комбінування раніше відомих способів у новий.

4. досвід емоційно-ціннісного ставлення школярів до світу, діяльності, наукових знань, моральних норм, ідеалів.

Сучасна педагогіка в залежності від мети і характеру підготовки учнів розрізняє загальну, політехнічну та професійну освіту.

Під загальною освітою розуміють "сукупність система­тизованих наукових знань про основні закономірності розвит­ку природи, суспільства й людського мислення, систему умінь і навичок, поглядів і переконань, які сприяють загальному розвитку учнів, служать основою для його професійної підготовки^. Загальну освіту учні здобувають при вивченні основ наук, при оволодінні елементами загальної культури. Вона сприяє формуванню наукового світогляду, підготовці школярів до праці. Розрізняють такі складові загальної освіти: гуманітарну і природничо-математичну.

Політехнічна ("полі" - багато) освіта - це сукупність знань про технологічні процеси на виробництві та технічні пристрої, знаряддя праці, найбільш типові для сучасного виробництва, уміння поводитися з. ними. Вона здійснюється як в процесі вивчення основ наук (фізики, хімії, тощо), так і на уроках трудового навчання, при включенні учнів у продуктивну працю.

Професійна освіта - це знання, уміння й навички, необхідні для виконання певної професійної діяльності.

Всі три види освіти тісно пов'язані між собою. Загальна освіта служить науковою базою для політехнічної і професійної. Чим вищий рівень загальної освіти, тим успішніше людина оволодіває професійними знаннями й уміннями. У процесі професійної освіти людина розширює кругозір і поглиблює політехнічну освіту.

Коли йдеться про ступені освіти, користуються такими поняттями, як початкова, базова, середня, вища освіта, коли мають на увазі спеціалізацію - розрізняють технічну, сільськогосподарську, медичну, економічну, юридичну, педагогічну і т.п. освіту.

Як же наповнюється освіта змістом? Як відбирати найнеобхідніше, найпотрібніше для навчання школярів?

Визначення змісту освіти - завдання складне. То він відстає від сучасного рівня науки, то виявляється перевантаженим або недостатньо спрямованим на розвиток особистості .

Зміст освіти розглядається як педагогічне втілення соціального замовлення, тобто вимог суспільства до того, що повинен знати і вміти учень. У дидактиці виділяють такі вимоги до відбору змісту освіти, які враховуються при складанні навчальних планів, програм, підручників:

• спрямованість освіти на реалізацію всебічного гармонійного творчого розвитку особистості;

• висока наукова й практична значущість змісту, який включений до основ наук;

• забезпечення гуманізації освіти шляхом звернення до світової культури, історії, духовних цінностей, мистецтва, народних звичаїв і традицій;

• відповідність змісту освіти віковим особливостям школярів та реальним їх можливостям;

• врахування єдності змістовної і процесуальної сторін навчання;

• структурна єдність змісту освіти, що забезпечує системність навчання.¹

Суспільний досвід, знання й уміння засвоюються учнями переважно у процесі вивчення навчальних предметів. У нас прийнято предметний підхід до побудови змісту освіти. Під навчальним предметом у сучасній дидактиці розуміють систему наукових знань і умінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки або галузі діяльності, адаптовану до навчальних можливостей школярів певного віку. Структура навчального предмета має багато спільного із структурою відповідної галузі знань. Відмінність полягає в тому, що навчальний предмет містить тільки основні положення тієї чи іншої галузі знань, доступні для засвоєння учнями на певному етапі навчання.

У зміст навчального предмета входить:

• фактичний матеріал, що відбиває ознаки і властивості предметів, явищ;

• узагальнені результати суспільно-історичного пізнання світу: поняття, закони, принципи, ідеї, наукові теорії, ідеали і правові норми;

• методи дослідження і наукового мислення;

• пізнавальні завдання, спрямовані на засвоєння знань та інтелектуальний розвиток учнів.

Навчальні предмети поділяються на такі цикли (групи): природничо-математичний, гуманітарний, фізкультурно трудовий. Такий поділ об'єктивно відповідає поділу наук на відповідні групи. У деяких класифікаціях з гуманітарних предметів виділяють предмети художньо-естетичного циклу.

3. Державні документи, що визначають зміст шкільної

освіти

Зміст освіти в навчальних закладах будується на основі державних стандартів. Державний стандарт базової і повної середньої освіти (затверджений постаною Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №24) визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та старшої школи, гарантії держави у її досягненні. Він охоплює Базовий навчальний план (загальну характеристику інваріантної і варіативпої складових змісту базової та повної середньої освіти), державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (характеристику освітніх галузей). Виконання вимог Державного стандарту є обов'язковим для всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови:

для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та національних цінностей, науковості і систематичності знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і народами, світського характеру школи;

для надання навчанню українознавчої спрямованості;

для індивідуалізації та диференціації навчання, його профільності у старшій школі (за трьома рівнями: обов'язковим, академічним і профільним), запровадження особистісно орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп'ютерної та інших видів компетентності учнів.

Особлива увага приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у Державному, стандарті подано за галузевим принципом у семи освітніх галузях: мови і літератури, суспільствознавство, естетична культура, математика, природознавство, технології, здоров'я і фізична культура, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти

Базовий навчальний план дає цілісне уявлення про структуру базової і повної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, окрелює освітні галузі та розподіл годин між ними. Інваріантна складова передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають загальну середню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Варіативна складова спрямована на забезпечення індивідуальної орієнтованості змісту навчання.¹

На основі Базового навчального плану МОН України розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів. У типових навчальних планах визначається перелік навчальних предметів і курсів, відповідно до змісту освітніх галузей, кількість годин, відведених на їх вивчення у кожному класі. Типові навчальні плани можуть відображати різні варіанти струк- гурування, інтеграції та розподілу навчального змісту за роками навчання в межах годин, визначених Базовим навчальним планом. Типові навчальні плани охоплюють інваріантну складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову, в якій передбачені додаткові години на предмети та курси за вибором, факультативи, індивідуальні та групові заняття.

Відповідно до основних типів загальноосвітніх навчальних закла­дів передбачено окремі варіанти типових навчальних планів основ­ної школи, старшої школи, для навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, для навчальних закладів з україн­ського мовою навчання з вивченням мов національних меншин, для навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов, спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів та класів з поглибленим вивченням окремих предметів, для однокомплектних загальноосвітніх навчальних закладів, д ля вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи (очна та заочна форми навчання). Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-ІИ ступенів (розподіл навчального часу між освітніми галузями)

*Години фізичної культури освітньої галузі „Здоров'я і фізична культура" не враховуються в гранично допустимому навантаженні учнів.

У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, у спеціалізованих школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах дозволяється за рахунок загального навчального навантаження збільшувати гранично допустиме навантаження учнів до меж, що не перевищують санітарно- гігієнічних норм.

Інваріантна складова типового навчального плану основної школи забезпечує реалізацію змісту шкільної освіти на рівні Державного стандарту, Типовий навчальний план старшої школи реалізує зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів:

• рівні стандарту - навчальні предмети не є профільними чи базовими (наприклад, математика в художньо- естетичному профілі, історія у фізико-математичному профілі);

• академічному рівні - навчальні предмети не є профільними, але є базовими чи наближеними до профільних (наприклад, хімія у фізичному профілі);

• профільному рівні, який перебдачає поглиблене вивчення відповідних предметів, орієнтацію їх змісту на майбутню професію (наприклад, мови та літератури на філологічному профілі).

Профільне навчання, яке має на меті забезпечити більш глибоку підготовку старшокласників у тій чи іншій галузі діяльності і знань, може здійснюватись за допомогою спеціальних навчальних планів. Залежно від потреб учнів старші класи комплетуються за напрямами диференціації: природничо- математичним, філологічним, суспільно-гуманітарним, художньо-естетичним, технологічним, спортивним. Напрями диференціації конкретизуються в окремі профілі навчання: фізичний, математичний, біолого-хімічний, економічний, геогра­фічний, екологічний, правовий, історико-філологічний, інформаційно-технологічний тощо. При цьому недоцільною є вузька спеціалізація змісту навчального процесу, оскільки основне завдання загальної середньої освіти - широка загальноосвітня підготовка учнів.

Передбачено також універсальний варіант навчального плану для організації навчання, складений відповідно до академічного рівня змісту освіти.¹

На основі типових навчальних планів навчальні заклади складають робочі навчальні планн, в яких конкретизується варіативна складова освіти з урахуванням особливостей організації навчально-виховного процесу.

Навчальна програма - державний документ, в якому дається загальна характеристика змісту кожного навчального предмета, формуються основні вимоги до організації його вивчення.

Навчальна програма складається із: а) пояснювальної записки, де викладено цілі навчання з даного предмета та вимоги до організації процесу навчання в кожному класі; б) переліку розділів і тем (із зазначенням кількості годин на їх вивчення), що визначають зміст навчального предмета; в) обсягу знань, умінь і навичок для кожного класу; г) внутріпредметних та міжпредметних зв'язків; д) переліку унаочнення, рекомендованої літератури для учнів та методичної літератури для вчителів; е) критеріїв та норм оцінювання знань, умінь і навичок.

Є кілька способів структурування змісту освіти і побудови навчальних програм:

1) лінійний, при якому навчальний матеріал кожного наступного ступеня навчання є логічним продовженням того, що вивчалось на попередніх ступенях;

2 ) концентричний, коли певний матеріал вивчається в більш ускладненому вигляді на вищих ступенях навчання;

3. спіралеподібний, який передбачає багаторазове повер­нення до одних і тих же тем і доповнення інших;

4. модульний: зміст теми проробляється за такими напрямками:

орієнтаційний (установчо-мотиваційний);

змістово-пошуковий;

операційно-діяльнісний (адаптивно-перетворюючий, узагальнюючо-систематизуючий);