
- •Державне управління як суспільне явище
- •Предмет вивчення державного управління, його юридичне та ресурсне забезпечення
- •Методи дослідження та види дру
- •Цілі державного управління та забезпечення їх реалізації
- •5. Принципи державного управління та його функції
- •6. Особливості державного управління та його відмінність від приватного
- •7. Фундаментальні складові державного управління як процесу
- •8. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами
- •9. Теорії виникнення держави та їх суспільна значимість. Основні риси держави.
- •10.Типологія держави, її устрою та вплив на управління.
- •12.Економічна культура та її складові.
- •13.Основні теорії та школи управління.
- •14. Інституційні чинники та моделі державного управління.
- •15. Економічна культура, традиції, звичаї та духовність в формуванні культури управління.
- •16.Американська модель державного управління.
- •17. Японська модель державного управління
- •18. Європейська бюрократична модель державного управління.
- •19. Конституційно-правові засади досліджування гілок влади в Україні та їх реалізація.
- •20. Законодавча влада та державне управління.
- •21.Інститут Президента та його вплив на процес державного управління
- •22.Організаційна структура, функції та єдність виконавчої влади.
- •23, Судова влада та забезпечення законності в державному управлінні.
- •24. Економічна влада та її вплив на державне управління.
- •25. Регіональні особливості та регіональне управління: суть цілі та специфіка
- •26. Інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні, та соціально-психологічні важелі регіональної політики держави
- •27. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління
- •28. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління та їх повноваження
- •34. Характеристика параметрів прогнозу соціально-економічного розвитку України на коротко- та середньостроковий періоди
- •35. Програмування як елемент державного управління: суть, принципи, методи та технологічні етапи.
- •36. Характеристика державних цільових програм економічного, соціального та інноваційного розвитку.
- •37. Субординація в організаційній структурі державного управління: підпорядкованість, підконтрольність та підзвітність.
- •38. Реординаційні зв’язки та координація в державному управлінні.
- •39. Управлінська діяльність: загальні риси, методи та технології.
- •40. Процес прийняття рішень в державному управлінні та мотивація.
- •41. Контрольна влада у системі управління, її органи та форми діяльності.
- •42. Роль самоврядування, громадських організацій та органів масової інформації в забезпеченні контролю.
- •43. Політична, економічна та соціальна мотивація в реалізації державного управління.
- •44.Технологія процедури прийняття рішень в державному управлінні.
- •45.Управління природними ресурсами та державними підприємствами.
- •47.Управління доходами і видатками держави
- •48.Управління борговими зобов’язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві
- •49.Управління грошовою масою та боротьба з інфляцією
- •50. Державне регулювання економіки , цілі, функції, методи та межі.
- •51. Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.
- •52. Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
- •53. Інноваційно-інвестиційна політика держави, методи та інструменти
- •54. Державне регулювання аграрного сектору економіки та торгівлі
- •55. Антимонопольна політика держави: цілі, важелі та методи
- •56. Соціальна політика держави необхідність, сутність, цілі та принципи
- •57. Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
- •58. Інформаційна асиметрія, гласність, прозорість та відкритість в реалізації громадського контролю.
- •59.Діяльність держави щодо вразливих верств населення.
- •60. Національна безпека та її вплив на інститути держави.
- •61.Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •63. Державне регулювання ринку фінансових послуг.
- •64.Державне страхування у системі державного управління.
- •65. Гуманітарна сфера та державна політика. Види політики та їх цілі
- •67.Державне управління розвитком науки, освіти, туризму та спорту.
- •72. Складові менеджменту органу державної влади.
- •73. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.
- •74. Організаційна структура органу державної влади.
- •75. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •77. Державна служба: організація, види, функції та мотивація.
- •78. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання.
- •79. Комунікаційний процес та його особливості в державному управлінні.
- •80. Державна кадрова політика та її особливості в Україні.
- •81. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.
- •82.Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •83. Раціоналізація державного управління.
- •84. Концептуальні засади реформування державного управління в Україні
- •85. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів.
- •86. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
- •87. Запровадження режиму економії в діяльності державної влади.
- •88. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління.
45.Управління природними ресурсами та державними підприємствами.
Державне управління природніми ресурсами передбачає формування організаційно-правових норм їх використання та відновлення. Головним багатством України є земельні ресурси. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу. У розрахунку на жителя країни припадає 0,8 га сільськогосподарських угідь, , а в середньому в Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 га. Із 60,4 млн. га українських земель 70% або 41,8 млн. га – сільськогосподарські землі і 17% або 10,4 млн. га – ліси. У структурі земельних угідь України переважають родючі чорноземи.
Водночас за родючістю ґрунтів Україна нині є однією з найбагатших держав світу – майже 10% чорноземів земної кулі.
До основних інструментів впливу держави (державного управління) щодо використання природних ресурсів необхідно віднести:
обмеження на отримання землі та земельні угоди: встановлення мінімальних розмірів земельних угідь ферм – Франція, Італія; впровадження спеціальних дозволів на купівлю землі сільськогосподарського призначення – Німеччина, Данія; в Японії землю не можна продавати іноземним громадянам.
регулювання оренди: з метою зацікавлення фермерів в зберіганні та підтримці родючості в Німеччині встановлюється мінімальний термін оренди – 15 років, в Данії – 30. Регулюється й розмір орендної плати;
природно-охоронні обмеження: встановлення жорсткого контролю за використанням сільськогосподарських земель.
експропріація земель: в окремих випадках землі можуть бути вилучені у власників безкоштовно, або на компенсаційній основі.
обмеження використання земель через встановлення сервітутних відносин (сервітутний договір між власником землі – фермером та іншим суб’єктом щодо використання землі). Згідно земельного кодексу України (ст.95) виділяються такі види земельного сервітуту: право проходу та проїзду, право прокладання лінії електропередач, водопроводу, забору води природної водойми, прогону худоби по наявному шляху, право встановлення будівельних риштувань з метою ремонту будівель.
З метою використання природних ресурсів за умов зниження запасів корисних копалин та наростання проблем продовольчого забезпечення населення в розвинених країнах заморожується видобуток корисних копалин.
Державне управління державними підприємствами.
Верховна Рада України 21 вересня 2006 р. прийняла закон «Про управління об’єктами державної власності» за № 185-V, що відповідно до Конституції визначає правові основи управління об’єктами державної власності, визначає об’єкти управління державної власності, коло суб’єктів та їх повноваження щодо управління цими об’єктами.
Суб’єктами управління обє’ктів державної власності є: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління держаним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; - державні господарські об’днання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (господарські структури); - юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (уповноважені особи); - національна академія наук України, галузеві академії наук.
Об’єкти:
-держ підприємства
-казенні підприємства
-корпоративні права держави
-державне майно, передане в оренду, лізинг
46.Державне управління корпоративними правами
Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (Агентство держмайна України) є центральним органом виконавчої влади.
Агентство держмайна України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.
Агентство держмайна України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Агентство держмайна України відповідно до покладених на нього завдань:
1) здійснює управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, які належать до сфери його управління;
2) приймає рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності, які належать до сфери його управління;
3) ініціює створення державних господарських об'єднань, державних холдингових компаній, розробляє проекти їх установчих документів;
4) затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, які належать до сфери його управління, державних господарських об'єднань, державних холдингових компаній та здійснює контроль за їх дотриманням;
5) призначає та звільняє керівників державних підприємств, представників держави в органах управління господарських товариств, уповноважених осіб з управління корпоративними правами держави, які належать до сфери його управління, та здійснює контроль за ефективністю їх роботи;
6) погоджує відчуження, оренду (користування), заставу (іпотеку), списання майна державних підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна частка, оренду, заставу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які належать до сфери його управління;
7) затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3 - 5 років) підприємств державного сектору економіки, що належать до сфери його управління, та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку;
8) бере участь у підготовці рішень про подальше використання державного майна (крім матеріальних носіїв секретної інформації), що не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств, які належать до сфери його управління;
Агентство держмайна України з метою організації своєї діяльності:
1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Агентства, на підприємствах та в установах, що належать до сфери його управління;
2) організовує планово-фінансову роботу в апараті Агентства, на підприємствах та в установах, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;
3) забезпечує в межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Агентства, а також мобілізаційну підготовку, мобілізацію та контроль за здійсненням цих заходів;
Агентство держмайна України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами, організаціями, всеукраїнськими об'єднаннями профспілок і всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців.
Агентство держмайна України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.
Голова Агентства держмайна України має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови, та звільняються з посад Президентом України. Положення про Агентство держмайна України затверджується Президентом України.