
- •Конспект лекцій
- •«Охорона земель»
- •Змістовий модуль 1. Нормативно-правові засади державного контролю за використанням та охороною земель
- •Тема 1. Державна політика щодо використання та охорони земель
- •1.1. Визначення терміну – державний контроль за використанням та охороною земель
- •1.2. Історичні аспекти системи державного контролю за використанням та охороною земель в нашій державі.
- •1.3. Основні принципи та завдання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на сучасному етапі розвитку земельних відносин
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини в україні
- •1. Чотири етапи законодавчого забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Організаційно-методичні засади взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами з питань державного контролю за використанням та охороною земель
- •Органи загальної та спеціальної компетенції у питаннях здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Судова влада.
- •4. Участь органів прокуратури у питаннях контролю за охороною земель.
- •5. Організаційно-методичні засади органів місцевого самоврядування у питання контролю за використанням та охороною земель.
- •6. Організація контролю за використанням та охороною земель Міністерством аграрної політики та продовольства України та Міністерством екології та природних ресурсів України.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Юридичні аспекти застосування норм адміністративного кодексу україни та кримінального кодексу україни в здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •4.1. Кримінально-правова відповідальність за порушення норм чинного законодавства в сфері використання та охорони земель
- •4.2. Адміністративно-правова відповідальність при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Закордонний досвід здійснення державного контролю за охороною та використанням землі.
- •1. Досвід Німеччини, Франції та інших Європейських країн у питаннях розвитку земельних відносин у ринкових умовах
- •2. Приклад Норвегії в організації ефективного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Запровадження ефективних землекористувань в умовах ринкової економіки на прикладі Угорщини.
- •4. Організація та здійснення контролю за використанням та охороною земель в Російській Федерації.
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль 2. Державний контроль за використанням та охороною земель
- •Основні цілі та мета здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Органи уповноважені на функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Фоми та методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель план
- •Форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням, типи та види порушень земельного законодавства за категоріями земель план
- •Основні види категорій земель визначені чинним Земельним кодексом України.
- •Законодавчі та нормативні вимоги щодо зміни категорій та цільового призначення земельних ділянок.
- •Вимоги до земель окремих категорій при їх використанні.
- •Основні види порушень при використанні земель різних категорій.
- •Зміст порушень земельного законодавства за категоріями земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Збитки та втрати при нецільовому використанні землі, як засіб захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.
- •Методика визначення втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення суті та поняття – земельний спір.
- •Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів
- •3. Процедура вирішення земельних спорів.
- •4. Порядок оскарження рішень прийнятих по земельним спорам.
- •Питання для самоперевірки
- •Словник основних термінів та понять
- •Список використаної літератури
Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів
Перелік органів, які уповноважені розглядати ти вирішувати земельні спори, є вичерпним. Поряд з тим, що судам підвідомчі всі земельні спори, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів уповноважені розглядати та вирішувати лише окремі види земельних спорів. Уповноваженими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради (пп. «й» ст. 12 ЗКУ). Відповідно до пп. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. вирішення земельних спорів, віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Але у чинному законодавстві немає переліку органів земельних ресурсів, уповноважених вирішувати земельні спори. Є підстави вважати, що такими органами є відділи та управління земельних ресурсів на місцях.
Положеннями п. 3 ст. 158 ЗКУ визначається компетенція відповідного органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору. Питання про підвідомчість вирішується за критеріями територіальності та предмета спору. Компетенція відповідного органу місцевого самоврядування поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на якій проживає певна територіальна громада. Тому земельні спори органи місцевого самоврядування можуть розглядати лише стосовно земельних ділянок у межах відповідних населених пунктів. Відповідно до вимоги щодо предмета земельного спору виокремлюються три групи земельних спорів. До першої групи відносяться спори між громадянами, яким на праві власності чи користування належать земельні ділянки щодо визначення меж між ними. До другої групи належать спори про додержання громадянами правил добросусідства. Зміст цієї категорії та перелік правил добросусідства визначаються положеннями гл. 17 ЗКУ. Зміст додержання правил добросусідства полягає в обранні власником та землекористувачем таких способів використання своєї земельної ділянки, які дозволяють запобігти шкідливому впливу на сусідню земельну ділянку і, в цілому, використовувати свою земельну ділянку таким чином, щоб створювати власникам (користувачам) сусідніх земельних ділянок найменше незручностей. Правилами добросусідства згідно з гл. 17 ЗКУ не охоплюється визначення меж земельних ділянок, а лише спільне використання та відновлення межових споруд (ст. 106-109 ЗК).
Третя група - це територіальні земельні спори між публічно-правовими утвореннями. Є підстави вважати, що такі спори підвідомчі міським радам, оскільки до їх компетенції відносяться встановлення та зміна меж між районами у місті.
Рішення по земельному спору органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не є остаточним. Будь-яка із сторін, яка вважає, що її право порушено або незаконно відмовлено у його захисті, вправі в разі незгоди з таким рішенням звернутися до суду. До суду в такому разі подається не скарга, а позовна заява з вимогою про вирішення спору по суті. Тому суд має розглянути не порушення чи дотримання вимог закону під час розгляду спору в позасудовому порядку, а сам спір по суті.
Положеннями статті 159 ЗКУ визначаються процедури розгляду земельних спорів у позасудовому порядку, порядку прийняття рішення та його виконання. Порядок вирішення земельних спорів - це організація діяльності відповідних органів по розв'язанню конкретного земельного спору, тобто певна процедура, процес їх розгляду. Відповідно до системи чинного законодавства ЗКУ визначається лише позасудовий порядок вирішення земельних спорів. Вирішення земельних спорів у судовому порядку відбувається відповідно з положеннями цивільного процесуального законодавства з урахуванням особливостей, що обумовлені предметом земельного спору.
Заява зацікавленої особи згідно з ч. 1 ст. 159 ЗКУ є підставою порушення провадження по вирішенню земельного спору. Строк, протягом якого «земельні спори розглядаються», охоплює проміжок часу, який починає спливати з моменту подання заяви зацікавленої особи (сторони спору) до уповноваженого органу, до дня першого розгляду спору.