Питання для самоперевірки

1. Розкрийте основні цілі та мету здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

2. Які органи уповноважені на функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель

3. Здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель

4. Механізм здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель

Тема 7. Фоми та методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель план

1. Форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

2. Методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель.

3. Нормативно-правові акти, якими у своїй діяльності керується Держсільгоспінспекція.

1. Форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

У статті 19 Основного закону країни зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Іншими словами, зазначені органи та особи мають діяти у певних правових формах. Контрольна діяльність, як і інша діяльність органів державної виконавчої влади, здійснюється в певних притаманних їй правових формах, які встановленні чинним законодавством. Органи земельного контролю, вимагаючи від підконтрольних суб’єктів дотримання земельного законодавства, повинні діяти у межах норм матеріального та процесуального права.

Під формою контролю зазвичай розуміють, його вираження в конкретних діях, які в свою чергу можуть відрізнятися за своїм змістом та правовими підставами. Це поняття як зовнішнє виявлення конкретних однорідних дій контрольних органів, здійснюваних з метою практичної реалізації поставлених перед ними завдань. До них відносяться: акти застосування права (постанови про притягнення порушників до адміністративної відповідальності), протоколи на порушників земельного законодавства та ін. У формах контрольної діяльності органів, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, відбивається її зміст, а також реалізується компетенція відповідних контрольних органів і тому більшість форм має правовий характер, тобто регламентуються положеннями про той або інший орган контролю в галузі використання та охорони земель.

2. Методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель.

Методи земельного контролю – це засоби виявлення порушень земельного законодавства за використанням та охороною земель і засоби цілеспрямованого впливу відповідних органів на стан законності в галузі охорони земельних ресурсів (методи переконання й примусу).

Методи, які використовують органи земельного контролю за використанням та охороною земель у своїй практичній діяльності, різноманітні і можуть змінюватися у залежності від конкретних завдань і повноважень контролюючих органів, методів усунення виявлених порушень, засобів впливу на порушників і так далі, а саме: перевірка, спостереження, обстеження, інвентаризація, інспектування, нагляд.

У наукових колах існують різні погляди щодо сутності таких понять, як контроль, нагляд і їх співвідношення. Це питання досить дискусійне і серед представників науки адміністративного права, оскільки серед учених - адміністративістів нема єдиної точки зору стосовно функцій органів державної виконавчої влади, їх числа, характеристики. В той же час традиційним елементом будь-якої класифікації функцій таких органів є функція контролю.

Контроль і нагляд – терміни, які часто вживаються для характеристики одного й того ж виду діяльності не тільки в науковій літературі, але і в нормативних актах про правовий статус державних органів, які здійснюють діяльність, пов’язану з перевірками. В правовій літературі зазначається, що при всій необхідності вживання однозначної термінології в законодавстві, не слід ігнорувати ті нюанси, які необхідні для практики державного управління. Тому, не слід замість кількох термінів “нагляд”, “інспектування” “перевірка виконання” вживати лише єдиний термін “контроль” у тому широкому значенні, в якому він застосовується в теорії управління.

З такою точкою зору важко не погодитись. Водночас заслуговує на увагу і точка зору про те, що не слід створювати між цими поняттями штучний водорозділ, забуваючи, що контроль і нагляд – однорідні види діяльності.

Спостереження – форма отримання необхідної інформації про стан земельного фонду, про доцільність його використання й охорони. Спостерігати – значить тримати об’єкт постійно в полі зору. Тому, спостереження характерно, насамперед, для контрольної діяльності землевпорядної служби, що спеціально уповноважена здійснювати земельний контроль. Для обстеження характерно більш глибоке проникнення в область земельних відносин. Звичайно, воно проводиться в зв’язку з фактами порушення земельного законодавства і має на меті не тільки виявити ці порушення, але і розробити заходи для їхнього усунення. До обстеження в необхідних випадках залучаються відповідні спеціалісти сільського господарства й інші.

Одним з головних методів земельного контролю є перевірка, яка покликана забезпечити дотримання всіма землекористувачами вимог земельного законодавства про науково обґрунтоване, раціональне й ефективне використання землі. Існують різноманітні види й способи перевірок. Їх характер залежить від конкретних умов підконтрольного об’єкту і мети, яку ставить перед собою той або інший контрольний орган в кожному конкретному випадку. Під цим кутом зору розрізняються: планові й позапланові, комплексні і цільові, загальні, вибіркові та інші види перевірок.

Об’єктами перевірки можуть бути правильність ведення земельно-облікових документів, ефективність боротьби з окремими видами порушень у межах одного господарства, району, області; цільове використання земель, наданих для певних потреб; дотримання земельного законодавства в цілому в окремо узятому господарстві, районі, області і так далі.

Інспектування як форма земельного контролю являє собою перевірку доцільності дій суб’єктів земельних відносин у порядку нагляду й інструктування. Інспектування від інших форм контролю відрізняється, насамперед, тим, що воно спрямовано на перевірку діяльності підконтрольних органів та осіб. Для інспектування характерно також те, що воно проводиться посадовими особами спеціально уповноважених на те державних органів. Об’єктами інспекторських перевірок можуть бути самі найрізноманітніші види діяльності в області земельних відносин: ведення земельно - облікових документів, ефективність боротьби із земельними правопорушеннями, виконання заходів щодо раціонального використання й охорони земель, а також діяльність посадових осіб нижчестоящих контролюючих органів. Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” не вживає терміна “інспектування”. Проте досить часто перевірки, проведені інспекторами по використанню й охороні земель, за змістом і формою носять характер інспектування.

Нагляд як форма контролю являє собою спостереження за чим (ким) - небудь. На відміну від звичайного спостереження, нагляд здійснюється спеціально уповноваженими на те органами :прокуратурою (прокурорський нагляд), санітарно-епідеміологічною станцією (санітарний нагляд) і іншими.

Характеризуючи порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, можна виділити послідовність виконуваних дій, певну стадійність.

У юридичній літературі відзначилися різні підходи до виділення стадій контрольного провадження. Загалом виділяють від трьох до семи його стадій. При цьому такі стадії розглядаються в аспекті загальної теорії права, безвідносно до галузевої специфіки провадження. Як правило, в юридичній літературі називають такі стадії:

1) планування контролю і організаційних заходів щодо його проведення;

2) підготовка до перевірки;

3) проведення перевірки;

4) складання, обговорення і прийняття контролюючим органом акта перевірки, прийняття рішень стосовно неї і ознайомлення з ними зацікавлених органів та осіб, трудових колективів;

5) реалізація схвалених за матеріалами перевірки рішень;

6) розгляд можливих скарг на прийняте рішення;

7) контроль за фактичним виконанням рішень, а також пропозицій і рекомендацій, що містяться в акті перевірки.

Виходячи з наведених точок зору, а також беручи до уваги вимоги нормативних актів, що регулюють порядок діяльності органів земельного контролю, на нашу думку, можна виділити такі стадії провадження із здійснення земельного контролю:

а) організаційно-підготовча;

б) перевірка фактичних обставин, їх аналіз та ухвалення юридично значущого рішення за результатами проведеного контролю;

в) виконання та перевірка виконання рішень контрольних органів.

Основним завданням організаційно-підготовчої стадії є визначення підконтрольних суб’єктів, вибір видів, форм і методів проведення контролю, а також формування суб’єктного складу, на який покладається здійснення земельного контролю.

Початковим етапом цієї стадії є терміни, встановлені планами здійснення контролю. Періодичність перевірок визначається у кожному конкретному випадку в залежності від стану використання й охорони земельних об’єктів і впливу на них виробничо-господарської діяльності Перевірки в цих випадках проводяться за спеціальними програми, в яких зазначаються мета й завдання наміченої контрольної діяльності з урахуванням особливостей підконтрольних об’єктів, що перевіряються. Окрім планових контрольних заходів, можуть проводитися й позапланові – за завданням вищих органів, за поданням правоохоронних органів тощо. Для того, щоб прийняти кваліфіковане рішення за результатами контролю, орган контролю повинен володіти точною і об’єктивною інформацією про те, чи має місце порушення земельного законодавства, в чому воно полягає, хто винен у цьому, що потрібно застосувати, щоб порушення не виявилося триваючим, яка шкода завдана правопорушенням, а якщо правопорушення ще не сталося, як його попередити або присікти. Виникають і інші питання на початковій стадії земельного контролю. З’ясування цих питань вимагає збір матеріалів (документів), проведення перевірок, ревізій, аналізу даних матеріалів. Незалежно від того, чи здійснює державний інспектор планову перевірку стану використання того чи іншого об’єкта, закон наділяє його правом проведення ряду правових дій:

- перевірку законності підстав використання земельної ділянки;

- обстеження фактичного стану використання чи невикористання даного об’єкта;

- перевірку його використання відповідно до цільового призначення.

Суб’єктами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є посадові особи /інспектори/ Дерсільгоспінспекції та Держекоінспекції. Необхідною умовою організаційно-підготовчої стадії є складання єдиної програми обстеження підконтрольних об’єктів. У ній мають бути відображені такі аспекти: об’єкт і предмет контролю за використанням та охороною земель; основні питання, що підлягають з’ясуванню; період, за який має бути проведений контроль, кінцеві й проміжні терміни; характер і обсяг матеріалу вивчення; метод збирання матеріалу. Якщо передбачається виконання комплексних перевірок, то у програмах обстеження слід також визначити координуючий орган, періодичність проведення спільних засідань із проміжним підсумком контролю, а також контрольні функції кожного учасника провадження зі здійснення земельного контролю.

Програма обстеження підконтрольних об’єктів підписується керівником (або всім керівництвом, якщо виконується комплексна перевірка) державного органу управління в галузі охорони і використання земель, якому доручено здійснення земельного контролю.

Наступною стадією провадження контролю за використанням та охороною земель є перевірка фактичних обставин, їх аналіз та прийняття юридично значущого рішення. Завдання цієї стадії полягає в тому, щоб зіставити результати фактичного стану справ у підконтрольному об’єкті з вимогами наявними у діючому земельному законодавстві і, на цій підставі, дати оцінку діяльності підконтрольного суб’єкта щодо забезпечення раціонального використання й охорони земель.

У законодавстві здійснення даної стадії врегульовано найповніше у порівнянні з іншими стадіями провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Так, у ЗК України визначені суб’єкти аналізованої стадії, завдання, що вирішуються на ній, основні напрями контрольної діяльності, а в окремих законах – процесуальні повноваження державних органів зі здійснення земельного контролю. Ці положення знаходять свій розвиток у підзаконних нормативних актах, де конкретизуються і детальніше регулюються напрями контрольної діяльності, права й повноваження органів, що виконують державний контроль за використанням та охороною земель, а також визначається система державних органів і посадових осіб, котрі мають право здійснювати контроль за охороною земель.

Суб’єктами, що беруть участь на стадії перевірки фактичних обставин, їх аналізу й прийняття юридично значущого рішення є: а) конкретні посадові особи (або групи, що складаються із посадових осіб і залучених за домовленістю чи згодою спеціалістів) – представники тих органів, на які покладене здійснення державного, відомчого, виробничого чи громадського контролю; б) підконтрольні суб’єкти. Підконтрольними суб’єктами можуть бути: сільськогосподарські, промислові , транспортні та інші юридичні особи та громадяни як власники чи користувачі земельних ділянок.

Початком проведення стадії слід вважати первісне фактичне здійснення заходів щодо перевірки й аналізу справ на підконтрольному суб’єкті. Як правило, для обстеження фактичного стану справ на підконтрольному суб’єкті, контролюючі органи відвідують для перевірки підприємства, установи, організації, інші підконтрольні органи і на місці проводять аналіз фактичного стану справ. Із цією метою суб’єктами, що виконують контроль, надане право безперешкодно відвідувати, пред’явивши службове посвідчення установленого зразка, підконтрольні суб’єкти для перевірки. Адміністрація таких об’єктів зобов’язана забезпечити доступ для здійснення перевірок відповідним органам чи їхнім посадовим особам. У ряді випадків фактичні обставини на підконтрольних суб’єктах аналізуються шляхом ознайомлення з різноманітними документами, котрі відображають діяльність по охороні земель таких об’єктів, її ефективність і якість. При цьому контролюючі органи вимагають надання їм відомостей, а також довідкових та інших матеріалів, необхідних для перевірки. На підставі звіряння, зіставлення й аналізу різноманітних матеріалів робляться висновки про роботу підконтрольних суб’єктів в частині забезпечення ними раціонального використання земельних ресурсів.

Аналіз і з’ясування фактичного стану справ на підконтрольному суб’єкті має свою специфіку, зумовлену виробничо - господарською і технологічною діяльністю підконтрольного об’єкта, а також предметною спрямованістю виконуваного контролю.

При здійсненні контролю за використанням і охороною земель особлива увага надається перевірці: проведення заходів із охорони ґрунтів, запровадження комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних, гідротехнічних, протиерозійних заходів; збереження лісозахисних насаджень і протиерозійних гідротехнічних споруд, виконання заходів щодо попередження і ліквідації процесів засолення й заболочення ґрунтів, заростання кущами і дрібноліссям сільськогосподарських угідь; відвернення забруднення земель відходами промислових, сільськогосподарських, комунально - побутових та інших виробництв стічними водами; псування земель при будівництві, розробці корисних копалин, проведення пошукових та інших робіт.

Процесуальні права й обов’язки органів, які здійснюють земельний контроль, певною мірою відображені у нормах чинного законодавства. Процесуальну правомочність органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель, слід класифікувати, взявши за основу запропоновану в теорії права класифікацію контрольних повноважень.

Першу групу складають повноваження, пов’язані з проведенням перевірок, обстежень і ревізій, безперешкодним відвідуванням підконтрольних суб’єктів, можливістю отримати від останніх необхідну, документацію, статистичні звіти, довідки, інші матеріали. пояснення посадових осіб, які відображають зміст їхньої діяльності з охорони земель. Цьому праву кореспондують обов’язки підконтрольних суб’єктів створювати органам контролю необхідні для роботи умови.

До другої групи належать повноваження давати в необхідних випадках підконтрольним суб’єктам вказівки обов’язкового характеру щодо усунення виявлених порушень діючого земельного законодавства. Цьому праву кореспондує зобов’язання підконтрольних органів щодо усунення допущених порушень і їхніх наслідків.

Третю групу становлять повноваження, пов’язані з можливістю притягнення посадових осіб підконтрольних суб’єктів, винних у порушенні приписів земельного законодавства, до юридичної відповідальності, застосування до них заходів державного чи громадського впливу. Право притягнення до адміністративної відповідальності надається органам Дерсільгоспінспекції, Держекоінспекції.

Четверта група об’єднує повноваження щодо участі в розробці правил і норм превентивного характеру. Ці повноваження реалізуються в процесі перевірок, виявлення і вивчення причин конкретних порушень, умов, що їх викликали, вироблення й проведення попереджувальних заходів організаційного та виховного характеру.

За результатами проведених перевірок органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, схвалюються відповідні рішення, формою яких є правові акти у вигляді офіційних документів. Офіційне документальне закріплення добутих результатів є невід’ємним компонентом однієї із стадій провадження земельного контролю, що відображає її формально юридичний аспект. Адже, без цього стадія перевірки фактичних обставин і їх аналізу є по суті незавершеною.

Рішення, що приймаються в результаті перевірок, мають форму акта індивідуального характеру. В останніх формулюються права й обов’язки в конкретних взаємовідносинах учасників провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Юридична природа таких актів полягає в тому, що вони є формою реалізації державно-владних повноважень компетентних контрольних органів.

Акти як форма схвалюваних рішень індивідуального характеру можуть прийматись у вигляді протоколів, приписів, власне актів, висновків тощо. Всі вони можуть бути віднесені до категорії документів, що закріплюють в різні способи інформацію про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини. При виявленні порушень земельного законодавства державні інспектори із використання і охорони земель складають протоколи. При виявленні порушень земельного законодавства можуть також складатися й інші необхідні документи.

Акти складаються учасниками перевірки діяльності в галузі охорони земель підконтрольних суб’єктів і є найпоширенішим видом актів індивідуального характеру. Вони приймаються безвідносно при наявності чи відсутності у діяльності підконтрольних суб’єктів порушень норм земельного законодавства.

Приписи складаються суб’єктами провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель за результатами виявлених порушень і є попереджувальним заходом, який переслідує мету усунення виявлених порушень, поліпшення організації роботи в галузі охорони земель на підконтрольних суб’єктах. Правове значення приписів полягає в тому, що вони є юридичним актом, який породжує зобов’язання суб’єктів, котрим вони адресовані, усунути виявлені порушення.

Протоколи складаються суб’єктами провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель за результатами допущених конкретними особами (посадовими особами або громадянами) адміністративних проступків у галузі використання й охорони земель. Протокол є підставою для прийняття постанови про притягнення порушника до адміністративної відповідальності, визначення розміру й виду покарання.

Висновки, складаються, як правило, суб’єктами провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель за результатами позапланових перевірок, що проводяться за ініціативою вищих органів, за поданням правоохоронних органів, за заявами громадських організацій чи окремих громадян, повідомленнями засобів масової інформації про наявні факти порушень земельного законодавства.

У структурі документів, що приймаються у результаті контрольних перевірок, слід виділити три частини: вступна, констатуюча, резолютивна. Кожна з них відповідає певним вимогам. У вступній частині зазначається найменування контрольного органу: місце і час винесення акта; вказівка на підконтрольний суб’єкт. У констатуючій частині викладається стан справ на підконтрольному суб’єкті, вказуються юридичні норми, що беруться за основу ухвалювального контрольного акта-документа. Резолютивна частина містить остаточні висновки зі з’ясованих фактичних обставин і пропозиції щодо поліпшення стану справ. Прийняте рішення фіксується у спеціальному, пронумерованому й скріпленому печаткою журналі (ставиться на контроль), який ведеться органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Реєстрація (фіксація) рішень є важливим чинником для проведення наступної стадії провадження – стадії перевірки виконання рішення. Зокрема, наказом Мінагрополітики від 19 лютого 2013 року №104 затверджен Порядок оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства”.

Цей Порядок встановлює процедуру оформлення, вручення (надсилання) приписів керівникам юридичних осіб та фізичним особам (у тому числі керівникам суб’єктів господарювання та фізичним особам - підприємцям), які вчинили порушення земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності (далі - порушення земельного законодавства), реєстрації приписів, здійснення контролю за виконанням приписів.

Припис - це обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога державного інспектора сільського господарства, яка оформляється, вручається (надсилається) керівникам юридичних осіб та фізичним особам (у тому числі керівникам суб’єктів господарювання та фізичним особам - підприємцям) щодо усунення порушень земельного законодавства.

1. Оформлення, вручення (надсилання) приписів державними інспекторами сільського господарства Держсільгоспінспекції та її територіальних органів (далі - інспекційні органи) особам, які вчинили порушення земельного законодавства, передбаченими статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та іншими законодавчими актами. (Розглядали у темі 4)

Від імені інспекційних органів оформляти та вручати (надсилати) приписи особам, які вчинили порушення земельного законодавства, здійснювати контроль за їх виконанням мають право: Головний державний інспектор сільського господарства України, його перший заступник та заступник, головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх перші заступники та заступники, старші державні інспектори та державні інспектори сільського господарства відповідних територій (далі - державний інспектор).

Вимоги цього Порядку є обов’язковими:

- для державних інспекторів у частині дотримання ними процедури оформлення, вручення (надсилання), реєстрації приписів та здійснення контролю за їх виконанням;

- для посадових осіб юридичних осіб та фізичних осіб (у тому числі посадових осіб суб’єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців) у частині обов’язковості виконання вимог вручених (надісланих) їм приписів у зв’язку з порушенням ними земельного законодавства.

2. Оформлення, вручення (надсилання) та реєстрація приписів

З метою припинення порушення земельного законодавства та усунення його наслідків державний інспектор вручає (надсилає) особі, яка його здійснила, чи особі, яка є відповідальною за дотримання вимог земельного законодавства, припис за встановленою формою.

Строк усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30 днів.

Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису залишається у державного інспектора, другий - вручається під підпис або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення особі, яка вчинила порушення земельного законодавства.

Облік вручених (надісланих) приписів здійснюється у журналі реєстрації приписів за встановленою формою.

Державний інспектор у день вручення припису особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, зобов’язаний зареєструвати його у журналі реєстрації приписів.

3. Контроль за виконанням приписів

Контроль за своєчасністю та повнотою виконання вимог, зазначених у приписі, здійснює державний інспектор, який вручив припис, чи державний інспектор, на якого покладено контроль за його виконанням.

У разі невиконання припису протягом вказаного у ньому строку державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення за невиконання припису. З метою припинення порушення земельного законодавства та усунення його наслідків державний інспектор повторно видає припис і встановлює новий строк з вимогою припинити порушення земельного законодавства та усунути його наслідки, але не більше 30 днів.

При повторному невиконанні припису особою, яка вчинила порушення земельного законодавства, та при вжитті до неї усіх можливих заходів адміністративного впливу інспекційний орган вносить клопотання до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (за місцезнаходженням земельної ділянки, на якій вчинено порушення) для розгляду питання про припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується з порушенням вимог земельного законодавства, та інформує про це відповідний орган прокуратури.

Завданням цієї стадії є нагляд органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, за своєчасним і правильним виконанням підконтрольними суб’єктами виданих їм вказівок, аналіз отриманих від них відповідей, перевірка здійснюваної діяльності щодо усунення виявлених порушень діючого земельного законодавства. Вона допускає взяття на контроль фактичних обставин, з’ясованих у результаті перевірки; визначення процесуальних термінів надання підконтрольними суб’єктами інформації (у письмовій формі) про виконання виданих приписів; звіт підконтрольних суб’єктів перед органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель тощо.

Стадія перевірки виконання рішень, як правило проводиться тими контрольними органами, що виконували попередні стадії провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. В окремих випадках для перевірки виконання рішень залучаються інші організації – науково-дослідні, проектно-конструкторські установи або окремі спеціалісти. На цій стадії можуть виконуватись такі процесуальні дії: а) взяття під контроль важливих рішень із зазначенням, на кого конкретно покладається подальше здійснення контролю, б) звіт підконтрольних суб’єктів перед контрольними органами в період зазначених процесуальних термінів, подання відповідної інформації про виконання схвалених рішень.

Під час подальшого проведення контролю за виконанням схвалених рішень конкретні органи безпосередньо перед перевіркою мають ознайомитися з документами, де викладен аналіз фактичного стану справ на підконтрольному об’єкті. Це є однією з головних умовою активного проведення стадії перевірки виконання рішень.

Після ознайомлення із відповідними документами контрольні органи безпосередньо починають перевірку виконання прийнятих раніше рішень. Звіт підконтрольних суб’єктів завжди повинен мати письмовий характер. Формою звітів можуть бути різноманітні довідки, інформаційні листи про проведені заходи тощо. У звітах відображається рішення із переліком допущених порушень і запропонованих рекомендацій, схвалених контрольними органами за результатами проведеного контролю, а також заходи, проведені підконтрольними суб’єктами щодо усунення виявлених порушень.

Завершується стадія перевірки виконання рішень зняттям з контролю наданого підконтрольним суб’єктам рішення. Цим фактом завершується провадження зі здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Наказом Мінагрополітики №104 визначен також Порядок оскарження дій посадових осіб (державних інспекторів), які вручили (надіслали) приписи

Особа, якій вручено (надіслано) припис, має право звернутися до керівника територіального інспекційного органу, у якому працює державний інспектор, Держсільгоспінспекції України або до суду щодо оскарження дій посадової особи (державного інспектора), яка вручила припис.

Скарга розглядається відповідним інспекційним органом у 10-денний строк з дня її отримання.

Подання скарги до інспекційного органу призупиняє виконання припису до розгляду скарги по суті. У разі залишення припису без змін строк виконання заходів, зазначених у приписі, продовжується з дати прийняття відповідного рішення.

За результатами розгляду скарги керівник відповідного інспекційного органу приймає рішення про скасування припису повністю чи частково (скасування окремої його вимоги) або залишення припису без змін, про що зазначається у рішенні щодо розгляду скарги на дії посадової особи (державного інспектора), яка вручила припис.

Копія рішення вручається під підпис особі, яка подала скаргу, або надсилається їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З прийнятим рішенням ознайомлюється під підпис посадова особа (державний інспектор), яка вручила припис.

У разі незгоди з рішенням, прийнятим керівником територіального інспекційного органу, скарга на дії посадової особи (державного інспектора), яка вручила припис, у тому числі на рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, може бути подана до Держсільгоспінспекції України. До скарги в обов’язковому порядку додається копія рішення керівника територіального інспекційного органу щодо розгляду скарги.

Рішення за результатами розгляду скарги приймається у 10-денний строк з дня її отримання.

Копія рішення Держсільгоспінспекції України вручається (надсилається) особі, яка подала скаргу, керівнику територіального інспекційного органу, що прийняв рішення за результатами розгляду скарги, який, у свою чергу, зобов’язаний ознайомити з ним під підпис посадову особу (державного інспектора), що вручила припис.

Облік прийнятих рішень здійснюється в журналі реєстрації рішень щодо розгляду скарг на дії посадових осіб (державних інспекторів), які вручили приписи.

Наказом Мінагрополітики від 16.08.2013 №503 затверджен Перелік питань та уніфікована форма акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)

1. Наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку.

2. Дотримання меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

3. Додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання в користування, у тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

4. Виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

5. Наявність самовільно зайнятих земель.

6. Виконання власниками земельних ділянок та землекористувачами заходів, передбачених у проектах землеустрою.

7. Наявність спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки (у випадках, передбачених законодавством).

8. Виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву (у разі здійснення таких робіт).

9. Своєчасність проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель.

10. Дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень.

11. Збереження межових знаків.

12. Дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

13. Виконання заходів, передбачених проектами землеустрою, щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, осолонцювання, пересушення, ущільнення, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям.

14. Розміщення, проектування, будівництво та введення у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель.

15. Додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (за їх наявності).

16. Чи заподіяна шкода земельним ресурсам унаслідок:

1) самовільного зайняття земельної ділянки;

2) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

3) зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу;

4) непроведення рекультивації порушених земель.

16. Зміна показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення.

17. Своєчасність проведення заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, передбачених проектом землеустрою.

18. Дотримання стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів.

19. Дотримання вимог проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

20. Дотримання вимог щодо виконання приписів, виданих за результатами раніше здійснених контрольних заходів.

Притягнення до відповідальності за порушення земельного законодавства не завершує собою процес реалізації органом виконавчої влади контролю за використанням та охороною земель. Саме орган виконавчої влади, реалізуючи відповідні функції у сфері земельних відносин, має право притягати винних осіб до адміністративної відповідальності. Крім того, притягнення до відповідальності за порушення земельного законодавства не можна розглядати лише як право органу (посадової особи). Дане право одночасно є його обов’язком, ухилення від виконання якого можна розцінити як бездіяльність органу влади та його посадових осіб.

Справи про адміністративні правопорушення земельного законодавства розглядаються в порядку який, передбачений Інструкцією, затвердженою наказом Держкомзему України від 28 квітня 2009 року № 205 “Інструкція з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель держземінспекції та іі територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення.

Ця Інструкція визначає порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель та її територіальних органів порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги Інструкції є обов'язковими для державних інспекторів з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів, яким відповідно до законодавства України надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення.

1. Оформлення протоколу про адміністративне правопорушення

У разі виявлення порушення вимог земельного законодавства, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (Розглядали випадки притягення до адмвідповідальності у попередній темі 4). Можно их назвать еще раз.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол оформляється державною мовою.

Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком. Не допускається заповнення протоколу олівцем. У разі здійснення виправлень вони засвідчуються підписом державного інспектора, який склав протокол, та особи, на яку він складається. Після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений, не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, що занесені до протоколу, а також внесення додаткових записів.

У протоколі зазначаються:

дата та місце його складання;

посада (у точній відповідності до вимог частини другої статті 238-1 КУпАП), прізвище, ім'я та по батькові державного інспектора, який склав протокол (указуються повністю, без скорочень);

відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць та рік народження, місце народження, сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації), фактичне місце проживання/реєстрації (поштова адреса), посада та місце роботи або навчання (повне найменування юридичної особи та її місцезнаходження); якщо особа не працює, про це робиться відмітка);

місце, час учинення та суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення описується якомога точніше згідно з вимогами відповідної статті КУпАП, на підставі якої складається протокол;

законодавчі та інші нормативно-правові акти, вимоги яких порушено та які встановлюють відповідальність за вчинене правопорушення (з обов'язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо;

прізвища, імена та по батькові, місце проживання/реєстрації свідків та потерпілих (за наявності);

пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені в протоколі або на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати в протоколі пояснення та зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснень у протоколі чи від його підписання у ньому обов'язково робиться запис про це;

інші відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад: відомості про наявність актів обстеження земельної ділянки, відмітки про наявність документів і речей, які підтверджують правопорушення, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності);

якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, що призвело до втрат сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва, про це також зазначається у протоколі.

У протоколі обов'язково робиться відмітка про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав і обов'язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про попередження її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов'язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, із зазначенням відомостей про час і місце розгляду справи.

Якщо державний інспектор під час складення протоколу не може визначити час і місце розгляду справи, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, направляється повідомлення про розгляд справи про адміністративні правопорушення.

Протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та державним інспектором, який його склав, а за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами. Відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу та надання пояснень не припиняє провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же державним інспектором, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. При цьому викладаються відомості про всі виявлені правопорушення та обов'язково зазначаються посилання на всі законодавчі та нормативно-правові акти, вимоги яких порушені, а також статті, які передбачають відповідальність за виявлені порушення.

Якщо особу, на яку складається протокол за порушення земельного законодавства, неможливо встановити на місці вчинення правопорушення, державні інспектори можуть доставляти таких осіб до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для становлення особи порушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

2. Розгляд справ про адміністративне правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Якщо протокол склав державний інспектор, який особисто розглядатиме справу, п'ятнадцятиденний строк, впродовж якого розглядатиметься справа, відлічується з дня складання протоколу.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Справа розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. У розгляді справи можуть брати участь: потерпілі, законні представники; захисник (адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи), свідки, експерт, перекладач.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, державний інспектор виносить одну з таких постанов:

- про накладення адміністративного стягнення;

- про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься на підставі обставин, передбачених статтями 247 і 253 КУпАП .

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Якщо при розгляді справи державний інспектор дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання (стаття 253 КУпАП). У такому випадку виноситься постанова про закриття справи, яка надсилається до вищезазначених органів разом з матеріалами справи. До органів прокуратури, органів досудового слідства чи дізнання направляються оригінали документів.

Постанова про закриття справи виноситься у випадках, якщо під час розгляду справи державним інспектором буде виявлено обставини, визначені статтею 247 КУпАП, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог статті 283 КУпАП та статті 19 Закону України "Про виконавче провадження"постанова повинна містити:

назву постанови (відповідно до вимог статті 284 КУпАП);

повну назву посади державного інспектора, який виніс постанову, його прізвище, ім'я та по батькові);

дату розгляду справи та номер постанови;

відомості про особу, щодо якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові, дату і місце народження, місце проживання/реєстрації та роботи або навчання, посаду (для посадових осіб), ідентифікаційний номер фізичної особи (за наявності));

опис обставин, установлених при розгляді справи;

зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення;

розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок та строк її відшкодування;

прийняте по справі рішення;

порядок виконання постанови;

порядок і строк оскарження постанови;

дату набрання чинності постановою;

строк пред'явлення постанови до виконання.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи за матеріалами, що передавалися прокурору, органу досудового слідства чи дізнання та які були повернуті для розгляду справи про адміністративне правопорушення за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, винесення постанови про накладення адміністративного стягнення повинно бути здійснено з дотриманням вимог пункту 8 статті 247 КУпАП.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується державним інспектором, який розглянув справу. У разі надсилання копії постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілому (на його прохання) вона має бути завірена в установленому порядку. Постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання/реєстрації порушника, за місцем роботи, навчання або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом (стаття 308 КУпАП) .

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (потерпілому - на його прохання), під розписку, а в разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі (зазначаються реквізити поштової квитанції про відправлення та прізвище і посада особи, яка її відправила).

Надання копії постанови іншій особі, у тому числі за дорученням (довіреністю) особи, стосовно якої розглядалася справа, не звільняє від обов'язків виконання вимог частини першої статті 285 КУпАП щодо вручення чи надсилання копії постанови особі, щодо якої її винесено.

3. Оскарження та опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено державним інспектором, правомочним розглядати скаргу.

Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено державному інспектору вищого рівня або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП .

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Подання у встановлений строк скарги чи винесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги чи протесту.

Скарга та протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними державними інспекторами в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законами України.

Державний інспектор при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;

скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

скасовує постанову і закриває справу;

змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативно-правовим актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено державним інспектором, який неправомочний розглядати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд державному інспектору, який правомочний розглядати справу.

Копія рішення щодо розгляду скарги (протесту прокурора) на постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 5) протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. У той самий строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві (направляється копія рішення).

Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за протестом прокурора керівниками Держземінспекції та її територіальних органів.

Незалежно від наявності протесту прокурора за результатами розгляду скарги постанову про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено Головним державним інспектором України з контролю за використанням і охороною земель чи його першим заступником (особами, що їх заміщують). У такому разі виноситься рішення щодо скасування чи зміни постанови по справі про адміністративне правопорушення незалежно від наявності протесту прокурора.

Скасування постанови із закриттям провадження у справі тягне за собою повернення стягнених грошових сум, а також скасування інших обмежень, пов'язаних з цією постановою.

Рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Протест вноситься державному інспектору вищого рівня відносно державного інспектора, який прийняв рішення по скарзі.

4. Контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України. При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання державним інспектором, який виніс постанову.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню не раніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення особі, щодо якої винесено постанову про накладення штрафу, а у разі оскарження або опротестування такої постанови - не раніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження чи опротестування постанови відповідно до статті 291 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються державним інспектором, який виніс постанову.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється державним інспектором, який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження чи опротестування такої постанови - у п'ятнадцятиденний строк з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом із супровідним листом. У разі потреби одночасно можуть бути надіслані інші необхідні матеріали.

Винесені постанови реєструються у Журналі Держземінспекції чи її територіального органу.

Наказом Мінагрополітики від 14 березня 2013 №179 затверджен Порядок одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель

Цей Порядок встановлює процедуру одержання від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, виклику громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов’язаних з порушенням земельного законодавства, а також процедуру оскарження дій посадових осіб Держсільгоспінспекції України.

Від імені Держсільгоспінспекції України та її територіальних органів оформляти (вручати) клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, а також повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов’язаних з порушенням земельного законодавства, мають право: Головний державний інспектор сільського господарства України, головні державні інспектори сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, старші державні інспектори та державні інспектори сільського господарства (далі - державні інспектори).

Вимоги цього Порядку є обов’язковими для:

державних інспекторів Держсільгоспінспекції України та її територіальних органів (далі - інспекційні органи) - в частині дотримання ними встановленого порядку оформлення, вручення (надсилання) клопотань про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, вжиття заходів реагування у разі відмови у їх наданні чи наданні неправдивої інформації або вчинення інших перешкод для їх отримання, повідомлення органів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, про вчинення посадовими особами корупційних дій, що спрямовані на приховування порушень земельного законодавства, чи вчинення перешкод для їх виявлення, оформлення, вручення (надсилання) повідомлень про виклик для надання пояснень з питань, пов’язаних з порушенням земельного законодавства;

центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок, громадян, у тому числі посадових осіб (далі - суб’єкти, які надають інформацію), в частині надання інформації та виконання законних вимог державних інспекторів.

Отримання інформації, усних або письмових пояснень від суб’єктів господарювання здійснюється під час проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) у строки їх проведення та у межах Переліку питань для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства.

1. Процедура одержання документів, матеріалів та іншої інформації

Для отримання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, державний інспектор надсилає суб’єктам, які надають інформацію клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, за встановленою формою.

При цьому Клопотання вручається (надсилається) суб’єкту господарювання під час здійснення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

У Клопотанні зазначаються:

найменування інспекційного органу, його місцезнаходження та номер телефону;

дата та реєстраційний номер Клопотання;

найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім’я, по батькові (для фізичних осіб), суб’єкта, який надає інформацію;

перелік документів, матеріалів та іншої інформації, які необхідно надати державному інспектору, що здійснює контрольний захід (планову чи позапланову перевірку);

спосіб та термін надання документів, матеріалів та іншої інформації (надати під час здійснення перевірки чи надіслати поштою);

адреса (у разі необхідності), за якою потрібно надати (надіслати) інформацію;

стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає адміністративну відповідальність за ненадання інформації або надання неправдивої інформації;

посада, прізвище, ім’я, по батькові державного інспектора, який вручив (надіслав) Клопотання, його підпис;

інформація про вручення (надіслання) Клопотання.

Клопотання складається у двох примірниках і підписується безпосередньо державним інспектором, що проводить перевірку, чи посадовою особою (державним інспектором) вищого рівня, який координує її проведення. Перший примірник Клопотання надсилається суб’єкту, який надає інформацію, поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис його керівнику, власнику (користувачу) земельної ділянки (особі, яка виконує його обов’язки, уповноваженій особі, представнику).

Особа, яка надіслала Клопотання поштою, зазначає на його другому примірнику свою посаду, прізвище, ім’я та по батькові, дату та час його відправлення.

В разі вручення Клопотання суб’єкту, який надає інформацію, особа, яка його отримує, зазначає на другому примірнику свою посаду, прізвище, ім’я та по батькові, дату та час його отримання, засвідчує це підписом.

Якщо особи, яким вручається Клопотання відмовились його отримати, державний інспектор робить про це відповідну відмітку на другому примірнику Клопотання і засвідчує це своїм підписом.

Другий примірник Клопотання залишається у державного інспектора, що проводить перевірку.

Облік вручених (надісланих) Клопотань здійснюється у журналі реєстрації клопотань про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель,

Заходи реагування у разі відмови у наданні документів, матеріалів та іншої інформації

У разі невиконання суб’єктами, які надають інформацію, Клопотання державного інспектора про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, надання йому неправдивої інформації чи вчинення інших перешкод для виконання покладених на нього завдань державний інспектор складає на вищезазначених осіб протокол про адміністративне правопорушення.

З метою одержання усних або письмових пояснень з питань, пов’язаних з порушенням вимог земельного законодавства, державний інспектор має право викликати громадян, у тому числі посадових осіб до інспекційного органу.

Усні або письмові пояснення з питань, пов’язаних з порушенням вимог земельного законодавства, отримуються від суб’єктів господарювання та виключно під час здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), у строки їх проведення.

Повідомлення повинне містити:

дату та реєстраційний номер;

найменування, місцезнаходження (юридичних осіб), посаду, прізвище, ім’я та по батькові особи, що викликається, або місце проживання, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи;

зазначення часу та дати прибуття;

найменування та місцезнаходження інспекційного органу із зазначенням назви населеного пункту, вулиці, номерів будинку, кабінету та телефону;

мету (підставу) для виклику;

перелік документів, які необхідно мати при собі особі, що викликається; наслідки неприбуття;

посаду, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка викликає;

інформацію про вручення (надсилання) Повідомлення.

Повідомлення складається у двох примірниках. Перший примірник вручається під підпис або надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення особі, яка викликається, другий - залишається у державного інспектора. У разі якщо Повідомлення неможливо вручити особисто під підпис, у невідкладних випадках воно може бути направлено телефонограмою чи факсимільним зв’язком та додатково надсилається поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повідомлення підписується державним інспектором, який викликає громадянина (посадову особу) для отримання пояснень.

Державний інспектор, який вручив (надіслав) Повідомлення, зобов’язаний зареєструвати його у журналі реєстрації повідомлень.

2. Порядок оскарження дій посадових осіб (державних інспекторів), які вручили (надіслали) клопотання чи повідомлення

Особи, яким вручено (надіслано) Клопотання чи Повідомлення, можуть оскаржити дії посадової особи (державного інспектора), яка їх вручила (надіслала) керівнику інспекційного органу, в якому працює державний інспектор, керівнику вищестоящого органу (посадової особи вищого рівня) або до суду.

Скарга розглядається відповідним інспекційним органом у 10-денний строк з дня її отримання. Протягом цього строку особі, яка надіслала скаргу, письмово повідомляється про прийняте рішення.

За результатами розгляду скарги керівник відповідного інспекційного органу приймає рішення про скасування Клопотання чи Повідомлення повністю або частково (скасування окремої його вимоги), чи залишення їх без змін, про що зазначається у рішенні щодо розгляду скарги на дії посадової особи (державного інспектора), яка вручила (надіслала) Клопотання чи Повідомлення .

Подання скарги на дії посадової особи (державного інспектора), яка вручила (надіслала) Клопотання чи Повідомлення, призупиняє їх виконання до розгляду скарги по суті. У разі якщо за результатами розгляду скарги прийнято рішення про залишення Клопотання чи Повідомлення без змін, строк їх виконання продовжується з дати прийняття цього рішення.

За результатами розгляду скарги, поданої до органу вищого рівня (посадової особи вищого рівня), заявнику надається письмова відповідь у 10-денний строк з дня її отримання.

За наявності ознак порушення земельного законодавства та у разі скасування Клопотання чи Повідомлення внаслідок порушення процедури їх оформлення (вручення, надсилання) керівник інспекційного органу одночасно з прийняттям Рішення про їх скасування розглядає питання щодо проведення позапланової перевірки згідно з вимогами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Для отримання згоди на проведення позапланової перевірки територіальний орган Держсільгоспінспекції України у такому випадку направляє матеріали по цій справі до Держсільгоспінспекції України.

Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства затверджено наказом Мінагрополітики від 25 лютого 2013 №132

Цей Порядок визначає процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок.

Інспекційні органи здійснюють планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю).

Планові та позапланові заходи здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов’язану з використанням земель усіх категорій та форм власності, зобов’язані безперешкодно допускати державних інспекторів сільського господарства (далі - державні інспектори) для обстеження земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, надавати для ознайомлення і перевірки документи, які засвідчують це право, а також інші матеріали та інформацію, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель.

1. Здійснення планових заходів

Планові заходи проводяться відповідно до річних або квартальних планів робіт, які затверджуються наказом відповідного інспекційного органу до 01 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Річні та квартальні плани робіт складаються з урахуванням критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів.

Строк здійснення планового заходу визначається відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і не може перевищувати п’ятнадцяти робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва - п’яти робочих днів. Продовження строку проведення планового заходу не допускається.

Інспекційний орган зобов’язаний не пізніше десяти днів до дня здійснення планового заходу надіслати суб’єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планового заходу.

Повідомлення про проведення планового заходу повинно містити:

дату початку та дату закінчення планового заходу;

найменування суб’єкта господарювання або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється плановий захід;

найменування інспекційного органу, який буде проводити плановий захід, його місцезнаходження та телефон.

Повідомлення про проведення планового заходу надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто під розписку керівнику або уповноваженій особі суб’єкта господарювання.

2. Здійснення позапланових заходів

Позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу.

Підставами для здійснення позапланового заходу є:

подання суб’єктом господарювання письмової заяви до інспекційного органу про проведення перевірки за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;

перевірка виконання суб’єктами господарювання приписів чи інших розпорядчих документів інспекційного органу щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, виданих за результатами раніше проведених планових та позапланових заходів;

отримання заяв, скарг чи звернень фізичних та юридичних осіб, у яких міститься інформація про порушення суб’єктом господарювання вимог земельного законодавства (із обов’язковим зазначенням суті порушення). Позаплановий захід у таких випадках проводиться за наявності згоди Державної інспекції сільського господарства України на його проведення;

неподання у встановлений термін суб’єктами господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення планової/позапланової перевірки, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку.

У разі якщо під час проведення позапланового заходу державні інспектори виявили інші порушення земельного законодавства, які не були зазначені у направленні на проведення планової/позапланової перевірки, про це складається окремий акт у довільній формі, який направляється інспекційним органом до Державної інспекції сільського господарства України для отримання згоди на проведення позапланового заходу.

Строк здійснення позапланового заходу відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Перед здійсненням позапланового заходу інспекційний орган інформує у разі можливості суб’єкта господарювання про його проведення. Повідомлення про проведення позапланового заходу направляється з використанням засобів факсимільного зв’язку або про його проведення повідомляється телефоном. У разі неможливості своєчасного повідомлення суб’єкта господарювання про проведення позапланового заходу (через обмежені строки на його проведення, відсутність телефонного та факсимільного зв’язку, інформації про номери телефонів та місцезнаходження/місце проживання) захід проводиться без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання.

3. Розпорядчі документи, які оформляються для здійснення планових/позапланових перевірок

Для здійснення планового чи позапланового заходу інспекційний орган видає наказ, який підписує керівник інспекційного органу чи посадова особа, що виконує його обов’язки. Наказ має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися відповідний захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу інспекційний орган оформляє направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яке підписується керівником чи заступником керівника інспекційного органу та засвідчується печаткою інспекційного органу.

У направленні на проведення планової/позапланової перевірки зазначаються:

найменування інспекційного органу, який проводить відповідний захід, його місцезнаходження та телефон;

найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, місцезнаходження чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи - підприємця;

номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у проведенні заходу, із зазначенням їх посад, прізвищ, імен та по батькові;

дата початку проведення та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий, позаплановий);

вид заходу (перевірка, обстеження земельної ділянки);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу (перелік питань, які підлягають перевірці);

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Направлення на проведення відповідного заходу є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

4. Вимоги до проведення планових/позапланових перевірок та оформлення розпорядчих документів за їх результатами

Державні інспектори, які беруть участь у здійсненні відповідних заходів, зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання чи уповноваженій ним особі або фізичній особі - підприємцю чи її представнику направлення на проведення планової/позапланової перевірки та службові посвідчення, що засвідчують їх особи, і надати їм копію направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яка вручається вищезазначеним особам під підпис.

Державні інспектори не мають права здійснювати відповідні заходи без наявності направлення на проведення планової/позапланової перевірки та службових посвідчень. Суб’єкти господарювання, що перевіряються, мають право не допускати державних інспекторів до проведення відповідних заходів, якщо вони не пред’явили відповідні документи.

За результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб’єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства

У разі якщо суб’єкт господарювання відмовляється допустити державних інспекторів до проведення відповідного заходу, який здійснюється в установленому законодавством порядку, державні інспектори складають акт про відмову у проведенні планової/позапланової перевірки, за встановленою формою, а також вживають заходів, передбачених чинним законодавством, для притягнення суб’єктів господарювання (керівників юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців) до передбаченої законодавством відповідальності.

Інформація про недопущення суб’єктом господарювання державних інспекторів до здійснення відповідного заходу направляється інспекційним органом разом із копією акта про відмову у проведенні планової/позапланової перевірки до відповідного органу прокуратури, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки для вжиття визначених чинним законодавством заходів реагування.

Перед початком проведення відповідного заходу державний інспектор чи керівник робочої групи (у разі проведення спільних перевірок з іншими контролюючими органами) вносить запис до відповідного журналу, у якому суб’єктом господарювання, що перевіряється, фіксуються перевірки контролюючих органів (за його наявності). Планові та позапланові заходи здійснюються у робочий час суб’єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Планові та позапланові заходи з питань перевірки стану дотримання суб’єктом господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ним у процесі ведення господарської діяльності, проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання у присутності керівника суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи чи у присутності фізичної особи - підприємця або його представника.

Якщо суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа (представник) відмовляється бути присутнім при проведенні відповідного заходу, про це робиться відповідна відмітка в акті перевірки. У такому випадку захід здійснюється державними інспекторами без присутності суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи (представника).

Планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов’язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб’єктами господарювання. При проведенні заходу можуть бути присутні особи, права чи законні інтереси яких порушені внаслідок неправомірної діяльності суб’єкта господарювання, а також особи, безпосередньо причетні до порушення вимог земельного законодавства.

У разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори:

з’ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства;

установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення;

встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб’єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності.

Обстеження земельних ділянок, які використовуються суб’єктами господарювання, що перевіряються, здійснюються інспекційними органами під час проведення планових та позапланових заходів у разі, якщо це пов’язано із необхідністю:

визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок без спеціального дозволу;

перевірки умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у відповідному проекті землеустрою, стану проведення рекультивації порушених земель;

визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель;

підготовки матеріалів з питань:

визначення розміру збитків, завданих суб’єктам господарювання (власникам та користувачам земельних ділянок) внаслідок вилучення (викупу) та тимчасового зайняття земельних ділянок, що перебувають у їх власності чи користуванні, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок;

прийняття в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об’єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель.

Державні інспектори, а також суб’єкти господарювання, що перевіряються, мають право фіксувати процес проведення відповідного заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи при цьому здійсненню заходу.

Державні інспектори під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язані зберігати комерційну таємницю суб'єкта господарювання. Інформація, доступ до якої обмежено законом, одержана державним інспектором під час здійснення державного нагляду (контролю), може використовуватися виключно в порядку, встановленому законом. Інспекційний орган забезпечує спеціальний режим захисту та доступу до інформації, що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону.

5. Оформлення матеріалів за результатами здійснення планових/позапланових перевірок

У разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив’язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).

Акт перевірки складається у двох примірниках і підписується не пізніше останнього дня проведення перевірки державними інспекторами, які проводять відповідний захід, керівником суб’єкта господарювання або уповноваженою ним особою чи фізичною особою - підприємцем або її представником.

Перший примірник акта залишається в інспекційному органі, який проводить перевірку, другий - вручається керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі чи фізичній особі - підприємцю або її представнику. При врученні акта перевірки у примірнику акта, який залишається в інспекційному органі, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує.

Якщо державні інспектори беруть участь у проведенні спільної перевірки разом з іншими контролюючими органами, вони складають в межах наданих повноважень окремий акт перевірки та передають копію такого акта керівнику, що очолює робочу групу.

Якщо керівник суб’єкта господарювання або уповноважена ним особа чи фізична особа - підприємець або її представник не погоджуються з актом перевірки, вони підписують акт із зауваженнями. Зауваження є невід’ємною частиною акта перевірки і повинні надаватись суб’єктом господарювання не пізніше трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки із зауваженнями.

У разі відмови суб’єкта господарювання від ознайомлення з актом перевірки, його підписання, надання пояснень, отримання копії акта перевірки державні інспектори, що здійснюють планову/позапланову перевірку, вносять до акта перевірки відповідний запис, засвідчуючи це своїми підписами.

Другий примірник акта перевірки направляється суб’єкту господарювання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох робочих днів після закінчення здійснення відповідного заходу.

Акти перевірок реєструються у журналі реєстрації актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами проведення обстеження земельних ділянок державні інспектори складають акт обстеження земельної ділянки за встновленою формою.

Акти обстежень земельних ділянок реєструються у журналі реєстрації актів обстежень земельних ділянок.

Постановою Кабінету Мінстрів України від 6 березня 2013 року №191 затверджені критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням та охороною земель, впливом на якісний стан земель та родючість ґрунтів, і визначається періодичність здійснення Державною інспекцією сільського господарства планових заходів державного нагляду (контролю)

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням та охороною земель, впливом на якісний стан земель та родючість ґрунтів, є:

дотримання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель;

площа землі, на якій провадиться господарська діяльність;

категорія землі за її основним цільовим призначенням;

статус об’єктів, розміщених на відповідних землях, залежно від загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання відносяться до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього або незначного.

1. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб’єкти:

- які провадять господарську діяльність на землях:

сільськогосподарського призначення площею 3 тис. гектарів та більше;

природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, на яких розміщені об’єкти загальнодержавного значення;

водного фонду;

лісогосподарського призначення площею 25 тис. гектарів та більше;

- у яких під час здійснення протягом останніх трьох років, що передують плановому, заходів державного нагляду (контролю) виявлено порушення вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, але за результатами не менш як двох останніх заходів.

2. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб’єкти, які провадять господарську діяльність на землях:

сільськогосподарського призначення площею 100 гектарів та більше, але менше ніж 3 тис. гектарів;

природно-заповідного чи іншого природоохоронного призначення, на яких розміщені об’єкти місцевого значення;

історико-культурного призначення;

лісогосподарського призначення площею менше ніж 25 тис. гектарів;

промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та оборони.

3. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику відносяться суб’єкти, які:

1) провадять господарську діяльність на землях:

сільськогосподарського призначення площею менше ніж 100 гектарів;

житлової та громадської забудови;

оздоровчого призначення;

рекреаційного призначення;

2) не віднесені до високого або середнього ступеня ризику.

Планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері використання та охорони земель здійснюються Держсільгоспінспекцією з такою періодичністю щодо суб’єктів господарювання:

з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;

із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;

з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п’ять років.

У разі коли за результатами не менш як двох останніх заходів державного нагляду (контролю), здійснених протягом останніх трьох років, що передують плановому, не виявлено фактів порушення вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, наступний плановий захід щодо такого суб’єкта господарювання здійснюється не раніше, ніж через установлений для суб’єкта господарювання відповідного ступеня ризику період, збільшений у 1,5 раза.

У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт відноситься до більш високого ступеня ризику з тих, до яких він може бути віднесений.