41.Завдання школознавства

Ознайомити майбутніх педагогів зі школознавством як провідною галуззю педагогічної науки, що досліджує завдання, зміст і методику управління шкільною справою, розкриває особливості системи керівництва школою, організації її життєдіяльності. Школознавству властиві найбільш суттєві аспекти, які вимагають серйозного вивчення і дослідження: соціальний (мета, завдання зміст), кібернетичний (планування, організація, регулювання, стимулювання, контроль), педагогічний (аналіз і оцінка результатів завершеного циклу, в першу чергу навчального року). Означена навчальна дисципліна вивчає соціально-правові, адміністративні, економічні, трудові, матеріально-психологічні, етичні відносини, які виникають в процесі управління. В центрі уваги цієї галузі шкільної педагогіки – керівні педагогічні кадри, від яких залежить система підвищення наукового керівництва школою. Тому завдання педагогічних навчальних закладів – готувати кожного студента до управлінської діяльності. Підготовка передбачає опанування наукою і мистецтвом управління, набуття досвіду соціальних відносин, розвиток позитивних особистісних якостей в інтересах подальшого вдосконалення практики педагогічного управління.

      У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

Знати:

- сутність управління, зміст і основні його завдання, складові компоненти цілісної системи управління;

- зміст основних законодавчих документів про загальноосвітню школу;

- особливості системи освіти і виховання в Україні;

- принципи побудови освіти;

- типи навчально-виховних закладів, загальноосвітні школи;

- структуру і зміст роботи навчально-виховних закладів освіти;

- загальні основи управління освітою;

- принципи управління та інспектування;

- структуру управлінського механізму;

Вміти:

- виконувати функціональні обв’язки керівника школи;

- опрацьовувати законодавчу базу й дотримуватись нормативно-правових актів;

- організовувати внутрішньошкільне керівництво;

- застосовувати принципи керівництва учнівським, педагогічним та технічним персоналом школи;

- дотримуватись внутрішньошкільного розпорядку;

- керувати методичною роботою в загальноосвітньому закладі;

- здійснювати оформлення внутрішньошкільної документації;

- виконувати контроль за експлуатацією та збереженням шкільного інвентаря;

- здійснювати матеріально-технічне забезпечення школи;

- прогнозувати і планувати роботу школи;

- співпрацювати з колегіальними органами управління;

- організовувати роботу в спеціалізованих школах, школах-інтернатах, школах санаторного типу;

- виконувати інспектування загальноосвітнього закладу.

42.Принципи управління зош

Здійснюються на основі положень Конституції України, Закону України "Про освіту" (1996), Закону України "Про загальну середню освіту (1999), з урахуванням яких розроблені принципи управління цими закладами - основні положення, що випливають із закономірностей управлінської діяльності у школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. До найголовніших із них належать:

Принцип державотворення. Згідно з ним школа вважається важливою державною інституцією, від характеру функціонування якої залежить майбутнє суспільства і держави. З огляду на це, виховна та освітня діяльність спрямовується на утвердження та зміцнення державності України.

Принцип науковості. Передбачає здійснення управління на основі сучасних досягнень його теорії та практики, врахування під час організації навчально-виховного процесу новітніх досягнень педагогіки та суміжних з нею наук.

Принцип демократизації. Полягає у використанні адміністрацією освітнього закладу під час вирішення важливих питань його життя принципу доповнюваності Нільса Бора. Це означає, що керівники педагогічного колективу, з одного боку, намагаються визначити межі істинності позицій та суджень учнівського і вчительського колективів, а з іншого боку, в міру доцільності враховують їх під час вироблення важливих управлінських рішень.

Принцип гуманізації. Потребує спрямування педагогічного процесу на розвиток вихованців та творче самовираження педагогів відповідно до внутрішньо закладених їхніх потенціалів, що зумовлює конгруентний характер взаємостосунків за схемами педагог - учень, адміністрація - педагог, педагог - педагог.

Принцип перспективи. Спрямовує діяльність педагогічного колективу на досягнення близьких, середніх і далеких перспектив.

Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Згідно з ним повнота відповідальності за навчально-виховний процес покладена на директора загальноосвітнього закладу. Однак найповніше реалізується вона в умовах демократичного стилю управління.

Принцип системності. Передбачає розуміння системного характеру об'єктів управління, системна властивість яких не зводиться до суми властивостей складників. А також врахування того, що будь-яка система може включати в себе інші, нижчого порядку. Так, у системі будь-якого освітнього закладу, за умови застосування компонентно-структурного аналізу, можна виділити три підсистеми, які тісно пов'язані між собою і безпосередньо впливають на загальносистемну властивість. Це такі підсистеми: а) адміністративно-господарська; б) організаційно-управлінська; в) психолого-педагогічна. Зважаючи на це, дирекції школи, ліцею, гімназії чи колегіуму слід пам'ятати, що стійкість інтегративної властивості залежить не лише від цілісності загальної системи освітнього закладу, а й від цілісності всіх її підсистем.

43.Методи управління ЗНЗ — засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу (вчителі, працівники школи, учні, батьки).

   Сукупність методів управління складають: — вербальні методи: індивідуальні (консультація, бесіда), групові (інструктаж, нарада, збори); — дослідницькі методи: вивчення передового досвіду, атестування педагогічних кадрів, анкетування та інтерв'ювання, підготовка, друкування матеріалів (газет, збірників, статей, методичних рекомендацій) про діяльність педагогічного й учнівського колективів; — ілюстративно-показникові методи: моделювання структури організації навчально-виховного процесу, побудова графіків, таблиць, матриць з вивчення рівня знань і вихованості учнів, професійної підготовленості вчителів до творчої праці; — техніко-технологічні методи: застосування технічних засобів і пристроїв (комп'ютера, телебачення, радіо, селектора тощо).    Наприклад, застосування в управлінській діяльності комп'ютерів з відповідними програмами дає змогу директорові створити інформаційно-пошукову систему “Психолого-педагогічна література фахівця” з анотацією видань; упорядкувати добірку методичних рекомендацій для вчителів за матеріалами роботи атестаційної комісії школи, району (міста); сформувати каталог нормативної, технологічної і правової документації про школу; мати пакети навчальних програм, контрольних робіт з кожного предмета; розробити модульний розклад уроків та виховних заходів; створити індивідуальні навчальні плани для учнів з урахуванням обов'язкових і вибіркових дисциплін; підготувати звітну документацію з питань управління, накази по школі; сформувати бази даних про учнів, учителів, працівників школи, батьків тощо; автоматизувати розрахунки зарплати працівникам школи.    Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності формує керівника школи нового типу — відкритого, демократичного, компетентного, гуманістичного, творчо спрямованого. Водночас оновлення управлінської діяльності є передумовою розвитку творчих здібностей керівника школи, здатного виробити власний стиль управління, періодично оновлюючи зміст, форми і методи своєї діяльності.    Раціональне поєднання модернізованих і класичних функцій, форм і методів управлінської діяльності керівника школи в сучасних умовах є запорукою ефективного формування творчого колективу вчителів та учнів, демократизації та гуманізації навчально-виховного процесу, відкритості школи як динамічно соціальної системи.    Відкрита школа є соціально-педагогічною системою, здатною до генерування та впровадження педагогічних інновацій (наукових та практичних досліджень із соціально-педагогічних та психологічних дисциплін), адекватного сприйняття соціально-педагогічних змін у суспільстві, встановлення різнобічних зв'язків з громадськістю та учасниками навчально-виховного процесу.    Оцінювання управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчально-виховного закладу має здійснюватися на основі системності, яка передбачає розгляд і врахування усієї сукупності соціально-педагогічних умов удосконалення управління школою в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості.