4. Застосування кривої Лаффера, кривої Лоренца, коефіцієнту Джінні та індексу Аткінсона для вимірювання норми оподаткування. Еластичність податкової бази.

Для визначення рівномірності розподілу податків між податкоплатниками використовується дiаграма Лоренца i коефiцiснт Джiнi.

Дiаграма Лоренца дозволяє зробити своєрiдну паралель мiж податковими надходженнями до бюджету держави i сумарною величиною податкоплатникiв. Ідеально бажаним є той випадок, коли певна кiлькiсть пiлатникiв, наприклад 20% вiд загальної величини сплачують до бюджету вiдповiдно двадцятивiдсотковий розмiр податкових надходжень (пряма лiнiя на рис. 5).

Кумулятивний доход

Найменш забезпечені Процент від населення Найбільш забезпечені

Рис. 5. Діаграма Лоренца

Очевидно, що чим бiльше крива Лоренца вiдхиляється вниз, тобто чим бiльше вона вигнута, тим бiльша нерiвномiрнiсть розподiлу доходiв i податкових зобов’язань, одним iз факторiв якого є оподаткування.

Коефiцiєнт Джiнi вимiрює ступiнь нерiвномiрностi розподiлу доходiв i податкових зобов’язань шляхом вирахування вiдношення мiж кривою Лоренца, яка виражає дiйсний стан розподiлу доходiв та податкових зобов’язань i iдеально рiвномiрним, бажаним розподiлом.

Коефіцієнт Джіні = S_A / (S_A+S_B)

Коефіцієнт Джині відповідає принципу передачі Дальтона - за будь-якого даного загального рівня доходу перерозподіл останннього від забезпеченого індивіда до менш забезпеченого має приводити до скорочення показника нерівності.

Крім коефіцієнта Джині при вирахуванні ступеня нарівності використовують індекс Аткінсона.

Індекс Аткінсона (А) визначається за формулою:

А = 1 – У_е / м

де: У_е - рівнорозподілений еквівалентний дохід;

м – середній дохід.

Індекс Аткінсона вимірює не ступінь нерівності сам по собі, а втрату суспільного добробуту, що зумовлена нерівністю у доходах.

Абстрактна модель залежності між зростанням податкових ставок, доходами бюджету і податковою базою була розроблена американським економiстом Артуром Лаффером у вигляді графіка, що одержав назву „крива Лаффера”. Крива Лаффера базується на спостереженнi, що коли висота податкових ставок досягає певного критичного рiвня (Т_о), то подальше пiдвищення норми оподаткування спричинює не збiльшення, а навпаки, зменшення податкових надходжень.

Зв’язок мiж висотою оподаткування i податковими надходженнями залежить вiд податкової бази, тобто об’єкта оподаткування. Тому Лаффер дослiджував даний зв’язок з допомогою показника еластичностi податкової бази, який вимірюється як вiдношення відсоткової змiни величини об’єкта оподаткування до відсоткової змiни норми оподаткування, тобто податкових ставок, якi застосовуються до даного об’єкта (бази) податку.

Е_t =

де:

Е_t - еластичнiсть податкової бази;

В - вартiсний вимiр податкової бази (об’єкта оподаткування);

Т - норма оподаткування;

∆В - прирiст, або вiдсоток збiльшення податкової бази;

∆Т - прирiст, або вiдсоток збiльшення норми оподаткування.

Вiдкриття Лаффера якраз i полягає в тому, що по мiрi зростання податкiв, тобто норми оподаткування, податкова база стає бiльш еластичною, що якраз i зумовлює, починаючи з певного рiвня висоти оподаткування, зменшення надходжень до бюджету за рахунок скорочення податкової бази i ухилення вiд сплати податкiв.