4 Поняття реальної та номінальної заробітної плати.

Про існуючий рівень заробітної плати, а отже, і про соціально-економічні можливості відтворення робочої сили певну уяву дають такі її різновиди, як номінальна та реальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць у касі підприємства. Включає в себе відрахування на соціальне страхування і прибутко-вий податок. Вона характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги, тому є одним з факторів підвищення добробуту і рівня життя трудящих. На одержану номінальну заробітну плату працівник має придбати продукти харчування, одяг, взуття, заплатити за комунальні послуги та інші товари, необхідні для існування його самого та його сім’ї. Суттєво знижують номінальну заробітну плату чисельні податки та платежі. До того ж ціни на товари та послуги не є постійними, вони, як правило, зростають. Тому розміри номінальної заробітної плати не дають реального уявлення про реальний життєвий рівень трудівника. На це вказує реальна заробітна плата.

Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати не можливо обчислити реальної заробітної плати. Реальна заробітна плата – це кількість споживання вартостей ( товарів і послуг), яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після сплати податків. Отже, рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя); 3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування. Рух реальної заробітної плати визначають за такою формулою:

Ірзп = Ігзп/Іцін

Де Ірзп, Ігзп, Іцін – індекси відповідно реальної, грошової (номінальної) заробітної плати, а також цін на товари та послуги.

Номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюються в одному і тому самому напрямі. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитись, а реальна заробітна плата в той же час – знизитись, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата.

5.Економічна суть основних фондів

Економічна сутність основних фондів

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів труда.

Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносять такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення). Вони перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди промисловості - це засоби труда, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.

Методи оцінки основних фондів

У практиці обліку і планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність певних засобів труда.

Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхні динаміки, планування розширеного відтворення, установлення зносу, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, а також для здійснення господарського розрахунку.

У зв'язку з тривалою участю основних фондів у процесі виробництва, їхнім поступовим зношуванням, а також із зміною за цей період умов відтворення існує декілька видів грошової оцінки основних фондів:

1) по повній початковій вартості;

2) по початковій вартості за відрахуванням зносу;

3) по повній відбудовній вартості;

4) по відбудовній вартості з обліком зносу.

Повна початкова вартість являє собою фактичну вартість по цінах придбання (включаючи витрати на доставку і монтажу або будівництва основних фондів.

Початкова вартість за відрахуванням зносу виражає вартість основних фондів, ще не перенесену на виготовлену продукцію.

Порівнянність створених у різні роки однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхній оцінці по відбудовній вартості. Повна відбудовна вартість -це вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (даного року).

Метод оцінки по відбудовній вартості не враховує ступінь зношеності основних фондів, а тому він доповнюється оцінкою основних фондів по відбудовній вартості з обліком зносу.

Відбудовна вартість з урахуванням зносу показує частину відбудовної вартості основних фондів, ще не перенесену на продукт.

Оцінка основних фондів по відбудовній вартості -складний, трудомісткий процес, що потребує значних витрат часу і засобів для переоцінки всіх елементів основних фондів. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично.

Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів труда. Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично здійснюються в промисловості.

За допомогою натуральних і грошових показників здійснюються необхідні групування різноманітних елементів основних фондів, У цих групуваннях окремі елементи основних фондів виділяються в щодо однорідні групи відповідно до їхнього призначення у виробничому процесі.

Класифікація основних фондів

В даний час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних групах.

1. Будівлі. До цієї групи відносять будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.

2. Споруди. Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди.

3. Передатні пристрої. Це пристрої, за допомогою яких відбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання.

4. Машини й устаткування. У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни. У даній групі виділяються дві підгрупи:

а) силові машини й устаткування;

б) робочи машини й устаткування.

До першої підгрупи відносять парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління й інші первинні і вторинні двигуни. В другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани й інші машини й устаткування.

5. Транспортні засоби. У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д.

6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди. Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).

Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю. Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.

Структура основних фондів

Користуючи цим групуванням, можна визначити виробничу структуру основних фондів. Виробнича структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальної їхньої вартості по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну стоймосну одиницю основних фондів.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).

Знос і амортизація основних фондів

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності. Непрацюючі основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів (атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в будівлі металів і інших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди). У результаті такого зносу суспільству завдаються великі збитки.

Види оцінки основних фондів

Оцінка основних фондів(ОФ) п-ва є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і стр-ри, розрахунку ек-них показників госп-кої д-сті п-ва за певний період.види оцінки ОЗ:Первісна вартість основних фондів - це фактична їхня в-сть на момент уведення в дію чи придбання.Скл. з:сума сплачена постач-кам та підрядникам за викон буд-монтаж робіт;реєстрац збори, держ мито, ін аналог платежі, що здійсн у зв'язку з придбанням прав на об'єкт ОЗ;сума ввізного мита;сума непрямих податків у зв'язку з придб ОЗ;витр зі страх ризиків доставки ОЗ;витр на транспорт;ін витр, пов'яз з доведенням ОЗ до стану, придатн для використ.Відновлена в-сть основних фондів - це в-сть їхнього від­творення за суч. умов вир-ва. Вона враховує ті самі ви­трати, що й ПВ, але за суч. цінами. Зі зміною умов вир-ва й цін на ті самі елементи засобів праці між перві­сною (початковою) та відновленою вартістю ОФ вини­кає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточно­го регул-ня процесу відтворення ОФ, правильно­го розрахунку певних ек-них показників д-сті п-ва. Тому для забезп-ня порівнянності вартісної оцінки ОФ періодично проводиться їхня переоцінка за віднов­леною в-стю.Справедлива в-сть - звичайна ринкова в-сть об'єктів, яка визнач експертами і фахівцями.Повна вартість ОФ - це в-сть у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі п-ва протягом усього пері­оду їхнього функц-ня.Ліквідаційна в-сть - сума коштів, яку п-во очікує отримати від ліквідації необорот активів після закінчення строку їх корисного викор-ня за вирахуванням витрат, пов'язаних з ліквідацією.Залишкова в-сть ОФ хар-зує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (ви­конаної роботи, наданої послуги). Вона визначається як різниця між повною ПВ та накопиченою на момент обчислення сумою спра­цювання ОФ. ЗВ основних фондів на час їхнього вибуття має назву ЛВ. У практиці госп-ня її використову­ють для розрахунків норм аморт-них відрахувань та визна­чення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.Балансова в-сть групи ОФ п-ва на по­чаток розрахункового року (БВ):БВоф = БВо+ Вноф + Вкр + Врек - Вв - АВо ,де БВо - балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;Вноф -- витрати на придбання нових ОФ;Вкр-в-сть здійснення кап-го ремонту ОФ;Врек - витрати на реконструкцію вир-чих приміщень і мо­дернізацію устаткування;Вв - в-сть виведених з експлуатації ОФ протя­гом року, що передував звітному;АВо - сума аморт-них відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному. Амортизована вартість – це вартість ОФ яка фактично підлягає відшкодуванню за мінусом ліквідаційної вартості S_поч=S_поч.- S_лікв. Середньорічна вартість – ОФ враховує рух Оф протягом року S_{сер.річна}=S_{поч.року}+S_Введ. + S_Вив. .Одиницею обліку ОЗ є окремий об'єкт:1)пристрій з усім пристосуванням та приладдям до нього.2)конструктивно-відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних ф-цій.3)незавершені кап-ні інвестиції.4)відокремлений комплекс конструктивно-з'єднаних предметів, що мають для свого обслуг заг пристосування, приладдя, єдиний фундамент.5)ін активи, які відповідають визначенню ОЗ