Методи діагностики

Масовий біохімічний скринінг – усіх новонароджених на 4-5 день після народження на спеціальний хроматографічний папір з п ятки новонародженого беруть кров і транспортують зразки до централізованої лабораторії.

В подальшому виконують тест Гатрі .

Його принцип оснований на посиленому бактеріальному рості при підвищеному рівні фенілаланіну в крові.

Тестування сечі на наявність фенілпіровиноградної кислоти за допомогою хлориду заліза (проба Феллінга) не є надійним методом ранньої діагностики ФКУ.

(20)

Лікування : дієтичне обмеження фенілаланіну необхідно починати з 1 місяця життя і для запобігання погіршення інтелектуальних здібностей дієтотерапії необхідно дотримуватись протягом усього життя.

Особливо ретельно обмежують продукти які містять білок (яйця, м'ясо, рибу, сир, гриби). Існують спеціальні комерційні суміші з нульовим вмістом фенілаланіну (Лофеналак, Гіпофенат, Берлофен).

Клініка, генетика, діагностика муковісцидозу.

Муковісцидоз (кистозний фіброз) – автосомно-рецисивне захворювання, в основі якого лежить порушення транспортів іону-хлору і натрію через клітинні мембрани. Синдром являє собою множинні ураження залоз внутрішньої секреції, яке проявляється виділенням секретів з підвищеною

в ’язкістю, вторинною зміною легень, підшлункової залози, кишківника. Гіперпродукція слизу в бронхіальному дереві веде до закупорки дрібних бронхів, приєднанню інфекції. Подібні процеси розвиваються в пазухах носа, в канальцях сім ’яників.

Клінічно хвороба проявляється в чотирьох формах з великою варіабельністю клінічного поліморфізму:

1. Меконеальний ілеус новонароджених – вроджена форма хвороби, яка проявляється надлишково-збитковому заповненні кишківника густим меконієм (1%).

2. Кишкова форма - проявляється в ранньому дитячому віці відставанням в розвитку, зловонним стільцем, світлим, з великою кількістю жиру (5%-10%).

3. Бронхо-легенева форма обумовлена гіперпродукцією в ’язкого секрета в бронхо-легеневій системі, яка приводить до обструктивного синдрому, приєднанню вторинної інфекції (15%-20%).

4. Змішана легенево-кишкова форма. При цій формі зустрічається поєднання симптомів кишкової і бронхо-легеневої форм з різною вираженістю симптомів (65%-70%).

В якості діагностичних тестів використовують визначення концентрації натрію і хлору в поті, натрію в нігтях і слині, активність дуоденального вмісту, протеолітичної активності калу, копроскопічне дослідження.

Молекулярно-генетична діагностика муковісцидозу і носійства гена можлива для більшості мутацій на основі полімеразно-ланцюгової реакції.

Муковісцидоз – автосомно-рецисивне захворювання, частота розповсюдження в більшості країн Європи 1:2500 новонароджених.

Муковісцидоз рідко зустрічається у африканського чорного населення 1:100000.

Клініка, генетика, діагностика синдрому Марфана.

Синдром Марфана – домінантна хвороба сполучної

тканини. Причиною є мутації в гені фібрилліна (15q21).

Діагностичні критерії:

1. Ураження м ’язево-скелетної системи: арахнодактилія, високий ріст, довгі кінцівки, деформація хребта, грудної клітки, гіперрухомість суглобів, м ’язева гіпотонія.

2. Ураження очної системи, вивих кришталика, міопія, відшарування сітківки.

3. Ураження серцево-судинної системи, аневризма висхідної частини (аорти), розшарування аорти, мітральна регургітація.

4. Зовнішні аномалії: пахові кили, атрофічні стрії.

5. Легенева система: спонтанний пневмоторакс.

6. ЦНС: аномалії розвитку нервової системи.

(21)

Клініка, генетика, діагностика гомоцистинурії.

Гомоцистинурія представлена декількома варіантами первинного біохімічного дефекту. Усі вони успадковуються за аутосомно- рецесивним типом. Встановлена частота однієї із біохімічних форм за даними неона-тального скринування -1:100000, що народилися живими (ФОТО). Сумарна частота всіх форм гомоцистинурії вища. Найбільш часто гомоцистинурія вини­кає на тлі дефіциту циста-тіонілсинтетази, який призводить до накопичення гомоцистинута екскреції його із сечею. Іншим біохімічним варіантом захворювання є дефект біосинтезу метил-В₁₂, який виступає кофактором N-5-метил-тетрагідрофо-ліатметилтрансферази.

(22)

У неонаталь-ний період клінічної симптоматики немає.За відсутності своєчасної діагностики і терапії у половини хво­рих виникає відставання в психічному розвитку від легкого до середнього ступеня вираження.У більшості відзна­чають скелетні аномалії — довгі і тонкі кінцівки, арахнодактилія, сколіоз,^-"" деформація грудини, остеопороз. Час­тими ознаками є підвивих криштали­ка, а також схильність до тромбо-емболічних проявів аж до порушень мозкового кровообігу та інфаркту міокарда. Допускається взаємний зв'язок з атеросклеротичними захво­рюваннями серця. Діти гіпотрофічні, можлива неврологічна симптоматика, що включає мікроцефалію і судомний синдром.При встановленні діагнозу необхідно виключити синдром Марфана. Лабора­торно в сечі визначається гомоцистин. Рівень метіоніну в сироватці , як пра-вило, підвищений у дітей з дефіцитом цистатіонілсинтетази і знижений при дефекті реметилування. В останньому випадку дефіцит метил-В₁₂ може при­звести до мегалобластичної анемії. Доцільність неонатального скринуван­ня на наявність гомоцистинурі визначається можливостями терапії. Близько 50% хворих з дефіцитом цистатіонілсинтетази чутливі до вели­ких пероральних доз піридоксину (200-1000 мг/добу). За відсутності терапев­тичного ефекту додатково призначають фолієву кислоту (1-5мг/добу). У ви­падку неефективності вітамінотерапії для профілактики відставання у психічному розвитку і підвивиху криш­талика використовується дієтичне об­меження надходження в організм метіоніну.

У хворих з дефіцитом реметил юван-ня (перехід гомоцистона в метіонін) поліпшення неврологічного статусу може досягатися при пероральному прийомі бетаїну (триметилгліцину) у дозі 250 мг/кг на добу.

У деяких хворих з гомоцистинурією ефективні великі дози ціанокобаламіну при внутрішньом'язовому введенні.Усі біохімічні варіанти гомоцистинурії доступні пренатальній діагностиці шля­хом визначення активності відповідних ферментів у культурі клітин амніотичної рідини.