4. Теорія перекладання податків.

Перекладання податків – це процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб’єктами оподаткування, які мають між собою господарські та економічні взаємовідносини. Внаслідок ефекту перекладання формальний (визначений законом) і реальний платники податку не збігаються.

Розвиток теорії оподаткування представлений різними концепціями. Одним з таких теоретичних напрямів являється концепція абсолютизму. Її засновником вважається англійський філософ Д. Локк. Суть згаданої теорії полягає в твердженні, що в кінцевому випадку платником всіх податків є власник землі або платник податку на землю. Тому окремі економісти того часу виступали з пропозицією ввести єдиний податок на землю.

Французький економіст Н. Канар являється автором протилежної за змістом концепції – позитивної. Прибічники даної концепції вважали, що всі податки після їх запровадження починають перекладатися на платників і автоматично стають рівномірними та протягом певного часу розподіляються між ними пропорційно їх платоспроможності.

Песимістичну теорію перекладання податків розробив П. Прудон. Він вважав, що у будь-якому випадку податок перекладається на кінцевих споживачів, які в більшості малозабезпечені. Тому прихильники даної теорії оцінювали податки вкрай негативно і вбачали їх шкідливими для населення.

Згодом з’явилась математична концепція перекладання податків. Автори даної концепції (Ж. Дюпон, М. Панталеоне, Копільяні) визначили залежність між платником податку та ціною і дали характеристику перекладання податків. Вони довели, що у результаті перекладання податку платник отримує особисту вигоду. Хоча цей процес відбувається лише при досягненні критичних рівня ставок оподаткування. Тобто до певного рівня оподаткування виробник згоден оплачувати податок, закладений у ціні виробу. Таким чином, економісти, які додержувались математичної концепції, визначили залежність між ціною, податками та попитом і обґрунтували вимоги щодо перекладання податків.

5. Характеристика перекладності окремих податків.

Існують два типи перекладання податків:

1. Пряме перекладання від продавця до споживача. Весь тягар податку лягає на споживача за рахунок включення податку до ціни виробу.

2. Зворотне перекладання. Відбувається за умови, коли виробник знижує ціну виробу і таким чином бере зобов’язання зі сплати податку на себе.

Перекладання податків може бути повним або частковим, в залежності від мети, яку переслідує платник. Якщо виробник бажає просунути свій виріб на ринок, то він перекладає податок частково. Якщо виробник закріплюється на цьому ринку, то він отримує можливість перекласти податок на споживача повністю.

Здебільшого перекладання податків відбувається у сфері обігу, головним чином за рахунок непрямих податків, або тих, які формують собівартість продукції. При цьому, окремі податки мають специфіку переміщення.

Оподаткування фізичних осіб. Громадяни, які сплачують податок з доходів фізичних осіб у джерела не мають можливості перекласти тягар оподаткування на інших платників. Лише підприємці, корі займаються особистою професійною діяльністю, можуть підвищувати ціну на свою продукцію або послуги пропорційно збільшенню розміру податку з метою компенсації цих витрат.

Податок на прибуток підприємства. Сфера перекладання даного податку досить обмежена. Якщо підприємство встановлює ціни з розрахунку на отримання найбільшого прибутку, то коли підвищується ставка податку – підприємство змушене підвищувати ціну, паралельно зменшуючи обсяги виробництва. У такому випадку, співвідношення між цінами та максимальним прибутком буде незмінним. Весь тягар податкового тиску лягає на власників компанії та акціонерів у вигляді меншого розміру дивідендів або меншого розміру нерозподіленого прибутку.

Акцизний збір. Сфера дії перерозподілу цього податку невелика. Коли розміри податку суттєво впливають на ціну виробу, споживачі можуть перейти на споживання дешевшого альтернативного виробу. Підвищення ціни може настільки зменшити обсяги виробництва, що виробник буде згоден ці податкові втрати взяти на себе.

Рекомендована література:

Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.

Додаткова: 17, 21, 22, 25, 26, 30, 35, 44, 47, 51, 54, 55, 56, 63, 68, 74, 76, 78, 103. 105.