33.Економічна суть собівартості

Економічна суть собівартості полягає в тому, що вона показує виражену в грошовій формі величину всіх витрат підприємства, покриття яких в даний час необхідне для здійснення простого відтворення.

Собівартість вивчають тому, що вона є важливим показником виробничо-фінансової діяльності підприємства, який характеризує рівень організації і культури ведення виробництва, а також впливає на його рентабельність. Собівартість -- це один з найважливіших показників ефективності виробництва, вихідна база для визначення економічного ефекту, який дають затрати праці і коштів, вкладені в різні галузі.

Обчислення собівартості потрібне для правильного встановлення рівня цін на сільськогосподарську продукцію (бо в основі ціноутворення лежить собівартість продукції), для раціонального розміщення виробництва продукції по території країни; для визначення результатів господарської діяльності підприємства і рівня його доходності. А найголовніше значення вивчення собівартості полягає в тому, що вона дає змогу накреслити реальні шляхи для її зниження.

Будучи відособленою частиною вартості, собівартість включає як витрати минулої (уречевленої) праці, втіленої в засобах виробництва, так і ту частку живої праці, яка створює необхідну продукцію і виступає у формі витрат на оплату праці. Отже, першою складовою собівартості є витрати на оплату праці як у натуральній, так і в грошовій формах, чи заробітна плата; другою -- вартість зносу основних засобів виробництва, тобто їх амортизація; третьою -- вартість сировини і матеріалів, потрібних для здійснення процесу виробництва, а останньою -- загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

Обчислення собівартості, вивчення цієї категорії, й пізнання необхідні насамперед для встановлення шляхів і заходів для її зниження. З цією метою потрібно визначити як рівень собівартості, так і її структуру, а також методику їхнього розрахунку.

Рівень собівартості - це витрати, що припадають на одиницю виробленої продукції чи виконаної роботи.

Структура собівартості - це процентне співвідношення окремих елементів (статей) затрат у загальних витратах.

34.Економічна ефективність нової техніки

Економі́чна ефекти́вність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до доходів.

Економічна ефективність = прибуток/доходи

Економічна ефективність нової техніки, показник, що характеризує народно-господарські результати і економічну доцільність виробництва нової техніки і її вживання. Виділяють принципово нову техніку, впровадження якої знаходиться в початковій стадії (наприклад, реактори на швидких нейтронах, лазери, криогенні лінії електропередачі, транспорт на повітряній подушці), і нову техніку, недостатньо упроваджену (наприклад ЕОМ(електронна обчислювальна машина), автоматичні лінії з числовим програмним управлінням і ін.). Принципово нова техніка вимагає великих капіталовкладень на «доведення», перехід до масового виробництва, просування в нові сфери вживання і т.д., але в майбутньому від неї можна чекати значного ефекту. Нова техніка вимагає менших інвестицій на «доведення» і удосконалення, а витрати на виробництво залежать від масштабів можливого впровадження; ефект від цього вигляду нової техніки може бути реалізований швидше і також залежить від масштабів впровадження.