13.Наукові школи та теорії державного управління:

1. Наукова школа організації праці – Ф.Тейлор

В основу системи Ф. Тейлора покладено такі принципи:

o уміння аналізувати роботу, вивчати послідовність її виконання;

o підбір робітників (працівників) для виконання даного виду;

o навчання й тренування робітників;

o співробітництво адміністрації й робітників.

Головна ідея Ф. Тейлора полягала в тому, що управління повинне стати системою, заснованою на певних наукових принципах, повинне здійснюватися спеціально розробленими методами й заходами. За Ф. Тейлором, необхідно проектувати, нормувати, стандартизувати не тільки техніку виробництва, а й працю, її організацію й управління. Практичне застосування ідей Ф. Тейлора довело всю свою важливість, забезпечивши значне зростання продуктивності праці.

2. Адміністративна школа управління – Анрі Файоль

Метою класичної школи було створення універ-сальних принципів управління. Родоначальником класичної школи вважається Файоль, який у своїх дослідженнях виходив не з американського, а з європейського, зокрема француз ського, досвіду організації та управління виробництвом. Головну увагу він приділяв безпосередньо самого процесу управління, який він розглядав як функцію адміністрування, призначену для надання допомоги адміністративному персоналу в досягненні цілей організації.

Файоль розглядав теорію управління (у його термінології - адміністрування) як сукупність правил, прийомів, принципів, спрямованих на здійснення підприємницької діяльності найбільш ефективно, оптимально використовуючи ресурси і можливості підприємства.  Файоль виділив найважливіші принципи: єдність командування і керівництва. На думку Файоля, для досягнення певної мети повинні бутивідповідна програма та єдиний керівник. Порушення цього принципу призводить до неправильного розмежування функцій усередині організації. 

Файоль заперечує необхідність наділення функціональних працівників адміністративними правами і вперше вказує на необхідність створення штабів, які не повинні мати право керівництва, а лише здійснювати підготовку до майбутнього, виявляти можливі способи вдосконалення організації. 

3. Школа людських відносин (школа поведінки) – Е.Мейо

Школа людських стосунків зосередилася, в основному, на методах налагодження між особистісних стосунків (концепції взаємин між членами колективу). Було доведено, що за умови виявлення більшого піклування керівництва до своїх підлеглих, рівень задоволення працівників повинен зростати, а це, в свою чергу, приведе до зростання продуктивності праці. Рекомендувалося використовувати прийоми управління людськими стосунками, які охоплювали більш ефективні дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками та надання їм більш широких можливостей для спілкування в контексті виконання певних функцій. 

Найбільш відомими роботами Е. Мейо є дослідження, проведені у фірмі "Хоторн" (так звані "Хоторнські експерименти"), а праці стосовно ролі людських та соціальних проблем у промисловому розвитку дозволили отримати перші важливі уявлення про поведінку людей на робочих місцях. Новий напрям теорії управління, започаткований Е. Мейо, полягав у наступному: чітко розроблені операції і добра заробітна плата не завжди призводять до підвищення продуктивності праці. Школа людських стосунків стала реалізацією нового прагнення менеджменту розглядати кожну організацію як певну соціальну систему. Мова йшла про те, що технологічний аспект ефективності виробництва необхідно розглядати через призму взаємозв'язку цієї сторони організації з власне людським, соціальним аспектом виробництва.

4. Школа системного підходу – Т.Парсонс, Р.Мертон, В.С.Михалевич, В.М.Глушков

Системний підхід дає змогу аналізувати проблему чи синтезувати необхідний об'єкт, спрямований на досягнення певної мети, у єдності всіх його складових, що безперервно взаємодіють як між собою, так і з зовнішним середовищем. Він розглядає організацію як відкриту систему, що складається з певної кількості взаємопов'язаних підсистем. Системний підхід має методологічну цінність для процесів аналізу і синтезу.

Наукові теорії державного управління.

1. Теорія ієрархічних багаторівневих систем – Д.Мако, І.Такахарі. Спираючись на методологію системного підходу, обґрунтували три види функціонування систем управління: перша – однорівневі одноцільові системи управління; друга – однорівневі багатоцільові системи; третя – багаторівневі багатоцільові системи , які є найскладнішими.

2. Теорія ситуаційного підходу – П.Лоуренс, Д.Вудворд. Суть її в тому, що ефективне управління можливе лише тоді, коли цілі, форми, методи, системи, технології, засоби та стилі управління уточнюються в залежності від ситуації конкретної організації.

3. Теорія соціального ринкового господарства – Л.Ерхард, держава надає соціальної направленості ринковим важелям економіки.

Теорія градуалізму- Ден Сяопін, органічного поєднання політичної системи соціалізму та ринкових важелів. Еволюційна теорія приватизації