2. Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів

Перелік органів, які уповноважені розглядати ти вирішувати земельні спори, є вичерпним. Поряд з тим, що судам підвідомчі всі земельні спори, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів уповноважені розглядати та вирішувати лише окремі види земельних спорів. Уповноваженими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради (пп. «й» ст. 12 ЗКУ). Відповідно до пп. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. вирішення земельних спорів, віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Але у чинному законодавстві немає переліку органів земельних ресурсів, уповноважених вирішувати земельні спори. Є підстави вважати, що такими органами є відділи та управління земельних ресурсів на місцях.

Положеннями п. 3 ст. 158 ЗКУ визначається компетенція відповідного органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору. Питання про підвідомчість вирішується за критеріями територіальності та предмета спору. Компетенція відповідного органу місцевого самоврядування поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на якій проживає певна територіальна громада. Тому земельні спори органи місцевого самоврядування можуть розглядати лише стосовно земельних ділянок у межах відповідних населених пунктів. Відповідно до вимоги щодо предмета земельного спору виокремлюються три групи земельних спорів. До першої групи відносяться спори між громадянами, яким на праві власності чи користування належать земельні ділянки щодо визначення меж між ними. До другої групи належать спори про додержання громадянами правил добросусідства. Зміст цієї категорії та перелік правил добросусідства визначаються положеннями гл. 17 ЗКУ. Зміст додержання правил добросусідства полягає в обранні власником та землекористувачем таких способів використання своєї земельної ділянки, які дозволяють запобігти шкідливому впливу на сусідню земельну ділянку і, в цілому, використовувати свою земельну ділянку таким чином, щоб створювати власникам (користувачам) сусідніх земельних ділянок найменше незручностей. Правилами добросусідства згідно з гл. 17 ЗКУ не охоплюється визначення меж земельних ділянок, а лише спільне використання та відновлення межових споруд (ст. 106-109 ЗК).

Третя група - це територіальні земельні спори між публічно-правовими утвореннями. Є підстави вважати, що такі спори підвідомчі міським радам, оскільки до їх компетенції відносяться встановлення та зміна меж між районами у місті.

Рішення по земельному спору органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не є остаточним. Будь-яка із сторін, яка вважає, що її право порушено або незаконно відмовлено у його захисті, вправі в разі незгоди з таким рішенням звернутися до суду. До суду в такому разі подається не скарга, а позовна заява з вимогою про вирішення спору по суті. Тому суд має розглянути не порушення чи дотримання вимог закону під час розгляду спору в позасудовому порядку, а сам спір по суті.

Положеннями статті 159 ЗКУ визначаються процедури розгляду земельних спорів у позасудовому порядку, порядку прийняття рішення та його виконання. Порядок вирішення земельних спорів - це організація діяльності відповідних органів по розв'язанню конкретного земельного спору, тобто певна процедура, процес їх розгляду. Відповідно до системи чинного законодавства ЗКУ визначається лише позасудовий порядок вирішення земельних спорів. Вирішення земельних спорів у судовому порядку відбувається відповідно з положеннями цивільного процесуального законодавства з урахуванням особливостей, що обумовлені предметом земельного спору.

Заява зацікавленої особи згідно з ч. 1 ст. 159 ЗКУ є підставою порушення провадження по вирішенню земельного спору. Строк, протягом якого «земельні спори розглядаються», охоплює проміжок часу, який починає спливати з моменту подання заяви зацікавленої особи (сторони спору) до уповноваженого органу, до дня першого розгляду спору.