2.3 Аварії на авіаційному транспорті

При авіаційних аваріях відбувається руйнація літака різного рівня, при катастрофах є кількість людських жертв. А відбувається їх значна частина. Так було в 1994 р. внаслідок майже 20 авіакатастроф у Росії загинуло приблизно 400 людина.

До негативних наслідків наводять руйнації окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи систем менеджменту, електроживлення, зв'язку, пілотування, недолік палива, перебої у життєзабезпеченні екіпажу і пасажирів. Сьогодні, мабуть, найнебезпечнішій і найчастіше трапляється трагедією на борту літака є пожежа і вибух.

>Спасательние і аварійні роботи можна розділити на два виду: перші - проведені членами екіпажу, другі - організовувані наземними службами. Екіпажу вжиття заходів, зазвичай, немає часу. Усе вкрай минущий. Екіпаж подає сигнал лиха і приземляється у найближчому аеропорту. Перед самої посадкою відкриваються все вхідні дверцят і люки, звільняються проходи до них. Щойно літак зупинився, організується негайна евакуація людей безпечне відстань.

Постраждалим негайно виявляється перша медичну допомогу. Всіма роботами керує командир корабля. Його розпорядження обов'язкові як екіпажу, так всіх пасажирів.

2.4 Аварії на водному транспорті

Більшість значним аваріям і катастроф на судах відбуваються під впливом ураганів, штормів, туманів, льодів, і навіть з вини людей: капітанів, лоцманів і членів екіпажу. Багато аварії відбуваються через промахів і прямих помилок під час проектування та будівництва судів. Половину з них наслідком недолугої експлуатації. Наприклад, часті зіткнення і перекидання судів, посадка на мілину, вибухи і пожежі на борту, неправильне розташування вантажів та поганий їх кріплення.

До роботи із наслідків аварій, катастроф і порятунку потопаючих залучаються усіх членів екіпажу, за необхідності капітан може звернутися і решти особам, які є на судні. Загальне керівництво усіма роботами здійснює капітан, як начальник ДО. Основні завдання: порятунок людей, терплять лихо, боротьба за живучість корабля, ліквідація пожежі, пробоїн.

До робіт порятунку судна залучаються спеціальнісуда-спасатели, буксири, пожежні катери, екіпажі інших плавзасобів, спеціальні підрозділи аварійно-рятувальних, суднопіднімальних іподъемно-технических робіт.

Глава 3. Модернізація транспортної системи та її етапи

аварія катастрофа транспортний

Модернізація транспортної системи належить до пріоритетним завданням державного регулювання Російській Федерації і має відповідно до Транспортної стратегією Російської Федерації на період до 2020 року забезпечити сприятливі умови у розвиток економіки та соціальної сфери країни, зниження транспортних витрат, створити необхідні передумови на інтеграцію Росії у міжнародне виробниче, інформаційне, транспортне й торгове співтовариство.

Метою програми є підвищення збалансованості, ефективності та безпеки транспортної системи, які забезпечують життєво важливі країни.

Досягнення зазначеної мети вирішити такі основні завдання:

удосконалювання принципів і розбудову опорної транспортної мережі;

підвищення ефективності системи товароруху;

підвищення конкурентоспроможності транспортної системи Росії і близько забезпечення реалізації транзитного потенціалу;

забезпечення гарантованої доступності транспортних послуг населенню і суб'єктів господарювання;

підвищення комплексної безпеки і стійкості транспортної системи.

Аби вирішити з завдань передбачається здійснити модернізацію виробничої бази транспорту, впровадити нові й види технічних засобів, які мають підвищеної безпекою іекономичностью.

За позитивного рішення програмних завдань повинні враховуватися вимогами з забезпечення економічній безпеці країни у частини, яка від сфери транспорту, що передбачають:

транспортне забезпечення життєво важливих потреб економіки нашої країни, Збройних сил Російської Федерації і у перевезеннях (як у звичайних, і у екстремальних умовах);

збереження економічної єдності Російської Федерації з допомогою умов розвитку транспортно-економічних перетинів поміж її регіонами;

зменшення залежності країни від використання транспортних засобів та інфраструктури інших країнах, і навіть постачання зарубіжних технічних засобів для вітчизняного транспорту;

захист інтересів російських перевізників і середніх виробників транспортних засобів, і навіть внутрішнього транспортного ринку.

Програму передбачається реалізовувати два етапу.

У першому етапі (2002 - 2007 роки) розвиток транспортної системи буде орієнтоване ефективніше використання наявних потужностей, другого етапу (2008 - 2010 роки) має бути забезпечене прискорене розвиток транспортної системи, спрямоване на значне підвищення ефективності і забезпечення якості транспортного обслуговування.

Зазначені вище мету і основні завдання Програми є спільними для всієї транспортної системи Росії.

Завдання модернізації окремих видів транспорту

З огляду на специфіку окремих видів транспорту відповіднимиподпрограммами передбачаються:

але в залізничному транспорті:

поетапне оновлення й модернізація основних виробничих фондів, підвищення безпеку руху і більш якісного забезпечення платоспроможного попиту пасажирів й переробку;

впровадження інформаційно-керуючих систем, модернізація пристроїв автоматики, телемеханіки, зв'язку й енергопостачання;

розширення полігону електрифікації до 44,5 тис. км;

посилення середньої ваги і середній дільничної швидкості вантажних поїздів відповідно до 4008 тонн (брутто) і 43,8 км/год;

посилення залізничних підходів до існуючим і що будуються морським портам;

раціоналізація взаємодії коїться з іншими транспортом та розвиткумультимодальних перевезень;

б) в дорожньому господарстві:

забезпечення схоронності існуючої дорожньої мережі, пріоритетне виконання робіт з її змісту і ремонту;

збільшення протяжності автошляхів загального користування (у чинній класифікації) до 605,1 тис. км;

доведення протяжності федеральних автодоріг, відповідають нормативним вимогам, до 18,7 тис. км і територіальних доріг

- до 125,9 тис. км;

в) у сфері цивільної авіації:

посилення ролі повітряного транспорту у транспортному системі країни, забезпечення надійного повітряного повідомлення поміж усіма її регіонами і стабільного функціонування повітряних ліній околицях, слабко забезпечених інші види транспорту, збільшення доступності повітряного повідомлення всім верств населення;

забезпечення конкурентоспроможності російських підприємств на світовому ринку повітряних перевезень рахунок підвищення безпеки, якості та його економічної ефективності перевезень внаслідок про модернізацію й переоснащення парку повітряних судів і їх сучасними типами, розвиток цій основі регіональних перевезень і авіації загального призначення;

формування опорною мережі аеропортів федерального значення (великихпересадочних вузлів і регіональних аеропортів), модернізація об'єктів інфраструктури повітряного транспорту, впровадження сучасних технологій і нових типів наземної техніки;

підвищення безпеки цивільної авіації;

підвищення ефективності методів державного регулювання діяльності з забезпечення функціонування та розвитку цивільної авіації;

р) на морському транспорті:

поліпшення матеріально-технічної бази галузі, приведення їх у відповідність до вимог що розвивається російської економіки та зовнішньої торгівлі, ні з світовими стандартами з допомогою відновлення і поповнення морського торгового флоту, атомного криголамного флоту, реконструкції існують і створення нових перевантажувальних потужностей у морські порти, розвитку систем, які забезпечують навігаційне обслуговування може й безпеку судноплавства, розвитку відповідних навчальних закладів;

збільшення обсягу переробки вантажів у російських морські порти до 542 млн. тонн та загального тоннажу транспортного флоту, контрольованого Російською Федерацією, до 16,8 млн. тонн;

підвищення частки вітчизняних морських портів у забезпеченні переробки російських зовнішньоторговельних вантажів до 90 відсотків;

підвищення рівня безпеки мореплавання й екологічної безпеки на морському транспорті, надійності гідротехнічних споруджень за морські порти;

зниження середнього віку судів під російським прапором з 20 до 14 років;

буд) на внутрішніх водних шляхах:

підвищення пропускну здатність внутрішніх водних шляхів на напрямі міжнародного транспортного коридору "Північ - Південь" і напрямах завезення вантажів на Крайня Північ;

забезпечення стабільного і найнадійнішого функціонування внутрішніх водних колій та гідротехнічних споруд;

відновлення флоту державних басейнових управлінь водних колій та судноплавства щодо колійних робіт, обслуговування судноплавної обстановки, забезпечення екологічних вимог, і ін.;

розвиток інфраструктури внутрішніх водних шляхів у сфері задоволення транспортних потреб населення, судноплавства, енергетики, і навіть підтримки екологічного рівноваги;

проведення реконструкції системи технологічного зв'язку;

е) у сфері розвитку експорту транспортних послуг:

збільшення обсягу транзитних перевезень територією Росії на 25-30 млн. тонн на рік;

збільшення обсягу перевезень трансфертних пасажирів ваеропортах-хабах до 3 - 4 млн. пасажирів;

збільшення частки російських автоперевізників над ринком міжнародних перевезень до 50 відсотків;

збільшення обсягу експорту транспортних послуг до 13,1 млрд. доларів на рік.

Цільові і об'ємні показники Програми наведені у додатку № 1.

Укладання

Сучасний транспорт – зона підвищеної небезпеки. Особливістю його велика насиченість енергетикою. Найбільшелектроемкими видами транспортних засобів автобус, тролейбус, трамвай, метрополітен.

Останнім часом (проти попереднім роком) кількість аварій техногенного характеру збільшилося на 28%.Растет і кількість техніки, проте аварій збільшується незрівнянно із кількості техніки. Це прагнення проти попередніми роками збільшилося навіть не 28%, а вулицю значно більше.

Залишається низькою безпеку транспортної діяльності, насамперед в автомобільному і повітряному видах транспорту. У дорожньо-транспортних катастрофах щорічно гине 23,5 людини у розрахунку 100 тис. населення, у ЄС цей показник становить 9-10 людина.

Головні заходи (зусилля) людини боротьби з аваріями і катастрофами мають бути спрямовані з їхньої профілактику й попередження. Вжиті заходи або повністю виключають, або локалізують техногенні аварії, і катастрофи. У основі таки заходів лежить забезпечення надійності технологічного процесу.

Буде слушним наголосити, що транспорт є джерелом небезпеки як щодо його пасажирів, але й населення, населення зонах транспортних магістралей, оскільки з ним перевозиться дуже багато легкозаймистих, хімічних, радіоактивних, вибухових та інших речовин, які мають на підводному човні загрозу життя і здоров'я людей.