Тема 3. Види та напрями реалізації податкової політики

Основні поняття та терміни: валовий внутрішній продукт, податкова політика, дискреційна політика, недискреційна політика, вмонтовані стабілізатори, рефляційна (стимулююча) політика, дефляційна (стримувальна) політика, інфляція попиту, інфляція пропозиції, цільова функція, мультиплікатор Кейнса.

План семінарського заняття

1. Поняття дискреційної податкової політики ті її види в залежності від економічного циклу.

2. Інструменти реалізації дискреційної політики. „Цільова функція” дискреційної політики.

3. Політика уряду на різних стадіях економічного циклу.

4. Недискреційна політика. Вмонтована стабільність економіки.

5. Види автоматичних стабілізаторів економіки.

Перелік питань до самостійної роботи

1. Політика податкового регулювання.

2. Відмінності між дискреційною та недискреційною політикою.

3. Коефіцієнт мультиплікатора.

Індивідуально-консультаційна робота

1. Приклади вмонтованих стабілізаторів, що реалізуються через політику державних доходів.

2. Приклади вмонтованих стабілізаторів, що реалізуються через політику державних витрат.

Методи навчання: підготовка реферативного повідомлення, доповіді.

Методи оцінювання: поточне тестування.

Опорний конспект лекцій:

валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінює додану вартість, створену факторами виробництва, внутрішніми для даної країни, незалежно від того, чи належать вони національному капіталові, чи ні. Тобто це сума доданої вартості, створеної на теренах даної країни протягом визначеного часу.

додана вартість – це вартість праці, амортизація основних фондів, прибуток фірми тощо; ця вартість створюється на самій фірмі і додається до перенесеної.

перенесена вартість – це вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, виробничих послуг. Ця вартість надходить зовні, переноситься з інших фірм.

дискреційною називається дія суб’єкта на власний розсуд. Бажано одночасне досягнення повної зайнятості, економічного росту та контролю за iнфляцiєю, але фактично можливе лише досягнення сполучення цих цілей, у якому, враховуючи обставини, пріоритет буде віддано якісь одній цiлi. Тобто суб’єкт регулюючого впливу діє на свій розсуд — дискрецiйно.

дискреційна політика – це цілеспрямоване регулювання урядом податків та державних видатків для впливу на реальний ВВП і зайнятість, контролю за інфляцією та сприяння економічному зростанню. За цієї політики держава прагне досягти повної зайнятості, економічного рості та зниження інфляції. У ринковій економiцi з усталеною циклiчнiстю дискреційна політика змінюється у кожній фазі циклу:

- рефляцiйна (стимулююча) політика під час виходу з кризи (стимулювання економічного росту та зайнятості);

- дефляцiйна (стримувальна) політика під час економічного росту (стримування інфляції, зростання попиту та запобігання “перегріву” економіки).

цільова функція – функція, у якій всі цілі мають однакову ступінь пріоритетності. Коли неможливо вiддати прiоритет якiйсь однiй цiлi: низький рiвень особистого доходу i життя, структурнi змiни у виробництвi та брак iнвестицiй не дають змоги видiлити одну з цiлей.

недискрецiйна (автоматична) полiтика — це така полiтика, яка встановлюючи певну систему податкiв та трансфертiв, забезпечує їм можливiсть виконувати стабiлiзацiйну функцiю в економiцi автоматично.

автоматичні чисті податки – це чисті податки, якi автоматично, тобто без державних рiшень, змiнюються в залежностi вiд змiни ВВП. Це пояснюється тим, що переважна бiльшiсть податкiв залежить вiд доходу i тому змінюється пропорцiйно до змiни ВВП, навiть при стабiльних податкових ставках i рiвнях трансфертiв.

інфляція попиту – функціональний тип інфляції, що характеризується зростанням рівня сукупних ринкових цін внаслідок зростання грошового попиту на товари і послуги сукупного споживача (сукупного покупця) і його відповідного «відриву» від обсягів сукупної пропозиції.

інфляція пропозиції - функціональний тип інфляції, що полягає у підвищенні рівня сукупних цін за зниження обсягів сукупного виробництва (сукупної пропозиції) або зростання грошових витрат на придбання ресурсів виробництва.

мультиплікатор інвестицій – числовий коефіцієнт, що вказує на залежність зміни національного доходу від зміни обсягу інвестицій у більшій пропорції. Якщо відомо, скільки приросту національного доходу дає кожна грошова одиниця інвестицій і відома загальна сума інвестицій, легко визначається приріст національного доходу.

Мультиплікатор діє у двох напрямах. По-перше, незначне зростання витрат (споживання) може дати значний приріст національного доходу, і навпаки, незначне скорочення витрат (заощаджень) може через ефект мультиплікатора привести до значного зменшення доходу нації.

гранична схильність до споживання (МРС) – показує частку споживання у кожній одиниці приросту національного доходу.

гранична схильність до заощаджень (MPS) – показує частку заощаджень у кожній одиниці приросту національного доходу.

закон мультиплікатора – із зростанням доходів гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощаджень зростає.

Динамічну модель мультиплікатора розглянемо за допомогою таблиці 1.

Таблиця 1.

Числовий ефект мультиплікації (умовний приклад, у млрд. гр. од.)

Інвестиційні цикли	Зміни в доході	Зміни у споживанні МРС = 0,8	Зміни у заощадженнях МРS = 0,2
Первісні інвестиції	4,00	3,20	0,80
2-й цикл	3,20	2,56	0,64
3-й цикл	2,56	2,05	0,51
4-й цикл	2,05	1,64	0,41
5-й цикл	1,64	1,31	0,33
6-й цикл	1,31	1,05	0,26
7-й цикл	1,05	0,84	0,21
8-й цикл	0,84	0,67	0,17
9-й цикл	0,67	0,54	0,13
10-й цикл	0,54	0,43	0,11
Усі наступні цикли	2,14	1,71	0,43
Всього	20,00	16,00	4,00

Табличні дані показують, що первісні інвестиції обсягом в 4,0 млрд гр. од. створили такий же дохід, який розподілився між споживанням і заощадженням у пропорції 4 до 1 (МРС=0,8; MPS=0,2). Споживання, створивши додатковий попит, у свою чергу викликало наступні інвестиції такого ж обсягу – 3,2 млрд. гр.од. Новий дохід знову розподіляється у незмінній пропорції між споживанням і заощадженнями. Витрачені домашніми господарствами 2,56 млрд. гр. од. у третьому циклі фірми отримують як дохід і т.д. Відбувається декілька циклів інвестування із затухаючим ефектом. Зрештою первісні інвестиції через мультиплікацію приведуть до приросту національного доходу на 20,0 млрд. гр.од. Ефект мультиплікатора закінчиться тоді, коли останній цикл принесе мінімальний приріст доходу, а наступний не збільшить його взагалі. При цьому сума заощаджень, викликаних первісними інвестиціями (4 млрд. гр. од.), досягне величини цих інвестицій, компенсуючи їх. Відбувся унікальний процес: первісний приріст інвестицій величиною 4,0 млрд. гр.од. зумовив приріст національного доходу на 20,0 млрд. гр.од.

Для засвоєння матеріалу застосуємо наступні схематичні зображення.

Рис 1. Застосування стимулюючої політики

Рис. 2. Вплив державних закупок(без зміни податків) на ВВП

Рис. 3. Стримувальна політика

Рис 4. Вмонтована стабільність економіки

Рекомендована література:

Основна: 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.

Додаткова: 22, 25, 26, 28, 30, 35, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 54, 56, 63, 68, 70, 74, 87.