- •Конспект лекцій
- •«Охорона земель»
- •Змістовий модуль 1. Нормативно-правові засади державного контролю за використанням та охороною земель
- •Тема 1. Державна політика щодо використання та охорони земель
- •1.1. Визначення терміну – державний контроль за використанням та охороною земель
- •1.2. Історичні аспекти системи державного контролю за використанням та охороною земель в нашій державі.
- •1.3. Основні принципи та завдання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на сучасному етапі розвитку земельних відносин
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 2. Нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини в україні
- •1. Чотири етапи законодавчого забезпечення здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Організаційно-методичні засади взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами з питань державного контролю за використанням та охороною земель
- •Органи загальної та спеціальної компетенції у питаннях здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Судова влада.
- •4. Участь органів прокуратури у питаннях контролю за охороною земель.
- •5. Організаційно-методичні засади органів місцевого самоврядування у питання контролю за використанням та охороною земель.
- •6. Організація контролю за використанням та охороною земель Міністерством аграрної політики та продовольства України та Міністерством екології та природних ресурсів України.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Юридичні аспекти застосування норм адміністративного кодексу україни та кримінального кодексу україни в здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •4.1. Кримінально-правова відповідальність за порушення норм чинного законодавства в сфері використання та охорони земель
- •4.2. Адміністративно-правова відповідальність при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Закордонний досвід здійснення державного контролю за охороною та використанням землі.
- •1. Досвід Німеччини, Франції та інших Європейських країн у питаннях розвитку земельних відносин у ринкових умовах
- •2. Приклад Норвегії в організації ефективного контролю за використанням та охороною земель.
- •3. Запровадження ефективних землекористувань в умовах ринкової економіки на прикладі Угорщини.
- •4. Організація та здійснення контролю за використанням та охороною земель в Російській Федерації.
- •Питання для самоперевірки
- •Змістовий модуль 2. Державний контроль за використанням та охороною земель
- •Основні цілі та мета здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Органи уповноважені на функції здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Самоврядний та громадський контроль за використанням та охороною земель
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Фоми та методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель план
- •Форми здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Методи проведення державного контролю за використанням та охороною земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням, типи та види порушень земельного законодавства за категоріями земель план
- •Основні види категорій земель визначені чинним Земельним кодексом України.
- •Законодавчі та нормативні вимоги щодо зміни категорій та цільового призначення земельних ділянок.
- •Вимоги до земель окремих категорій при їх використанні.
- •Основні види порушень при використанні земель різних категорій.
- •Зміст порушень земельного законодавства за категоріями земель.
- •Питання для самоперевірки
- •Збитки та втрати при нецільовому використанні землі, як засіб захисту прав землевласників, землекористувачів та розпорядників землі.
- •Методика визначення втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Законодавчі підстави для звільнення від сплати втрат при використанні землі не за цільовим призначенням.
- •Вимоги до використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення суті та поняття – земельний спір.
- •Компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування, землевпорядної служби при вирішенні земельних спорів
- •3. Процедура вирішення земельних спорів.
- •4. Порядок оскарження рішень прийнятих по земельним спорам.
- •Питання для самоперевірки
- •Словник основних термінів та понять
- •Список використаної літератури
Питання для самоперевірки
Назвіть види відповідальності за порушення земельного законодавства, у чому вони полягають?
Кримінально-правова відповідальність за порушення норм чинного законодавства в сфері використання та охорони земель
Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
Адміністративно-правова відповідальність при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель
Земельно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
Тема 5. Закордонний досвід здійснення державного контролю за охороною та використанням землі.
ПЛАН
1. Досвід Німеччини, Франції та інших Європейських країн у питаннях розвитку земельних відносин у ринкових умовах
2. Приклад Норвегії в організації ефективного контролю за використанням та охороною земель.
3. Запровадження ефективних землекористувань в умовах ринкової економіки на прикладі Угорщини.
4. Організація та здійснення контролю за використанням та охороною земель в Російській Федерації.
1. Досвід Німеччини, Франції та інших Європейських країн у питаннях розвитку земельних відносин у ринкових умовах
Питання закордонного досвіду при здійсненні контролю за використанням та охороною земель слід розглядати у комплексі із існуванням системи управління земельними ресурсами в цих країнах та стану ринкових відносин пов’язаних із землею, адже їх будова передбачає запобігання порушенням у сфері використання та охорони земель.
Земельний ринок Німеччини характеризується високим ступенем правової регламентації земельних відносин щодо трансакцій із земельними ділянками. Вони зорієнтовані законодавством на концентрацію сільськогосподарського землеволодіння, оптимізацію розмірів сільськогосподарських підприємств, передусім сімейних селянських господарств. Закріплений законом дозвіл визнається єдиною правовою основою для відчуження земельної ділянки й укладення відповідного договору. Дозвіл на відчуження земельної ділянки видає місцевий орган державної влади, яким є сільськогосподарський орган чи адміністративні органи районів. Відмова у видачі дозволу можлива лише на основі закону в трьох випадках:
• купівля-продаж земельної ділянки пов'язані з "нездоровим перерозподілом землі";
• відчуження земельної ділянки призведе до її "безгосподарського зменшення" або подрібнення;
• коли договірна ціна знаходиться у "грубій диспропорції" з вартістю ділянки.
"Нездоровим перерозподілом землі" при переході права власності в Німеччині вважається угода на відчуження сільськогосподарських земель залежно від того, хто є покупцем земельної ділянки — фермер чи особа, яка не пов'язана з підприємницькою діяльністю у галузі сільського господарства. Договори купівлі-продажу, в результаті яких сімейне селянське господарство втрачає самостійність і площа його сільськогосподарських угідь після відчуження земельної ділянки становить менше 1 га, вважаються земельними органами такими, що призводять до "безгосподарського зменшення".
При розв'язанні питання наявності чи відсутності "грубої диспропорції" між виплачуваним за земельну ділянку еквівалентом та її дійсною вартістю за основу приймається реальна ринкова ціна земельної ділянки, яка використовується для сільськогосподарських цілей. "Грубою диспропорцією" вважається різниця у понад 50% між покупною ціною і ринковою вартістю ділянки.
Згідно із законодавством Німеччини покупець не стає автоматично власником земельної ділянки у момент підписання договору купівлі-продажу, а одержує ці права тільки тоді, коли буде здійснена державна реєстрація прав на нерухоме майно. Всі угоди на передачу прав власності між фізичними особами обкладаються податком на передачу нерухомості у розмірі двох відсотків суми угоди.
Доречно зазначити, що в Німеччині широко практикується оренда сільськогосподарських земель із подальшим їх викупом. Як правило, застосовується довгострокова оренда — 10 років і більше.
У полі зору держави знаходиться й земельна політика Франції. Вона спрямована передусім на вдосконалення аграрної структури, перерозподіл землі та регулювання ринку сільськогосподарських земель. Роль держави в регулюванні земельного обороту посилюється через спеціальне аграрне законодавство, яке обмежує правомочність власника землі щодо розпорядження земельними ділянками. В результаті втручання некомерційної корпорації САФФЕР, що контролюється державою, у процес перерозподілу землі формується не вільний, а контрольований і досить жорстко обмежений земельний ринок. Якщо власник земельної ділянки має намір розширити чи поділити свою сільськогосподарську земельну ділянку, він зобов'язаний одержати відповідний дозвіл спеціального адміністративного комітету. Такий дозвіл потрібний для надання законної сили угодам із продажу чи оренди сільськогосподарських земель, а також для одержання відповідних благ від системи соціального страхування у сільському господарстві.
Передача права власності на земельну ділянку оформляється офіційним документом — купчою, яку готує нотаріус з обов'язковим дотриманням таких вимог:
• купча має бути завірена нотаріусом (вказуються імена сторін продавця і покупця, а також нотаріуса, що посвідчує договір купівлі-продажу земельної ділянки);
• у купчій містяться правова характеристика нерухомого майна, яке відчужується, а також усі зміни правового титулу;
• зазначаються місце і дата укладення купчої та факт ознайомлення із її змістом обох сторін угоди.
Усі угоди із земельними ділянками підлягають державній реєстрації. Установою, що відповідає за ведення публічного реєстру нерухомості, є місцева контора земельного кадастру.