
- •1. Методи формування свідомості
- •2. Методи стимулювання діяльності та поведінки учнів
- •3. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •4.Зміст роботи класного керівника
- •5.Функції класного керівник
- •6.Планування роботи класного керівника
- •7.Умови правильного сімейного виховання
- •8 Індивідуальні.Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів
- •9.Колективні форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів
- •10 Становлення дидактики як науки
- •11.Предметом дидактики
- •12. Завдання дидактики
- •13.Основні категорії дидактики
- •14.Суть процесу навчання Засоби навчання
- •15.Основні компоненти процесу навчання
- •16 Структура діяльності вчителя
- •17 Функції процесу навчання
- •18 Закономірності процесу навчання
- •19 Принципи навчання,їх характеристика.
- •8. Принцип індивідуального підходу до учнів.
- •9. Принцип емоційності навчання.
- •20 Поняття про зміст освіти. Вимоги до змісту освіти.
- •21 Навчальний план як основне джерело змісту освіти Вимоги до навчального плану.
- •22 Навчальна програма її структура Вимоги до навчальної програми
- •23 Підручники і навчальні посібники
- •24 Словесні методи навчання
- •25 Наочні методи навчання
- •26 Практичні методи навчання
- •27 Методи формування пізнавальних інтересів учнів
- •28 Методи формування обов’язку і відповідальності за рахунок навчання
- •29.Поняття про форми організації навчання (1)
- •29.Поняття про форми організації навчання (2)
- •30.Урок- основна форма організації навчання
- •31.Типи уроків,їх структура Урок засвоєння нових знань.
- •Урок формування умінь і навичок.
- •32.Вимоги до сучасного уроку
- •33.Підготовка вчителя до уроку
- •Попередня підготовка до уроку
- •Безпосередня підготовка до уроку
- •34.Позаурочні форми організації навчання
- •35.Значення контролю за результатами навчально пізнавальної діяльності учнів
- •36.Види контролю знань - 37.Функції контролю знань
- •Сутність, функції і принципи контролю у навчальному процесі
- •38.Вимоги до контролю знань
- •39.Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •40.Поняття про школознавство. Предмет школознавство.
- •41.Завдання школознавства
- •42.Принципи управління зош
- •44.Функціїї управління знз
- •Конференція.
- •Рада школи.
- •Педагогічна рада.
- •Учнівський комітет.
- •Учнівський парламент.
- •Ради командирів.
- •45.Планування та облік роботи школи
- •Перспективне планування.
- •Річне планування.
- •Поточне планування.
- •46.Функціональні обов’язки директора школи
- •47. Функціональні обов’язки заступника директора з навчальної роботи
- •1 Загальні положення
- •2 Завдання та обов’язки
- •48 .Функціональні обов’язки заступника директора з виховної роботи
- •49. Функціональні обов’язки заступника директора з виховної роботи
- •50.Види внутрішньо шкільного контролю
- •51.Методи внутрішньо шкільного контролю
- •52.Поняття про передовий педагогічний досвід.Види ппд.
- •53.Критерії оцінки передового педагогічного досвіду
- •54.Виявлення і вивчення передового педагогічного досвіду
- •55 Форми і методи впровадження в практику досягнень передового педагогічного досвіду
- •56. Структура шкільної інспекції
- •57, Зміст роботи шкільної інспекції
- •58, Функціональні обов'язки інспектора шкіл
- •59, Особливості організації та проведення інспектування
- •60, Типи шкіл в Київські Русі
- •61,Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні
- •62,Педагогічні ідеї г.Сковороди
- •63,Педагогічні погляди Духновича
- •64, Педагогічна система к.Д. Ушинського
- •65, Педагогічні погляди Ващенка
- •66,Педагогічні погляди Русової
- •67,Життя і педагогічна діяльність Макаренка
- •68, Педагогічні погляди Сухомлинського
- •1. Методи формування свідомості
28 Методи формування обов’язку і відповідальності за рахунок навчання
Мотиви обов'язку і відповідальності школярів у навчанні дозволяють переборювати неминучі труднощі, відчувати радість, почуття задоволення від переборення труднощів у навчанні.
Мотиви обов'язку і відповідальності формуються на основі використання цілої групи методів і прийомів: роз'яснення школярам суспільної та індивідуальної значимості навчання; пред'явлення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку як школярів; привчання їх до виконання вимог; заохочення за успішне, добросовісне виконання своїх обов'язків; оперативного контролю за виконанням вимог і в необхідних випадках відзначення недоліків, засудження, з тим, щоб викликати більш відповідальне ставлення до навчання. Методи і прийоми формування обов'язку й відповідальності у навчанні ґрунтуються на методах виховання школярів, що підкреслює єдність процесів навчання й виховання.
29.Поняття про форми організації навчання (1)
Засвоєння знань учнями залежить не лише від методів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.
Форма організації навчання - зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Головними особливостями організаційних форм навчання є зовнішній вияв функцій учителя й учнів відповідно до розпорядку (фронтальне прослуховування розповіді, пояснення, групове або індивідуальне виконання завдання вчителя та ін.); здійснення їх діяльності в певних часових межах - урок може тривати 45 чи 30 хв., бути спареним (лекції, екскурсії); певний порядок спілкування вчителя з учнями (на уроці вчитель безпосередньо дає учням навчальну інформацію, під час екскурсії цю функцію може виконувати екскурсовод, проінструктований вчителем); організаційна форма навчання не пов'язана з характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями. Вона впливає на конкретний процес навчання, зумовлюючи, наприклад, можливість індивідуального темпу навчальної роботи, на загальний перебіг і результат навчального процесу та ін. Склад учнів може бути постійним (клас на уроці) або змінним (групова робота за диференційованого навчання або при виконанні лабораторних робіт).
До сучасної форми навчання людство прийшло не відразу. Так, у школах давнього світу панувала система індивідуального навчання, за якої вчитель навчав кожного учня окремо. За індивідуально-групової системи навчання, яка домінувала у середньовічних школах, в одній групі збирали учнів з різним рівнем підготовки, заняття проводили без усталеного розкладу, а дітей приймали до школи впродовж року.
У XVI-XVII ст. у братських школах України й Білорусі виникла форма організації навчальних занять, яка передбачала певні елементи класно-урочної системи навчання. Учитель працював фронтально з усім класом за певним розкладом. На заняттях використовували пояснення, бесіду, самостійну роботу, диспут, взаємне навчання. Учням давали домашнє завдання, виконання якого перевірялося під час занять, що мали назву "уроки".
Доцільність класно-урочної системи навчання та шляхи її впровадження обґрунтував у XVII ст. Я.-А. Коменський. Ця система давала можливість учителеві водночас навчати багатьох учнів. Вона передбачала комплектування навчальних груп (класів) дітьми одного віку і з однаковою підготовкою та навчання їх за однією програмою. її ефективність була настільки очевидною, що незабаром урок став провідною організаційною формою навчання у школах багатьох країн світу.
У XVIII ст. у Західній Європі, Америці заявила про себе белл-ланкастерська система навчання, розроблена англійськими педагогами Ендрю Беллом (1753-1832) та
Джозефом Ланкастером (1778-1838). Суть її полягала у взаємному навчанні, коли старші учні початкової школи й ті, що добре вчилися, були помічниками вчителя і під його керівництвом навчали решту учнів. Це давало змогу одному вчителеві організувати навчання кількох сотень учнів. Однак ця система не забезпечувала належної якості навчання, тому проіснувала недовго.
На початку XX ст. знову були спроби відмовитися від класно-урочної системи навчання. У США, Англії, деяких інших країнах Заходу стали впроваджувати системи індивідуалізованого навчання, покликані готувати активних, ініціативних, енергійних функціонерів держави, найпоширенішою з яких був дальтон-план (від м. Дальтон у США). Згідно з нею скасовувалися уроки; навчальні класи ставали предмет