3. Кіммерійці як продовжувачі трипільської культури

Найдавнішим народом на території України, ім'я якого нам відоме за писемними джерелами, є кіммерійці.

Панування кочових племен кіммерійців у Степу тривало в кінці II тис. до н.е. — VII ст. до н.е. Вчені вважають, що, найімовірніше вони належали до іранської мовної групи.

Велику роль у житті кіммерійців відігравали війни. Близько середини VIII ст. до н. е. вони взяли участь у знищенні Фрігійського царства, що знаходилось у центрі сучасної Анатолії, а в середині VII ст. до н. е. вони оволоділи столицею Лідійського царства Сарди, яке існувало в ті часи у західній частині Малої Азії. Кіммерійці також воювали з Урарту й Ассирією. Походи в далекі країни Передньої та Малої Азії відкривали кочовикам широкі можливості для здобуття продуктів землеробства і ремесла.

Панівне становище серед кіммерійців посідали кінні воїни. Вони були озброєні луком, кинджалом, мечем, кам'яним або бронзовим молотком. У ближньому бою кіммерійці застосовували мечі, повністю виготовлені із заліза або споряджені бронзовими руків'ями.

В кіммерійський період землеробські племена Лісостепу досягли значного рівня господарського та культурного розвитку. За місцезнаходженням одного з їхніх городищ, яке знаходиться в Чорному Лісі (Кіро­воградська область) створена цими племенами культура дістала назву чорноліської.

Матеріальна культура, господарство і побут кіммерійців відомі головним чином за похованнями, яких нараховується близько сотні. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Над своїми похованнями вони часто ставили кам'яні стелі.

Кіммерійці виробляли як просте крицеве залізо, так і високо вуглецеву сталь, а ковалі добре володіли основними прийомами своєї професії. У широкому вжитку були бронзові, рідше золоті та скляні прикраси, глиняний і металевий посуд.

Мистецтво кіммерійців мало ужитковий характер. Гарними орнаментами (комбінуванням спіралей, ромбів, квадратів) вони прикрашали руків'я кинджалів, деталі вуздечок, посуд. Виробляли й скульптури-статуї, що зображували воїнів.

У своєму суспільному розвитку кіммерійці переживали процес виділення військової знаті - вождів, яких Геродот називав царями. Вони часто скликали зібрання воїнів, ради старійшин, союзні племінні ради. Однак утворити повноцінну державу їм так і не вдалося.

У другій половині VII ст. до н. е. могутня хвиля численних скіфських племен витіснила кіммерійців із Причорномор'я. Частина з них оселилася в Південному Причорномор'ї, частина мігрувала на Близький Схід. Історики вважають, що певна частина кіммерійців залишилася в Криму під назвою таврів. Деякі кіммерійські племена, очевидно були асимільовані скіфами.

Запитання для перевірки засвоєння знань:

1. Які хронологічні меже палеоліту?

2. Які хронологічні межі неоліту?

3. Чим унікальна трипільська культура?

4. На якій території зосереджувалася трипільська культура?

5. Як кіммерійці сприйняли культуру попередніх племен?

Домашнє завдання: вивчити лекцію і виконати самостійну роботу №7 «Особливості розвитку західноєвропейської та української національної культур кінця ХІХ – початку ХХ ст.» і самостійну роботу №8 «Література постмодернізму. Кінематограф постмодернізму».