Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні види категорій земель визначені чинним Земельним кодексом України.

2. Яким чином здійснюється зміна категорій та цільового призначення земельних ділянок.

3. Вимоги до земель окремих категорій при їх використанні.

4. Основні види порушень при використанні земель різних категорій.

5. Зміст порушень земельного законодавства за категоріями земель.

ТЕМА № 9. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, А ТАКОЖ ВТРАТ ЩОДО НЕЦІЛЬОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ.

ПЛАН

1. Збитки та втрати при нецільовому використанні землі, як засіб захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.

2. Методика визначення втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.

3. Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.

4. Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

1. Збитки та втрати при нецільовому використанні землі, як засіб захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.

Відповідно до статей 13, 14 та 41 Конституції України, громадяни і юридичні особи мають право використовувати землю як об’єкт права власності українського народу відповідно до закону. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III передбачає можливість використання землі на умовах права власності чи права оренди земельних ділянок. При цьому власники землі та землекористувачі є рівними перед законом. Крім того, Конституція України гарантує право власності на землю, яке є непорушним. Однак це не означає, що таке право має абсолютний характер.

Основний закон держави зобов’язує власників землі й землекористувачів, а також органи державної влади та місцевого самоврядування використовувати земельні ділянки таким чином, щоб не заподіювати шкоди довкіллю, іншим суб’єктам земельних правовідносин та не погіршувати якісний стан ґрунтів.

Однією з важливих гарантій захисту земельних, майнових та інших суб’єктивних прав і законних інтересів власників землі й землекористувачів є відшкодування збитків, що виникають у процесі реалізації вказаними особами прав на землю. Правові підстави й порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам визначаються в нормах чинного земельного, а також цивільного законодавства. Зокрема, статті 97, 101, 146, 147, 152, 155, 156, 157, 211 Земельного кодексу України передбачають підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому юридична природа вказаних у цих статтях збитків, що мають відшкодовуватись власникам землі й землекористувачам, у теорії українського цивільного й земельного права залишається мало дослідженою, що негативно впливає на якість законотворення та правозастосування в цій сфері.

Аналіз норм чинного земельного законодавства України дозволяє визначити види збитків, що мають бути відшкодовані в установленому законом порядку суб’єктам права приватної власності на землю, постійним землекористувачам та орендарям.

До них належать такі збитки:

а) при вилученні земельних ділянок з користування орендарів чи постійних користувачів;

б) в разі викупу земельних ділянок у їх власників для інших фізичних чи юридичних осіб;

в) в разі викупу земельних ділянок для суспільних потреб;

г) в разі примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) в разі правомірного тимчасового зайняття земельної ділянки для проведення розвідувальних та інших невідкладних робіт;

д) при встановленні обмежень щодо земельної ділянки;

е) внаслідок невиконання заходів щодо підвищення родючості ґрунтів та приведення сільськогосподарських угідь у придатний для використання стан;

є) що виникають з деліктних зобов’язань.

Відповідно до ст. 156 ЗК України, правовими підставами для відшкодування власникам землі й землекористувачам збитків є:

а) вилучення (викуп) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасове зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.