3. Судова влада.

Судова влада в Україні реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України, спеціалізованими судами та судами загальної юрисдикції.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

1. Місцеві загальні суди (суди загальної юрисдикції): районні, районні у містах, міські, міськрайонні та міжрайонні суди.

2. Апеляційні суди (обласні апеляційні суди, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Верховний суд Автономної Республіки Крим).

3. Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Верховний Суд України.

Система спеціалізованих судів України має своїм базовим рівнем регіональний (крім спеціалізованих військових судів гарнізонів – система військових судів відповідає структурі Збройних силу України). На цьому адміністративному рівні перебувають місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), місцеві адміністративні суди (утворюються в округах відповідно до Указу Президента), військові Апеляційні суди оперативних напрямків та Апеляційний суд Військово-Морських сил України.

На центральному рівні знаходяться вищі спеціалізовані суди: Вищий господарський суд України, Вищій адміністративний суд України та інші вищі спеціалізовані суди, утворені згідно із законом. Найвищим судовим органом судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Наочно система органів судової влади представлена в Табл.1.

Таблиця 1

Система судів України

Адміністративний рівень Загальна юрисдикція Спеціалізовані суди

Місцевий Районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди Військові суди гарнізонів

Регіональний Апеляційні суди регіонів (обласні апеляційні суди, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Верховний суд Автономної Республіки Крим) та Апеляційний суд Військово-Морських сил України Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), місцеві адміністративні суди (утворюються в округах відповідно до Указу Президента), спеціалізовані військові суди оперативних напрямків

Центральний Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Верховний Суд України Вищий господарський суд України, Вищій адміністративний суд України та інші вищі спеціалізовані суди, утворені згідно із законом

4. Участь органів прокуратури у питаннях контролю за охороною земель.

Контрольно-наглядовими органами в Україні є прокуратура (Генеральна прокуратура України та її органи на місцях - обласні, районні, міські прокуратури) й різні інспекції.

Прокуратура України структурно не входить до складу якоїсь із гілок державної влади та становить єдину систему, яку очолює Генеральний прокурор України (Конституція України, Розділ VII). Тут нижчестоящі прокурори підпорядковані вищестоящім (Ст. 6 Закону України “Про прокуратуру”).

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.(Ст. 13 Закону України “Про прокуратуру”). У регіональних та прирівняних до них прокуратурах, як і в Генеральній прокуратурі України, утворюються колегії – дорадчі органи, які розглядають найбільш важливі питання. Колегії очолюються відповідним прокурором, а їх персональний склад затверджується Генеральним прокурором України (Ст. 16 Закону “Про прокуратуру”).

Повноваження органів прокуратури в галузі здійснення нагляду за дотриманням законодавства про охорону земель закріплені в Конституції України, Законі України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року, та конкретизовані Наказом Генерального прокурора України № 2 від 2 жовтня 1998 року “Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави”, і наказом Генерального прокурора України № 1 від 1 вересня 1999 року “Про подальше удосконалення організації та посилення прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства”.

Згідно зазначених правових актів, організація прокурорського нагляду за використанням та охороною земель включає збирання й оброблення інформації про порушення земельного законодавства, планування наглядних заходів, взаємодію з іншими суб’єктами забезпечення екологічної законності, гласність цієї діяльності. Як джерела інформації про порушення законодавства про охорону земель використовуються матеріали: 1) місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування про використання на підвідомчій території земельних ресурсів, надання у власність та користування земель; 2) органів позавідомчого контролю (відділу земельних ресурсів, державної екологічної інспекції, санітарно-епідеміологічної служби та ін.), про нераціональне землекористування, невикористання заходів по охороні земельних об’єктів від забруднення, засмічення; 3) органів, які здійснюють державний моніторинг за охороною навколишнього природного середовища та окремих земельних об’єктів; 4) органів державної статистики. Відповідно до ст. 12 закону України “Про державну статистику” органи державної статистики зобов’язані аналізувати стан охорони навколишнього природного середовища, виконання природоохоронних заходів та інші процеси у цій сфері. Крім того, прокурор повинен використовувати сигнали засобів масової інформації, громадських екологічних організацій, скарги громадян; повідомлення господарських судів про розглянуті справи, пов’язані з відшкодуванням збитків, завданих порушенням земельного законодавства.

Суб’єктами взаємодії прокуратури у боротьбі з порушенням земельного законодавства виступають органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, земельного контролю і окремі громадяни. Окремі вчені ставлять питання про доцільність забезпечення “взаємодії” органів прокурорського нагляду і органів земельного контролю, “координації” їх діяльності. Проте ряд представників прокуратури, наприклад, М.Руденко, така взаємодія призводить до невиправданої підміни прокуратурою контролюючих органів.При цьому втрачається статус “вищості” нагляду прокуратури. З цією думкою можна погодитись. Адже при зазначеній взаємодії органів прокуратури та органів земельного контролю створюється ситуація, при якій піднаглядна установа бере участь на рівних у прокурорській перевірці, а потім вона ж усуває на вимогу прокурора спільно виявлені недоліки. Певна нелогічність такої ситуації є, на наш погляд, очевидною. Адже завдання прокуратури полягає саме в тому, щоб не підмінювати вказані органи, а підвищувати їх активність у виявленні та усуненні порушень земельного законодавства до її втручання. Таким чином, через органи державного контролю в галузі охорони та використання земель прокуратура має забезпечувати додержання законів на підвідомчій території.

Гласність земельного нагляду прокуратури полягає в інформуванні населення в цілому про вжиті заходи, а також у виступах прокурорів у засобах масової інформації. Необхідно мати на увазі, що відповідно до ст.8 Закону України “Про державну таємницю” інформація про стан довкілля, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, про стан здоров’я населення тощо не належать до державної таємниці.

Згідно зі ст. 9 Закону України “Про інформацію” всі громадяни та юридичні особи нашої країни мають право на інформацію, у тому числі екологічну.

Право на отримання правдивої інформації про стан навколишнього середовища передбачено в законодавчих актах Австрії, Греції, Італії.В Греції і Португалії діють спеціальні органи що повноваженні розглядати спори які виникають з приводу відмови в надані інформації про стан навколишнього середовища.

Отримавши інформацію про порушення законності в сфері використання та охорони земельних ресурсів, прокурор обирає спосіб її перевірки. Він може проводити перевірку через підлеглих йому працівників прокуратури, а також доручати її проведення органам земельного контролю. Як правило, використовується такий метод виявлення порушень, як вимога про проведення перевірок виконання земельного законодавства органами що здійснюють контроль за використанням та охороною земель.

Аналогічна структура взаємодії можлива і при розгляді питань додержання вимог чинного законодавства Службою безпеки України, іншими правоохоронними органами.

На сьогоднішній день, в сучасних умовах ринкових перетворень у сфері земельних відносин, органами прокуратури приділяється значна увагу питанням стану додержання вимог законодавства при наданні, вилученні земельних ділянок різного цільового призначення.

Так, на виконання розпорядження Президента України від 23 червня 2010 року Генеральною прокуратурою України організовано перевірки стану додержання законодавства у сфері земельних ресурсів у всіх регіонах держави.

Прокурорські перевірки засвідчили, що порушення у цій сфері мають місце на всіх стадіях земельних правовідносин. Об’єктами протиправних посягань, як правило, є землі природно-заповідного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, сільськогосподарського, рекреаційного призначення та водного фонду. Цьому сприяє невинесення їх меж на місцевості, незавершеність розмежування земель державної і комунальної власності, інвентаризації земель та її грошової оцінки.

За час проведення зазначеної перевірки порушено 521 кримінальну справу, більшу частину з яких направлено до суду, опротестовано понад 6 тис. незаконних актів із земельних питань. За документами прокурорського реагування до відповідальності притягнуто 3 тис. службових осіб, з яких 716 посадовці органів державного контролю, відшкодовано 50 млн. грн. Судами задоволено 2 тис. позовів, пред’явлених в інтересах держави, за якими реально стягнуто 65 млн. грн. За втручання прокурорів удалося запобігти протиправному відчуженню 26,4 тис. га земель державної і комунальної власності, повернуто 3,1 тис. га землі.