Раціональна поведінка споживача

Під час вивчення теми учням необхідно засвоїти по­няття: корисність, гранична корисність, крива байдужості; рівнян­ня бюджетної лінії; правило максимізації корисності; закон спадної граничної корисності, гранична норма заміщення.

Учні повинні вміти: визначати вплив закону спадної граничної корисності на раціональну поведінку споживача; застосовувати правило максимізації корисності для раціонального споживчого вибору з найбільшою вигодою для споживача; відображати графіч­но криві байдужості та бюджетну лінію; розраховувати граничну норму заміщення; будувати криві «доход—споживання», «ціна— споживання».

Корисність — це здатність задовольняти якусь потребу. Ко­рисність є поняттям суто індивідуальним. Раціональна поведінка споживача визначається граничною корисністю.

Гранична корисність (Marginal utility) — це додаткова ко­рисність, одержувана при споживанні додаткової одиниці блага. Гранична корисність — це бажаність останньої порції споживаного блага.

Напрямок економічної науки, що досліджує й аналізує граничні показники, називається маржиналізмом. Засновниками теорії маржиналізму вважаються Джевонс, Менгер, Вальрас, Госсен.

Перший закон Госсена (закон спадної граничної корисності) наголошує: мірою насичення певної потреби загальна корисність збільшується, а гранична — зменшується.

Кожен споживач розширює окремі види Споживання доти, доки граничні корисності не стають пропорційними цінам. У цьому сут­ність другого закону Госсена. Він формулюється так: має існувати рівність граничних корисностей на одиницю ціни кожного товару.

Тоді умова споживчої рівноваги може бути виражена в такий спосіб:

=λ

де MU — гранична корисність; Р — ціна; λ — гранична ко­рисність грошей.

Крива байдужості демонструє всі можливі комбінації двох то­варів, які дають споживачеві рівну загальну корисність і тому од­наковою мірою бажані. Основна характеристика кривих байду­жості — граничний рівень заміщення, який визначає, від скількох товарів Y треба відмовитися, щоб одержати одну додаткову, одини­цю товару X за незмінного загального розміру корисності для спо­живача.

Якщо , то гранична корисність грошей більше, ніж корисність товару, тому такий товар не буде куплений.

Бюджетна лінія — це графічне зображення всіх можливих ком­бінацій покупок двох товарів (X та Y) за цього розміру грошового доходу споживача (I) і сформованого рівня цін на ці товари (Р).

Формула бюджетної лінії:

I = Рх • X + Ру • У,

Зміна цін на товари або рівня доходів споживача зумовлює пере­міщення бюджетної лінії.

Якщо точка, що характеризує комбінації покупок двох товарів, міститься всередині площі, обмеженої бюджетною лінією, то спо­живач може розширити споживання якогось товару або витратити залишок бюджету на задоволення інших потреб. Точка, що містить­ся за бюджетною лінією, характеризує недоступний рівень спожи­вання за даного доходу.

Р

Диски

івновагу споживача можна показати графічно. Для цього необ­хідно побудувати криву байдужості та бюджетну лінію. Комбінація товарів, що максимізує загальну корисність, відповідає точці доти­ку бюджетної лінії до найвищої з доступних кривих байдужості.

Гранична норма заміщення MRS — кількість, на яку споживан­ня одного з двох благ має бути збільшене (або зменшене), щоб пов­ністю компенсувати споживачеві зменшення (або збільшення) спо­живання одного блага на одну додаткову (граничну) одиницю.

Гранична норма заміщення (субституції) — це відношення ΔY до ΔХ.

При розрахунках MRS — це абсолютне значення кута нахилу, тому є додатною величиною.

Крива «дохід—споживання» (крива рівня життя) (Дж. Хікс).

Вона будується по точках дотику кривих байдужості до бюджет­них ліній, що показують послідовні положення рівноваги спожива­ча відповідно до зростання його реального доходу.

Y

0 X

Якщо нахил кривої «дохід—споживання» від'ємний, то товар належить до малоцінних або низькоякісних товарів. На основі кри­вих «дохід—споживання» можна побудувати криві Енгеля. При їх побудові на осі абсцис відкладається дохід споживача (I), а на осі ординат — кількість куплених товарів (Q).

Криві Енгеля показують, що зі зростанням реальних доходів споживання вторинних благ зростає швидше, ніж благ першої необхідності. Насамперед відбувається насичення продовольчими товарами, потім – промисловими товарами стандартної якості й тільки пізніше – високоякісними товарами й послугами.

Крива «ціна – споживання» характеризує вплив зміни цін на відносну заміну одного блага іншим. Вона будується по точках дотику кривих байдужості до бюджетних ліній, що показують послідовні положення рівноваги споживача відповідно до зміни цін за стабільного доходу.

На базі кривої «ціна – споживання» може бути побудована крива попиту.

Якщо Р_х зменшується, то графік матиме вигляд: