- •Конспект лекцій
- •«Охорона земель»
- •Змістовий модуль 1. Нормативно-правові засади державного контролю за використанням та охороною земель
- •Тема 1. Державна політика щодо використання та охорони земель
- •1.1. Визначення терміну – державний контроль за використанням та охороною земель
- •1.2. Історичні аспекти системи державного контролю за використанням та охороною земель в нашій державі.
- •1.3. Основні принципи та завдання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на сучасному етапі розвитку земельних відносин
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини в україні
- •1. Чотири етапи законодавчого забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Організаційно-методичні засади взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами з питань державного контролю за використанням та охороною земель
- •Органи загальної та спеціальної компетенції у питаннях здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Судова влада.
- •4. Участь органів прокуратури у питаннях контролю за охороною земель.
- •5. Організаційно-методичні засади органів місцевого самоврядування у питання контролю за використанням та охороною земель.
- •6. Організація контролю за використанням та охороною земель Міністерством аграрної політики та продовольства України та Міністерством екології та природних ресурсів України.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Юридичні аспекти застосування норм адміністративного кодексу україни та кримінального кодексу україни в здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •4.1. Кримінально-правова відповідальність за порушення норм чинного законодавства в сфері використання та охорони земель
- •4.2. Адміністративно-правова відповідальність при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Закордонний досвід здійснення державного контролю за охороною та використанням землі.
- •1. Досвід Німеччини, Франції та інших Європейських країн у питаннях розвитку земельних відносин у ринкових умовах
- •2. Приклад Норвегії в організації ефективного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Запровадження ефективних землекористувань в умовах ринкової економіки на прикладі Угорщини.
- •4. Організація та здійснення контролю за використанням та охороною земель в Російській Федерації.
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль 2. Державний контроль за використанням та охороною земель
- •Основні цілі та мета здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Органи уповноважені на функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Фоми та методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель план
- •Форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням, типи та види порушень земельного законодавства за категоріями земель план
- •Основні види категорій земель визначені чинним Земельним кодексом України.
- •Законодавчі та нормативні вимоги щодо зміни категорій та цільового призначення земельних ділянок.
- •Вимоги до земель окремих категорій при їх використанні.
- •Основні види порушень при використанні земель різних категорій.
- •Зміст порушень земельного законодавства за категоріями земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Збитки та втрати при нецільовому використанні землі, як засіб захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.
- •Методика визначення втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення суті та поняття – земельний спір.
- •Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів
- •3. Процедура вирішення земельних спорів.
- •4. Порядок оскарження рішень прийнятих по земельним спорам.
- •Питання для самоперевірки
- •Словник основних термінів та понять
- •Список використаної літератури
Питання для самоперевірки
Розкрийте сутність збитків та втрат при нецільовому використанні землі, як засобу захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.
Методика визначення втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
ТЕМА № 10. ВИРІШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ СПОРІВ В СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ.
ПЛАН
Визначення суті та поняття – земельний спір.
Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів.
Процедура вирішення земельних спорів.
Порядок оскарження рішень прийнятих по земельним спорам.
Визначення суті та поняття – земельний спір.
Земельні спори - це особливий вид правовідноcин щодо розв'язання розбіжностей, пов'язаних з порушенням права власності та права користування, тобто права володіння, користування та/або розпорядження наданою земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами. До земельних за Земельним кодексом України також віднесені територіальні спори щодо встановлення меж населених пунктів та адміністративно-територіальних одиниць. При територіальних спорах мова йде не про право власності або користування певною земельною ділянкою, а про поширення юрисдикції відповідної територіальної громади, органу виконавчої влади на ту або іншу територію, хоча б вона мала статус певної земельної ділянки. При цьому зміна адміністративних меж не передбачає зміну права власності (користування) на земельну ділянку на даній території.
Під вирішенням земельних спорів у широкому сенсі треба розуміти діяльність усіх уповноважених, відповідно до п. 1 ст. 158 ЗКУ, органів по їх розв'язанню, так само, як і діяльність осіб по вирішенню та подоланню суперечностей, що виникають між власниками землі (землекористувачами), органами місцевого самоврядування та виконавчими органами з приводу реалізації положень ЗКУ. Але, враховуючи той факт, що положеннями ЗКУ не може бути визначена процесуальна діяльність суду щодо вирішення суперечностей, пов'язаних, наприклад, з порушенням права власності на земельну ділянку (права користування), тощо, то під категорією вирішення земельного спору у вузькому сенсі слід розуміти лише ту позасудову процедуру вирішення (подолання) суперечностей, що визначається положеннями ЗКУ.
Земельні спори, що передбачаються положеннями глави 25 ЗКУ, можуть бути об'єднані за своєю підвідомчістю у такі групи:
- підвідомчі виключно судам - з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (п. 2 ст. 158 ЗКУ);
- підвідомчі органам місцевого самоврядування — щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян; щодо додержання громадянами правил добросусідства; щодо розмежування меж районів у містах;
- підвідомчі органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів - щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів; щодо розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
Цей перелік земельних спорів не є вичерпним. Згідно з положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. У відповідності з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян; суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Прикладом такого досудового (тут - позасудового) порядку вирішення спорів є вирішення спорів, що розглядаються органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. За ст. 55 Конституції України кожній людині також гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи без діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.