2. Класичний період дослідження оподаткування.

Виникнення класичної школи стало золотим віком в дослідженні податків. Найвагоміший вклад в розвиток теорії оподаткування зробив шотландський економіст А. Сміт (1723-1790). Він виступав за свободу економічної діяльності. Вважав, що держава повинна виконувати три функції: оберігати суспільство, забезпечувати справедливість, утримувати суспільні заклади. Крім того, А. Сміт сформулював базові принципи оподаткування та вивів концепцію виробничої і невиробничої праці, згідно якої державні послуги носять невиробничий характер. Однодумцем А. Сміта був ще один видатний економіст класичного періоду Д. Рікардо (1772 – 1823). Він вважав, що роль податків обмежується виключно фіскальною функцією. Більше того, Рікардо ототожнював податки з необхідним злом, в силу їх здатності перешкоджати процесам накопичення капіталу. Д.Рікардо так само, як i А.Сміт, доводив необхiднiсть або звільнення капіталу від податків, або істотного їх скорочення. Особливо гострій критиці піддавав Д. Рiкардо непрямі податки, оскільки вважав, що вони скорочують споживання, збільшують витрати виробництва, заробітну плату, внаслідок чого зменшується прибуток.

Також у цей період виникає ідея податку як страхової премії. Згідно неї держава – своєрідна страхова компанія, громадяни заключають страховий договір з державою по охороні їх життя і власності. Податок є формою плати державі за її послуги. Згадана теорія не враховує примусовий характер оподаткування, крім того в податку не можливо визначити точний еквівалент обміну, у податкових відносинах не існує компенсації витрат. Своєрідні погляди на податкові відносини також відобразились в теоріях насолоди і жертви.

Значний внесок у дослідження податків вніс німецький економіст А.Вагнер (1835-1917). В основі його дослідження знаходився соціально – політичний принцип оподаткування. Вагнер також являється автором однойменного закону, згідно якого в подальшому значна квота соціальних потреб нації буде задовольнятись державою.

Отже, в класичний період сформувались основні податкові теорії сутності податків, а також були підняті питання справедливості і ефективності оподаткування. Класики визначили основні джерела податків і їх функції.

3. Податкові теорії на рубежі хіх – хх ст.

Швидкий розвиток виробництва і зростання державних витрат, викликали появу нових ідей щодо сутності податків. У зв’язку з цим розвиваються погляди, в яких суспільні витрати мають виробничий характер. На основі новітньої наукової думки виникає теорія суспільних потреб.

Німецький економіст Л.Штейн (1815-1890) першим аргументував виробничий характер державних послуг. Розвивав погляди на діяльну природу держави і італійський фінансист Ф.Нітті (1868-1953). Він вважав фундаментом економіки приватне господарство, а його надбудовою – державне.

Значний вклад в дослідження проблем оподаткування зробив шведський економіст К. Віксель (1851-1926). Він вважав, що в умовах децентралізації ринкової економіки окремі індивіди не зацікавлені у відкритому виявлені своїх вподобань, оскільки внесок кожного чинить незначний вплив на пропозицію суспільних благ. К. Вiкселль вважав, що головними принципами справедливого оподаткування є принцип корисності й принцип рiвностi між вилученою вартістю та її еквівалентом. Це означає, що кошти населення, вилучені у формі податку, повинні йому повертатись у вигляді певних державних послуг, що може бути досягнуто автоматично за допомогою парламентських податкових законів. К. Вiкселль одним із перших запропонував ідею розширення державного сектора, вважаючи, що він має забезпечити послуги для осіб, які не можуть їх оплатити зі свого доходу. Тому координацію попиту і пропозиції суспільних благ повинна виконувати держава. Ці ідеї в подальшому були розвинуті ще одним шведським економістом Е. Ліндалем (1891-1960), що зосередив свій аналіз на вартісних аспектах державних послуг. Одне з основних положень податкової теорії Е.Лiндаля полягало в тому, що в руках держави податки є важливим засобом задоволення людських потреб i за їхньою допомогою можна змінити відносини приватної власності. Він вважав досягнення справедливості головною проблемою оподаткування.

Таким чином, на початок ХХ ст. еволюція поглядів на економічну сутність податків пройшла ряд етапів. Перший представляв теорії, в яких податки трактувались як примусове відчуження доходів громадян (теорія грабунку, теорія колективних потреб). Другий розвивав погляд на податки як добровільні платежі громадян (теорія жертви, теорія фіскального договору, теорія страхової премії).

Отже, досліджуючи сферу оподаткування, науковці здебільшого робили акцент на фіскальній і перерозподільчій функції податків. Принципове значення регулюючої функції почали розуміти з другої четверті ХХ ст.