
- •Конспект лекцій
- •«Охорона земель»
- •Змістовий модуль 1. Нормативно-правові засади державного контролю за використанням та охороною земель
- •Тема 1. Державна політика щодо використання та охорони земель
- •1.1. Визначення терміну – державний контроль за використанням та охороною земель
- •1.2. Історичні аспекти системи державного контролю за використанням та охороною земель в нашій державі.
- •1.3. Основні принципи та завдання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на сучасному етапі розвитку земельних відносин
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини в україні
- •1. Чотири етапи законодавчого забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Організаційно-методичні засади взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами з питань державного контролю за використанням та охороною земель
- •Органи загальної та спеціальної компетенції у питаннях здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Судова влада.
- •4. Участь органів прокуратури у питаннях контролю за охороною земель.
- •5. Організаційно-методичні засади органів місцевого самоврядування у питання контролю за використанням та охороною земель.
- •6. Організація контролю за використанням та охороною земель Міністерством аграрної політики та продовольства України та Міністерством екології та природних ресурсів України.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Юридичні аспекти застосування норм адміністративного кодексу україни та кримінального кодексу україни в здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •4.1. Кримінально-правова відповідальність за порушення норм чинного законодавства в сфері використання та охорони земель
- •4.2. Адміністративно-правова відповідальність при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Закордонний досвід здійснення державного контролю за охороною та використанням землі.
- •1. Досвід Німеччини, Франції та інших Європейських країн у питаннях розвитку земельних відносин у ринкових умовах
- •2. Приклад Норвегії в організації ефективного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Запровадження ефективних землекористувань в умовах ринкової економіки на прикладі Угорщини.
- •4. Організація та здійснення контролю за використанням та охороною земель в Російській Федерації.
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль 2. Державний контроль за використанням та охороною земель
- •Основні цілі та мета здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Органи уповноважені на функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Фоми та методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель план
- •Форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням, типи та види порушень земельного законодавства за категоріями земель план
- •Основні види категорій земель визначені чинним Земельним кодексом України.
- •Законодавчі та нормативні вимоги щодо зміни категорій та цільового призначення земельних ділянок.
- •Вимоги до земель окремих категорій при їх використанні.
- •Основні види порушень при використанні земель різних категорій.
- •Зміст порушень земельного законодавства за категоріями земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Збитки та втрати при нецільовому використанні землі, як засіб захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.
- •Методика визначення втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення суті та поняття – земельний спір.
- •Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів
- •3. Процедура вирішення земельних спорів.
- •4. Порядок оскарження рішень прийнятих по земельним спорам.
- •Питання для самоперевірки
- •Словник основних термінів та понять
- •Список використаної літератури
Самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель
Важливою новелою Земельного кодексу України є запровадження такого різновиду контролю, як самоврядний контроль за використанням та охороною земель. Його здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Самоврядний контроль за використанням і охороною земель — це діяльність відповідних органів сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, спрямована на додержання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відносинах.
Районні та обласні ради безпосередньо не здійснюють контроль за використанням та охороною земель. Разом з тим, вони мають інші повноваження, які дають змогу опосередковано контролювати додержання вимог земельного законодавства. Зокрема, виключно на пленарних засіданнях районної та обласної рад вирішуються питання земельних відносин, затверджуються правила забудови і благоустрою населених пунктів області.
Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів, саме, у актах органів місцевого самоврядування.
Самоврядний контроль за використанням та охороною земель органами місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Положень, які приймаються рішенням сесії місцевих рад згідно з регламентом ради.
Об'єктом самоврядного контролю за використанням та охороною земель є земельні ділянки в межах території відповідно місцевої ради.
Положення поширюється на всі підприємства, установи та організації, суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, у користуванні або власності яких перебувають земельні ділянки.
Основними завданнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель є:
- забезпечення додержання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства з питання використання та охорони земель;
- вжиття разом з іншими уповноваженими органами відповідно до закону заходів, спрямованих на раціональне використання земель, розташованих в межах території сільської селищної міської ради, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, земель водного фонду;
- запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень та вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;
- забезпечення контролю за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою;
- координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів.
Самоврядний і державний контроль у галузі використання та охорони земель мають спільне походження. Вони являють собою реалізацію земельних інтересів Українського народу – через діяльність двох гілок публічної влади – органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Крім того, державний і самоврядний контроль за використанням і охороною земель мають спільну мету, яка полягає у забезпеченні охорони земель як основного національного багатства. Різниця між ними полягає у характері суспільних інтересів, які реалізуються через зазначені види контролю за використанням та охороною земель. Якщо державний контроль за використанням та охороною земель виражає державні інтереси, тобто інтереси всього народу нашої країни, то самоврядний контроль покликаний захищати інтереси конкретних територіальних громад у сфері раціонального використання та охорони земель.
Вперше Земельний кодекс України встановлює норму, що передбачає здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель.
Відповідно до 190 Земельного кодексу України громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, і діють на підставі положення, затвердженого центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, охорони навколишнього природного середовища.
На сьогодні відповідне положення не затверджене.
Громадський контроль за використанням та охороною земель на даний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Правовою основою для здійснення такого контролю є ст. 36 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 88 від 27.02.2002 «Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля».
Згідно з Положенням про громадських інспекторів з охорони довкілля, громадський контроль здійснюють громадські інспектори. Роботу громадських інспекторів організовують Держекоінспекція України та її територіальні органи (Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря) (далі - органи Держекоінспекції).
Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та пройшли співбесіду в органах Держекоінспекції.
Громадські інспектори призначаються Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища та головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій після проходження співбесіди відповідно з керівниками структурних підрозділів органу Держекоінспекції та виявлення претендентом знань з основ природоохоронного законодавства.
Громадські інспектори виконують роботу на громадських засадах, без увільнення від основної роботи і без додаткової оплати праці.
Громадський інспектор повинен пройти навчання в органі Держекоінспекції, який видав посвідчення, з питань здійснення інспекційних перевірок, складання за їх результатами матеріалів (актів та протоколів про адміністративні правопорушення) та інструктаж з техніки безпеки
Громадські інспектори працюють у тісній взаємодії з органами Держекоінспекції, які призначили їх і видали посвідчення громадського інспектора з охорони довкілля, іншими державними органами, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими екологічними (природоохоронними) організаціями.
Кожний громадський інспектор закріплюється за відповідним підрозділом органу Держекоінспекції (відділом, сектором тощо) або за державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища, сфера діяльності яких збігається з напрямком природоохоронної діяльності громадського інспектора (охорона біоресурсів, поводження з відходами, охорона земельних ресурсів та ін.).
Керівник підрозділу (державний інспектор), за яким закріплений громадський інспектор:
надає йому практичну і методичну допомогу з питань здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання та відтворення природних ресурсів;
координує його діяльність;
проводить з ним навчання, ознайомлює його з новими законодавчими та нормативними документами, які регулюють здійснення громадського контролю;
залучає його до участі в перевірках, які збігаються з напрямком природоохоронної діяльності громадського інспектора;
оформляє за підписом керівника відповідного органу Держекоінспекції чи його заступника направлення для громадського інспектора на проведення рейдів та перевірок.
Громадські інспектори мають право:
спільно з працівниками органів Держекоінспекції, інших державних органів, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, брати участь у проведенні перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами вимог природоохоронного законодавства, норм екологічної безпеки охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів за направленням органу Держекоінспекції, який призначив громадського інспектора, проводити рейди та перевірки і складати акти перевірок тощо.