3. Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.

Земельний кодекс передбачає правові підстави звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Такі втрати не відшкодовуються в разі використання земельних ділянок на землях сільськогосподарського призначення й лісового фонду, вказаних у ст. 208 Земельного кодексу України.

Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.

Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Вказаний перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Виходячи з того, що закон України визначає умови звільнення фізичних і юридичних осіб від відшкодування втрат сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва, то органам державної влади чи місцевого самоврядування приймати будь-які додаткові рішення щодо звільнення тих чи інших осіб від відшкодування таких втрат немає потреби.

4. Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Виходячи з того, що правова природа втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва суттєво відрізняється від збитків, у чинному земельному та бюджетно-фінансовому законодавстві визначаються особливості використання коштів, що підлягають перерахуванню при вилученні чи викупі земельних ділянок у одних власників чи землекористувачів для задоволення потреб у земельній ділянці інших фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до ст. 209 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі:

- 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя;

- 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів;

- 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;

- 15 відсотків - до районних бюджетів;

- 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається..

Стаття 209 Земельного кодексу визначає компенсаційну форму відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри та порядок використання коштів, які є компенсацією втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва з підстав, передбачених ст. 207 Земельного кодексу. Оскільки в чинному Земельному кодексі вказується на те, що кошти мають бути зараховані на спеціальні бюджетні рахунки, то це означає, що закон закріплює лише одну форму проведення компенсації втрат сільськогосподарських угідь, а також лісових земель, а саме – грошову. Застосування інших форм відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва (бартер, виконання робіт тощо) законодавство України не передбачає. Серед основних засад відшкодування втрат можна назвати обов’язковість зарахування коштів на спеціальні бюджетні рахунки, виключний характер цільового використання коштів від компенсації вказаних втрат, законність розподілу й витрачання надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва до відповідних місцевих бюджетів. Вказані втрати не підлягають перерахуванню на рахунки громадян і юридичних осіб, у яких вилучаються цінні сільськогосподарські чи лісові угіддя. Водночас втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки лише з підстав, передбачених чинним ЗК України. Зокрема, ст. 209 цього Кодексу вказує лише на те, що на спеціальні бюджетні рахунки відповідних місцевих рад зараховуються втрати сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва в разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та земельних ділянок під чагарниками. При цьому у цій статті нічого не сказано про порядок зарахування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, спричинених обмеженням землекористування, погіршенням якості земель, виключенням з господарського обігу зазначених у цьому кодексі угідь. Однак це не означає, що в разі настання названих юридичних фактів компенсація втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва не може здійснюватись.

Згідно зі згаданою вище постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р., втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ та організацій визначаються з урахуванням коефіцієнту зниження продуктивності угіддя, середнього розміру втрат з розрахунку на 1 гектар та загальної площі земельної ділянки.

В разі повернення рекультивованих сільськогосподарських і лісових угідь, наданих у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, менш цінними, розмір втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва визначається як різниця між розмірами цих угідь. Якщо сільськогосподарські й лісові угіддя надаються на умовах освоєння нових земель або поліпшення наявних угідь, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва провадиться з урахуванням втрат на проведення цих робіт. Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов’язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними й фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом – у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи.

Територіальні органи Держземагентства в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

Закріплений у ЗК України порядок розподілу надходжень від втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва може змінюватись лише на підставі закону.

Кошти, що надходять до відповідних бюджетів у визначених Бюджетним кодексом розмірах, можуть витрачатись лише за тим призначенням, яке встановлено у частині другій ст. 209 ЗК України. При цьому варто зазначити, що передбачене в цій статті цільове використання бюджетних надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва є узагальненим і не розкриває переліку робіт, які можуть фінансуватися за рахунок цих коштів. У цьому зв’язку Держкомзем України в своєму листі «Про функціонування відділів технічного нагляду та перелік робіт з охорони земель» від 23 квітня 1996 р. № 720/07 конкретизував цільове призначення використання бюджетних надходжень від втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва, а саме:

1) освоєння боліт, мілководь, водоймищ, чагарників, лісів, кам’янистих місць, солонців і солончаків, ділянок, що вивільняються з-під господарських дворів, садиб тощо та інших непродуктивних земель у сільськогосподарські угіддя або для створення лісових насаджень;

2) засипання й виположування ярів, освоєння схилових земель під багаторічні насадження та кормові угіддя, будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту земель від ерозії, підтоплення, зсувів тощо та під’їзних схилів до земельних ділянок, що освоюються;

3) рекультивація порушених земель, хімічна меліорація, залуження багаторічними травами еродованої та забрудненої шкідливими речовинами ріллі, посів сільгоспкультур на ділянках біологічної рекультивації земель, проведення інших робіт з освоєння нових земель і підвищення їх родючості;

4) будівництво й реконструкція зрошувальних систем із джерелами зрошення, осушувальних систем, захист сільгоспугідь і лісових насаджень від підтоплення і висушення, розкорчовування списаних лісових і багаторічних плодових насаджень;

5) проведення топографо-геодезичних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідок, а також проектних робіт, пов’язаних з освоєнням нових земель та підвищенням їхньої родючості або поліпшенням наявних земель, а також розробка проектів землеустрою з контурно-меліоративною організацією території, регіональних програм і схем з охорони земель.

На сьогодні, до цього переліку додано можливість проведення робіт з інвентаризації земель та нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Крім вищезазначеного, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу (за текстом – Методика), спрямовану на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.

Розмір шкоди визначається окремо за кожним із зазначених правопорушень. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619

Методикою визначено (за відповідними формулами) розмір шкоди, заподіяної внаслідок: самовільного зайняття земельної ділянки – для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням – для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови); зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.

Методикою у відповідних додатках встановлено середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням; перелік територій, що належать до морського узбережжя; перелік районів та міст обласного значення, що належать до гірських та передгірних; коефіцієнти функціонального використання земель; середньорічний дохід від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення; коефіцієнти, що застосовуються до населених пунктів обласного значення, міст Києва та Севастополя; коефіцієнти, що застосовуються до населених пунктів, віднесених до курортних; середньорічний додатковий дохід, отриманий внаслідок фактичного використання земельних ділянок не за цільовим призначенням; коефіцієнти, що застосовуються для врахування регіональної відмінності формування середньорічного доходу, отриманого від фактичного використання земельних ділянок не за цільовим призначенням; коефіцієнти, що застосовуються для врахування природоохоронної цінності, наявності обмежень (обтяжень), які зумовлюють особливий режим використання земельних ділянок; нормативні втрати від знищення грунтового покриву (родючого шару грунту).

Слід зазначити, що згідно з вимогами Методики розмір шкоди не включає витрати на: знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету; приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель.

Отже, Методика застосовується для визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.

Перевірками стану додержання вимог земельного законодавства непоодиноко встановлюються факти порушень у частині нарахування, сплати та використання коштів відшкодованих втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Зокрема Керченською міжрайонною природоохоронною прокуратурою (АР Крим) 14.07.2010 порушено кримінальну справу за ч.1 ст.210, ч.2 ст.364 КК України стосовно посадових осіб Щолкінської міської ради за фактом нецільового використання бюджетних коштів у сумі 300 тис. грн., що надійшли в порядку відшкодування втрат сільгоспвиробництва. Дані кошти всупереч Земельному кодексу України використано на розробку землевпорядної документації зі встановлення меж ділянок комерційним структурам.

За результатами оперативної перевірки, яка здійснена представниками Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області встановлені порушення вимог п. 2 ст. 20, ст. 57, п. 5 ст. 116, ст.ст. 149, 151 Земельного Кодексу України видано ряд розпоряджень про передачу в оренду земельних ділянок лісового фонду, які знаходились в постійному користуванні Державного підприємства „Зміївське лісове господарство". Загалом в порушення чинного земельного законодавства по 9 договорам оренди 8 юридичним особам (ІШ „Авікір", ІШ „КАРГИ", АТЗТ „Кумір", ТОВ „Терра -Плюс", ТОВ фірма „Зміїв - Білдінг", ГШ „Аравана", ДП „Завод хімічних реактивів НТК Інституту Монокристалів") передано в оренду земельні ділянки, які визначені в договорах як землі рекреаційного призначення, загальною площею 16,9 га, з них: 14,1 га - землі лісового фонду; 2,8 га - землі запасу Задонецької сільської ради.

Згідно вимог п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.11.1997 № 1279, відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, провадиться юридичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Як наслідок, в порушення ч. 2 ст. 207 Земельного Кодексу України спеціальними фондами місцевих бюджетів недоотримане фінансових ресурсів (по укладеним договорам оренди) на суму 2 446 009 гри., які мали надійти від орендарів на спеціальні рахунки місцевих рад в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, спричинених зміною цільового призначення земель. Згідно вимог ст. 209 Земельного Кодексу України, втрати лісогосподарського виробництва мають надійти на рахунки наступних рад: Харківської обласної ради 25% - 611509 грн. Зміївської районної ради 15% -366900 грн. та Задонецької сільської ради 60% - 1467600 грн.