49. Функціональні обов’язки заступника директора з виховної роботи

Внутрішньо-шкільний контроль – це глибоке та всестороннє вивчення ,та аналіз навчально-виховного процесу в школі.

Зміст вшк передбачає:

1.контроль за виконанням всеобучу

2.контроль за виконанням навчальних планів та програм

3. контроль за станом викладання навчальних дисциплін

4.контроль за позакласною та позашкільною виховною роботою

5.контроль за організацією методичної роботи в школі

6.контроль за веденням навчальної документації

7.Контроль за виконанням наказів,доручень,розпоряджень

50.Види внутрішньо шкільного контролю

1.Оглядовий контроль

2.Попередній контроль

3.персональний контроль

4.Тематичний контроль

5.Фронтальний контроль

6.Класно-урочний контроль

51.Методи внутрішньо шкільного контролю

1.Метод усної перевірки

2.Метод письмової перевірки

3.спостереження за станом викладання навчальних дисциплін позакласних виховних заходів

4.бесіди з педагогічними працівниками

5.Вивчення навчальної документації

Організація та проведення вшк передбачає такі етапи:

1.Визначення мети і об’єкта контролю

2.склалання плану перевірки

3.необхідно вибрати види і методи контролю

4.констатація фактичного стану справ

5.обєктивна оцінка фактичного стану

6.методичні рекомендації щодо підвищення навчально-виховного процесу

7.Повторний контроль

52.Поняття про передовий педагогічний досвід.Види ппд.

  Під поняттям педагогічний досвід розуміють сукупність знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.    На важливу роль педагогічного досвіду вказували К.Д.Ушин­ський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський. К.Д.Ушин­сь­кий, зокрема, виділяє таке поняття як педагогічна досвідченість, під якою він розуміє факти виховання, пережиті вчителем. Ці факти «повинні зробити вплив на розум вихователя, класифікуватися в ньому за своїми характерними особливостями, узагальнюватися, стати думкою, і вже ця думка, а не сам факт зробиться правилом виховної діяльності вчителя».    А.С.Макаренко розкрив діалектичну природу педагогічного досвіду, вказавши на важливість індукції і дедукції в ньому.    На творчий підхід у використанні чужого досвіду вказував В.О.Сухомлинський. «Досвід уявляється мені садом квітучих троянд. Ось нам треба пересадити цей квітучий кущ із саду на своє поле. Що для цього треба зробити? Насамперед вивчити грунт свого поля, додати те, чого в ньому не вистачає. Підготувати цей грунт, потім уже пересаджувати. Але як? Разом з грунтом, не оголюючи коренів».    Науковці поділяють педагогічний досвід на різні групи: передовий, масовий (позитивний), недостатній. Масовий досвід є характерним для основної маси педагогічних працівників. Недостатній досвід — це досвід помилковий або застарілий, досвід роботи молодих учителів.    Передовий педагогічний досвід — це досвід, який забезпечує високу результативність як на основі сумлінного виконання обов'язків, так і новаторства.    Проблема передового педагогічного досвіду висвітлювалася в роботах Ю.К.Бабанського, Е.І.Монозсона, М.М.Скаткіна, М.М.По­ташника, Я.С.Турбовського, а на Україні — в працях М.Д.Ярмаченка, О.Я.Сав­ченко, В.І.Бондаря, М.Ю. Красовицького та ін.    Передовий педагогічний досвід залежно від обсягу теми поділяють на комплексний і локальний, а за кількістю авторів — на індивідуальний та колективний. Комплексний досвід охоплює значну кількість питань роботи вчителя чи педагогічного колективу (наприклад, система роботи вчителя з розвитку зв'язного мовлення учнів, система роботи педколективу навчально-виховного закладу щодо формування національної свідомості учнів). Локальний досвід охоплює окреме питання чи кілька взаємозв'язаних питань (наприклад, досвід роботи вчителя математики з проблеми диференціації навчання школярів, досвід педколективу з питань оптимізації навчально-виховного процесу).    Індивідуальний досвід — це конкретний педагогічний досвід. Колективний досвід — це досвід педколективу навчально-виховного закладу, творчого об'єднання вчителів тощо.    Передовий педагогічний досвід поділяють на новаторський і зразковий. Новаторський досвід виділяється певною оригінальністю, новизною. Новизна досвіду може мати об'єктивний або суб'єктивний характер. Якщо новизна досвіду має об'єктивний характер і пошуки педагога-новатора носять експериментальний характер, то такий досвід називають дослідницьким.    Новаторський досвід може відрізнятися певною оригінальністю, вдосконаленням форм, методів, засобів навчання і виховання на основі творчого їх використання. Такий досвід називають раціоналізаторським.    Зразковий досвід — це досвід роботи сумлінних вчителів, які використовують досягнення педагогічної науки і практики, методичні рекомендації, розроблені вченими, методистами, і педагогічна діяльність яких служить зразком для інших.