
- •1 Випадок на 10.000 новонароджених
- •І органів:
- •Загальні закономірності патогенезу моногенної патології.
- •Головні риси клінічної картини моно генної патології.
- •Клінічний поліморфізм моно генної патології та його причини.
- •Нейрофіброматоз або хвороба Реклінгхаузена.
- •Клініка, генетика та діагностика вродженого гіпотиреозу.
- •Методи діагностики
- •Клініка, генетика, діагностика синдрому Марфана.
- •Клініка, генетика, діагностика адреногенітального синдрому.
- •Клініка, генетика, діагностика синдрому Елерса-Данлоса.
Моногенні хвороби – це різнорідна за клінічними проявами група захворювань, що обумовлена мутаціями на генному рівні. Моногенні мутації приводять до зміни порядку нуклеотидів в молекулі ДНК, це веде до зміни амінокислотної послідовності в білку, що кодується даним геном.
Ген (греч. генос – рід, походження) – це елементарна
функціональна одиниця спадковості, що визначає розвиток
ознаки
Ген – це фрагмент молекули ДНК, що кодує:
- структуру білка,
- рРНК
- або тРНК.
29
(3)
За механізмом виникнення описані наступні види генних мутацій:
міссенс,
нонсенс,
зсув рамки зчитування,
делеції,
вставки (інсерції),
порушення сплайсингу,
збільшення числа тринуклеотидних повторів (експансія).
(4)
Одна й та ж генна хвороба може
зумовлюватися різними мутаціями
Наприклад, у гені муковісцидозу
описано біля 200 мутацій, що
викликають хворобу
Понад 30 патологічних мутацій відомо
для гена фенілкетонурії
(5)
Загальна частота генних хвороб у
популяції складає 1-2%
Умовно, частоту генних захворювань
вважають
високою, якщо вона зустрічається з
частотою
1 Випадок на 10.000 новонароджених
середньою - 1 на 10.000 - 40.000
новонароджених
і далі – низькою
(6)
Класификація генних хвороб
Класифікація генних хвороб може бути генетичною,
клінічною, патогенетичною
У залежності від функції первинних продуктів
відповідних генів генні хвороби поділяються на
спадкові порушення ферментних систем
(ферментопатії або ензимопатії)
дефекти білків крові (гемоглобінопатії)
дефекти структурних білків (колагенові хвороби)
генні хвороби із нез’ясованим первинним біохімічним
Дефектом
(7)
У відповідності до генетичного принципу
класифікації генні хвороби можна поділити
на групи згідно із типами успадкування:
аутосомно-домінантні
аутосомно-рецесивні
Х-зчеплені домінантні
Х-зчеплені рецесивні
Y-зчеплені (голандричні)
мітохондріальні.
(8)
Клінічний принцип класифікації визначається
залученістю до патологічного процесу різних систем
І органів:
Розрізняють спадкові хвороби
нервові
нервово-м’язові
шкірні
очні
опорно-рухового апарату
ендокринні
крові
серцево-судинної системи
психічні
сечостатевої системи та ін.
(9)
Патогенетична класифікація поділяє
спадкові хвороби на 3 групи в
залежності від основного
патогенетичного ланцюга:
спадкові хвороби обміну речовин
уроджені вади розвитку (моногенної
природи)
комбіновані стани
(10)
спадкові хвороби обміну речовин
поділяють за типами обміну:
порушення вуглеводного
амінокислотного обміну
обміну вітамінів
ліпідів
металів
муко полісахаридів
гормонів
До спадкових захворювань обміну речовин
належать ферментопатії (ензимопатії)
Загальні закономірності патогенезу моногенної патології.
Початок патогенезу будь-якого моно генного захворювання пов’язаний з первинним дефектом мутантного гена. (11)
Принцип патогенезу можна представити таким чином:
мутантний алель → патологічний первинний продукт (якісний або кількісний) → ланцюг послідуючих біохімічних процесів → патологія клітин → органу → патологія всього організму.
Якщо в результаті мутації буде вироблятися надмірна кількість продукту, то увесь патогенез хвороби буде обумовлений посиленою генною активністю.
У випадку синтезу аномального білка відбувається порушення системи функції якої в нормі забезпечуються нормальним білком. Наприклад: серповидно-клітинна анемія.
У випадку відсутності вироблення первинного продукту порушується увесь комплекс нормального біохімічного гомеостазу. Наприклад: відсутня фенілаланінгідроксилаза веде до накопичення фенілаланіну.
У випадку вироблення меншої кількості нормального первинного продукту також виникає моногенна хвороба. Наприклад: талассемія, акаталазія.
Якщо первинний продукт морфо генетичного гена аномальний, то не відбудеться нормального диференціювання і як наслідок – природжена вада розвитку. Оскільки морфо генетичних генів є дуже багато і активні вони в ріщні періоди онтогенезу, то і мутації в них будуть призводити до специфічних природжених вад розвитку.
(12)