Тема 15. Ринок капіталу та інвестиційна діяльність фірми

1. Особливості ринку капіталу.

2. Процентна ставка як ціна ресурсу капітал.

3. Дисконтування.

4. Прийняття інвестиційних рішень.

1. Під капіталом будемо розуміти гроші, які використовуються для комерційної діяльності – купівлі реального капіталу (машини, обладнання), найму робочої сили тощо. Попит на гроші (капітал) складається з попиту на гроші для здійснення угод (1) (купівлі матеріалів, оплати праці, платежів та інше), та попит на гроші зі сторони активів (2) (для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів).

Крива загального попиту на гроші має вигляд:

Крива пропозиції грошей повністю нееластична (є величина стала для даного періоду).

Перетин попиту та пропозиції дає ціну грошей, або ставку процента.

і₀ – рівноважна ставка процента (%).

2. Ціною ресурсу капітал (гроші) виступає процент. Процент – це абсолютна величина (у грошових одиницях), яка виражає плату за користування грошима. В теорії і на практиці користуються не абсолютною, а відносною величиною – ставкою процента.

Ставка процента (і) – це плата за користування грошима в розрахунку на одну грошову одиницю.

Розрізняють номінальну та реальну ставку процента.

Номінальна – це ставка процента в цінах поточного року (у поточних цінах).

Реальна – це ставка із врахуванням інфляції.

Реальна ставка = номінальна ставка – темп інфляції

Ставка змінюється в залежності від змін в попиті та пропозиції грошей.

В розвинених країнах діапазон коливання ставок від 3% до 18%.

Ставка процента залежить від:

1) ризику – чим більший ризик тим більша ставка;

2) строку кредиту – чим більший строк тим більша ставка;

3) очікуваної інфляції;

4) розміру позики – чим більша позика тим менша ставка процента;

5) ступеня монополізму в кредитній системі.

Роль процентної ставки:

• допомагає визначити, чи варто брати гроші (ставка процента повинна бути нижчою за норму прибутку),

• впливає на рівень та структуру виробництва (нижча ставка  більший попит на позики  більша активність підприємців  вищий обсяг виробництва),

• впливає на розміщення капіталу в народному господарстві (капітал рухається в напрямку більшої норми прибутку).

3. Гроші мають властивість втрачати свою цінність. Сьогоднішні гроші цінніші ніж майбутні гроші. Це викликано:

- інфляцією;

- ризиком втрати грошей;

- ліквідністю.

Можна визначити майбутню вартість теперішніх грошей та теперішню вартість майбутніх грошей. Власне дисконтування пов’язано з другими. Тут вирішальну роль грає ставка процента.

Дисконтування – це процес приведення рознесених у часі грошових величин на певну дату.

Майбутня вартість теперішніх грошей:

FV=PV*(1+i)ⁿ

де FV – майбутня вартість;

PV – теперішня вартість;

i – ставка процента в десятковому дробі;

n – кількість років.

Якщо проценти нараховуються декілька разів на рік, то

FV = PV*(1+i/m)^n*m

де m – кількість періодів.

Теперішня вартість майбутніх грошей:

PV=FV/(1+i)ⁿ – відсотки нараховуються раз у рік.

PV=FV/(1+i/m)^n*m – відсотки нараховуються декілька разів на рік.

Якщо доходи отримуються протягом певного періоду щороку, то

PV=FV₁/(1+i)¹+FV₂/(1+i)²+FV₃/(1+i)³+...+FV_n/(1+i)ⁿ

Якщо доходи отримуються щороку до самої смерті (довічні доходи), то

PV=FV/i

4. Інвестиційна діяльність – це вкладення всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти підприємницької та іншої діяльності з метою одержання прибутку.

Бувають:

- реальні – в виробничі фонди, нематеріальні активи та інше;

- фінансові – в цінні папери, депозити.

Основу інвестиційної діяльності підприємств складає реальне інвестування. Прийняття інвестиційних рішень є складовою частиною управління фінансами.

В загальному випадку слід обирати ті інвестиції, у яких суми грошових надходжень будуть перевищувати суми грошових витрат, при визначенні цих величин у грошах однакової вартості (метод чистої потокової вартості).

NPV=(FV/(1+i)ⁿ)-I₀ – чиста потокова вартість

де І₀ – початкові інвестиції.

Якщо NPV>0 – проект прийнятний (слід купувати капітальні товари);

NPV<0 – проект відхиляється;

NPV=0 – байдуже що робити.

Інакше кажучи, прийняття інвестиційного рішення зводиться до порівняння ціни попиту (DP) та ціни пропозиції (SP) капітального товару.

DP = (FV/(1+i)ⁿ) - ціна покупця.

SP = ATC +  – ціна продавця.

Якщо DP>SP – слід купувати капітальні товари;

DP<SP – не слід купувати капітальні товари;

DP=SP – байдуже купувати чи ні.

Основною детермінантою попиту на інвестиційний товар є зміна в ставці процента. Зростання ставки процента веде до зменшення попиту на капітальні товари та навпаки.

Прийняти рішення щодо інвестування можна ще за допомогою розрахунку норми віддачи від інвестицій (ROR).

ROR = (П - SP)/SP

де П – прибуток.

Якщо ROR>і – слід інвестувати,

ROR<і – не слід інвестувати,

ROR=і – байдуже інвестувати чи ні.