
- •Державне управління як суспільне явище
- •Предмет вивчення державного управління, його юридичне та ресурсне забезпечення
- •Методи дослідження та види дру
- •Цілі державного управління та забезпечення їх реалізації
- •5. Принципи державного управління та його функції
- •6. Особливості державного управління та його відмінність від приватного
- •7. Фундаментальні складові державного управління як процесу
- •8. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами
- •13.Наукові школи та теорії державного управління:
- •14. Інституційні чинники та моделі державного управління.
- •15. Економічна культура, традиції, звичаї та духовність в формуванні культури управління.
- •17. Японська модель державного управління
- •18. Європейська бюрократична модель державного управління.
- •19. Конституційно-правові засади досліджування гілок влади в Україні та їх реалізація.
- •20. Законодавча влада та державне управління.
- •21.Інститут Президента та його вплив на процес державного управління
- •22.Організаційна структура, функції та єдність виконавчої влади.
- •23, Судова влада та забезпечення законності в державному управлінні.
- •24. Економічна влада та її вплив на державне управління.
- •25. Регіональні особливості та регіональне управління: суть цілі та специфіка
- •26. Інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні, та соціально-психологічні важелі регіональної політики держави
- •27. Місцеве самоврядування: суть, основні ознаки, принципи та моделі управління
- •28. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління та їх повноваження
- •34. Характеристика параметрів прогнозу соціально-економічного розвитку України на коротко- та середньостроковий періоди
- •35. Програмування як елемент державного управління: суть, принципи, методи та технологічні етапи.
- •36. Характеристика державних цільових програм економічного, соціального та інноваційного розвитку.
- •37. Субординація в організаційній структурі державного управління: підпорядкованість, підконтрольність та підзвітність.
- •38. Реординаційні зв’язки та координація в державному управлінні.
- •39. Управлінська діяльність: загальні риси, методи та технології.
- •41. Контрольна влада у системі управління, її органи та форми діяльності.
- •42. Роль самоврядування, громадських організацій та органів масової інформації в забезпеченні контролю.
- •43. Політична, економічна та соціальна мотивація в реалізації державного управління.
- •44.Технологія процедури прийняття рішень в державному управлінні.
- •45.Управління природними ресурсами та державними підприємствами.
- •47.Управління доходами і видатками держави
- •48.Управління борговими зобов’язаннями та забезпечення стабільності в суспільстві
- •49.Управління грошовою масою та боротьба з інфляцією
- •50. Державне регулювання економіки , цілі, функції, методи та межі.
- •51. Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.
- •52. Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
- •53. Інноваційно-інвестиційна політика держави, методи та інструменти
- •54. Державне регулювання аграрного сектору економіки та торгівлі
- •55. Антимонопольна політика держави: цілі, важелі та методи
- •57. Основні напрями соціальної політики держави щодо економічно активного населення.
- •58. Інформаційна асиметрія, гласність, прозорість та відкритість в реалізації громадського контролю.
- •59.Діяльність держави щодо вразливих верств населення.
- •60. Національна безпека та її вплив на інститути держави.
- •61.Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •63. Державне регулювання ринку фінансових послуг.
- •65. Гуманітарна сфера та державна політика. Види політики та їх цілі
- •66. Специфіка управління сферами культури, ідеології та формування суспільної свідомості.
- •67.Державне управління розвитком науки, освіти, туризму та спорту.
- •72. Складові менеджменту органу державної влади.
- •73. Стратегічне управління та формування програми діяльності органу державної влади.
- •74. Організаційна структура органу державної влади.
- •75. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
- •77. Державна служба: організація, види, функції та мотивація.
- •78. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулювання.
- •79. Комунікаційний процес та його особливості в державному управлінні.
- •80. Державна кадрова політика та її особливості в Україні.
- •81. Поняття ефективності в державному управлінні: види та критерії виміру.
- •82.Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •83. Раціоналізація державного управління.
- •84. Концептуальні засади реформування державного управління в Україні
- •85. Державне та регіональне управління в контексті трансформаційних та глобалізаційних процесів.
- •86. Визначення пріоритетів стабілізації розвитку економіки та державне управлінське забезпечення.
- •87. Запровадження режиму економії в діяльності державної влади.
- •88. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління.
74. Організаційна структура органу державної влади.
Організаційна структура державного органу — це сукупність структурних елементів (підрозділів, посадових осіб та ін.) і взаємозв'язків між цими структурними елементами.
Об'єктом структуризації може виступати сама організація (структура організації), окремі її підрозділи, керівний апарат (структура керівництва) і кожний елемент як самої організації, так і її апарата керування, якщо розглядати їх окремо (структура кадрів державної організації, структура технічних засобів, структура методів управління, структура функцій управління і т. ін.).
Всі органи належать до класу систем управління, структура яких є сукупністю ланок і рівнів управління. Між ними встановлюються підпорядкованість і взаємозв'язок. Ланка управління — це самостійний елемент структури управління, що виконує одну або кілька функцій управління. Наприклад, в органі державної влади — це може бути відділ або окремий державний службовець. До ланки управління варто відносити також керівників, які здійснюють регулювання й координацію діяльності декількох структурних підрозділів.
Рівень управління — це послідовність підпорядкування одних ланок управління іншим, знизу верх. В основі створення рівнів управління покладена властивість ієрархії, характерна для складних динамічних систем, і відносини детермінації. Структури управління організацій (установ і підприємств) будуються як багатоповерхові споруди з декількох послідовно розташованих рівнів ієрархії управління. Кількість щаблів (або рівнів) управління визначає тип структури з погляду її складності. Залежно від цього організаційна структура може бути, наприклад, дворівнева, трирівнева і т.ін.
Важливим елементом структури органа державної влади є внутрішні зв'язки. Вони становлять інформаційну основу управління. За їх допомогою передається інформація між керівниками і структурними підрозділами, досягається взаємодія учасників управлінських процесів щодо досягнення цілей функціонування органа й здійснюється координація управлінської діяльності.
Вертикальні зв'язки встановлюються між керівниками і їхніми підлеглими. Горизонтальні зв'язки базуються на відносинах взаємозв'язку (взаємозалежності) або констеляції (опосередкованої залежності) і встановлюються між рівноправними керівниками й структурними підрозділами, які взаємодіють у процесі управлінської діяльності. Організаційні структури державного органа різноманітні. Це розмаїття ще більше підсилюється, якщо взяти до уваги різницю в розмірах, складності й сфері діяльності реального об'єкта (державної установи). Однак незалежно від розмаїття реальних об'єктів, систем управління ними, у їхній побудові можна спостерігати наявність постійних зв'язків, закономірностей.
Залежно від типів зв'язків між елементами розрізняють лінійну, функціональну і лінійно-функціональну структури органа
75. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади.
Поняття «функція» є одним із дуже поширених понять у теорії та практиці менеджменту. В поняття «функція менеджменту» вкладають різний зміст залежно від того, який аспект розглядається: сутність і цілі менеджменту, стадії та види цієї діяльності та ін. Однак у будь-якому випадку функція менеджменту є зовнішнім виявленням управлінських відносин, тобто особливим видом діяльності, що відображає напрями або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на відносини людей, які об'єднані в організацію. Дослідження функцій менеджменту має велике практичне значення, тому що вони значною мірою виявляють внутрішню структуру організації та її органів управління. Об'єктивна необхідність виконання цієї роботи вимагає чіткої класифікації функцій.
Функціональний аналіз органів державної влади здійснюється на основі відповідного функціонального обстеження апаратів цих органів усіх рівнів згідно з методичними рекомендаціями, схваленими Постановою Колегії Голов держслужби (протокол № 6 від 6 липня 2000 p.). Завдання функціонального обстеження апарату конкретного органу полягають у тому, щоб визначити:
які конституційно та законодавчо визначені цілі поставлено перед конкретним органом виконавчої влади і чи охоплюють їх завдання, передбачені у положенні про цей орган;
які функції закріплено у положенні про цей орган і наскільки вони відповідають завданням, визначеним в інших актах законодавства;
якою мірою положення про структурні підрозділи органу виконавчої влади відповідають положенню про цей орган, чи повністю повноваження цих органів забезпечують виконання функцій, покладених на орган;
якою мірою посадові інструкції відповідають положенням про орган та його структурні підрозділи, професійно-кваліфікаційним характеристикам посад державних службовців, а також реально виконуваній роботі;
чи потребують уточнення перелік завдань і функцій даного органу, а також структура його апарату та кадровий склад1.
З функціональним обстеженням тісно пов'язаний контролінг — управлінська концепція, що виходить за межі функцій і підтримує процеси прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення інформацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. Контролінг не можна ототожнювати з контролем. Він є способом мислення, орієнтований у майбутнє та пов'язаний з процесами, а контроль спрямований у минуле, на виявлення помилок, відхилень, прорахунків і проблем, «розподіляє» провину та орієнтується на поодинокі випадки.
До завдань контролінгу входять збір, систематизація, опрацювання і представлення даних про діяльність (процеси) установи і зовнішнє оточення для вироблення рішень.
Основними сферами завдань контролінгу є:
— планування — визначення цілей установи;
— контроль — порівняння «план — факт» та аналіз відхилень;
— керування — здійснення зустрічних заходів.
Таким чином, контролінг можна розглядати як управлінську філософію, яка базується на такій організації управління, за якої факт не констатується, а роз'яснюється і проводяться консультації з метою досягнення поставлених цілей та запобігання помилок.
Основне завдання контролінгу — дати в руки керівництву інформацію про те, якими новими якісними методами можна досягти поставлених цілей. Контролінг має своїм завданням координацію системи планування, контролю та інформаційного забезпечення адміністративного менеджменту.
Завдання контролінгу полягає в тому, щоб створювати системи автоматичного регулювання, які уможливлюють процеси керування та навчання.