Тема 6. Контроль у навчальному процесі

ПЛАН

1. Поняття про контроль у навчальному процесі. Вимоги до контролю.

2. Функції, види, форми і методи контролю.

3. Оцінювання навчальних досягнень школярів

1. Поняття про контроль у навчальному процесі. Вимоги до контролю

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів - невід'ємна складова частина навчального процесу. Він сприяє ішявленню успішності навчання кожного учня, розкриттю причин недостатнього засвоєнню учнями певного матеріалу і пошуку шляхів ліквідації прогалин у знаннях. Шкільна оцінка є також певним [млулятором соціальних відносин у житті людини¹.

У широкому розумінні термін „контроль" означає виявлення, вимірювання та фіксацію результатів у вигляді оцінного балу. Звідси, основними компонентами контролю є перевірка - виявлення знань і умінь, оцінка - вимірювання знань, умінь і навичок, встановлення їх рівня і облік - фіксація результатів оцінювання у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику, табелі, відомостях тощо.

Мета контролю - забезпечення ефективності навчання.

Об'єктами контролю у процесі навчання е знання учнями основних понять, правил, принципів і т. д., уміння учнів оперувати знаннями, навчальні навички, діяльність учнів, уміння працювати самостійно, сформований в учнів комплекс компетенцій.

Основними принципами контролю є:

• об'єктивність - оцінювання за встановленими критеріями;

• регулярність - контроль на всіх етапах навчання;

• індивідуальний характер - контроль за роботою кожного, недопущення групової оцінки;

• гласність - повідомлення учневі результатів перевірки його роботи, мотивація оцінки;

• всебічність - контроль за усіма темами і розділами програми;

• різноманітність форм контролю.

2. Функції, види, форми і методи контролю

Розрізняють такі функції контролю:

• контролююча (контроль дає інформацію про рівень здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів);

• освітня (у процесі контролю вчитель стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє її результати);

• діагностична (вчитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, встановлює причини недоліків, визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності);

• виховна (систематичний контроль і оцінка успішності, залучення учнів до взаємоконтролю і самоконтролю сприяє вихованню у них таких моральних рис, як дисципліно­ваність, наполегливість, відповідальність, працьовитість, принциповість, справедливість і т.п.);

• розвивальна (обґрунтована оцінка, самооцінка і взаємооцінка сприяє розвитку в учнів логічного мислення, пам'яті, мовлення, уміння аналізувати, порівнювати тощо);

• стимулююча (добре вмотивована і справедлива оцінка успішності є важливим стимулом у навчанні);

• прогностична (дані контролю використовуються для прогнозування можливих результатів навчання, шляхів поліпшення роботи вчителя).

За місцем у навчальному процесі розглядають такі види контролю:

• попередній - перед вивченням нового матеріалу для виявлення якості опорних знань, умінь і навичок;

• поточний - в процесі вивчення нового матеріалу для виявлення якості засвоєння учнями знань і умінь з метою їх корекції;

• тематичний - після вивчення теми;

• підсумковий - наприкінці навчальної четверті, півріччя, року, при закінченні курсу;

• періодичний - здійснюється дирекцією школи або органами освіти за окремим планом.

Взаємоконтроль - взаємна перевірка учнями усних, письмових та інших завдань.

Самоконтроль - самостійна перевірка та оцінювання завдань учнями.

Рейтинговий контроль - оцінювання виконання учнями різного характеру завдань у залікових одиницях, виявлення підсумкової оцінки як суми залікових одиниць, визначення рейтингу кожного учня за кількістю набраних балів.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів здійснюється у таких формах:

• фронтальна (фронтальне опитування) - система питань до всього класу;

• групова - використовується у тих випадках, коли перевіряється виконання групового завдання;

• індивідуальна (індивідуальне опитування) - ґрунтовне ознайомлення із знаннями, уміннями і навичками одного учня; при індивідуальному опитуванні вчитель концентрує свою увагу на учневі, який відповідає; щоб залучити до активної роботи в цей час інших учнів, можна використовувати рецензування відповідей учнями, постановку ними запитань до опитуваного, організувати взаємоперевірку (коли учні задають один одному запитання із теми, коментують і оцінюють відповіді товаришів);

• комбінована (ущільнене опитування) - поєднання фронтального опитування з індивідуальним: кілька учнів виконують індивідуальні завдання біля дошки чи на місцях, з рештою проводиться фронтальне опитування.

Перевага цього виду опитування в тому, що воно дозволяє охопити контролем велику кількість учнів; недолік - знижується навчальна функція контролю. На думку педагогів, ущільнене опитування доцільне тоді, коли матеріал засвоєно і необхідно зафіксувати рівень його засвоєння окремими учнями¹.

З методами контролю ми детально знайомились у темі „Методи навчання".

3. Оцінювання навчальних досягнень школярів

Оцінка успішності учнів складається із винесення оцінного судження (словесна оцінка з роз'ясненням позитивних сторін навчальної роботи учнів та недоліків у роботі) та виставлення оцінного балу (цифрового вираження оцінки). Тому ототожнювати оцінку тільки з виставленням оцінного балу не можна. На думку Ш.О.Амонашвілі, таке уподібнювання рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Він переконаний, що саме розгорнуте позитивне оцінне судження, а не оцінний бал, може зробити оцінку змістов­ною, така оцінка, до виставлення якої вчитель залучає й учнів, сприяє виробленню певних еталонів, громадської думки, позитивно-критичних взаємин в учнівському середовищі, формуванню самооцінки у школярів².

В історії освіти найдавнішою є словесна оцінка. У Київській духовній академії першої половини XVII століття використовувались такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре, охочеретельне, всенадійне, навчання підле, прекепське, малонадійне (див.: Наш труд. - 1923. -№2). У дореволюційній Росії існувала переважно п'ятибальна система оцінювання. Але у кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосовувалась 12-бальна система.

У радянській, потім українській школі існувала 5-бальна система оцінювання, яка перетворилась поступово на 4-бальну (5, 4, 3, 2) і яка не задовольняла вимог до оцінювання. Тому в 2000 році Міністерство освіти і науки України затвердило нову 12-бальну шкалу оцінювання та нові критерії оцінки.³

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досяїнень учнів
1 Початковий	1	Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи.
	2	Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, мас нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатнісль елементарно викласти думку.
	3	Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання.
ІІ.Середній	4	Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію.
	5	Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило.
	6	Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. 3 допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.
Ні. Достатній	7	Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії.
	8	Знання учня є достатньо повними, він застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обгрунтована, але з деякими неточностями.
	9	Учень досить добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує заі-альновідомі докази у власній аргументації.
IV.Високий	10	Учень має глибокі й міцні знання, здатний використовувати їх у практичній діяльності, роботи висновки. При цьому він може припускатися незначних огріхів в аргументації думки тощо.
	11	Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її. ставити і розв'язувати проблеми.
	12	Учень має системні глибокі знання в обсязі та межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювані опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення.

Література

1. Амонашвили 111. А. Воспитательная й образовательная функция оценки учения школьников. - М.: Педагогика, 1984. - С. 16-43, 95-18, 153-175.

2. Волкова Н.М. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр „ Академія", 2001. - С.351-377.

3. Дидактика современной школы / Под ред. В.А.Онищука. -К.: Рад. школа, 1987. - С. 210-239.

4. Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України.- 2001 .-7 лютого.

5. Лозова В.І., Москаленко П.Г., Троцко Г.В. Педагогіка. Розділ «Дидактика». - К.: ІСДОУ, 1993. - С. 102-114.

6. Педагогіка / За ред. М.Д.Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. -С. 229-242.

7. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, ВЛ.Шахов.- Вінниця: ДП "Державна картографічна фабрика", 2006. - С. 235-255.

8. Полонский В.М. Оценка знаний школьников. - М.: Знание, 1981. - 72 с.

9. Подласый Й.1І.Педагогика. - М.: Просвещение, 1996. - С 401-420.

10. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві: п. 17. Оцінки мають бути вагомими // Вибр. твори: У 5-ти т. - Т. 2. - С. 465-466.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV

ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ