4) “Дилема ув’язнених”.

Таємна змова заборонена законом. І один олігополіст визначає, яку встановити ціну і як відреагує інший олігополіст. Якщо він підтримує першого у вищій ціні, то обидва отримують високі прибутки. Якщо другий встановить ціну нижчу, то перший значно програє.

Приклад.

Фірма 2

Ціна 5 Ціна 7

Фірма 1 Ціна 5 10 10 20 5

Ціна 7 5 20 15 15

Прибутки фірм

Фірми не довіряють один одному, тому вони обидві встановлюють нижчу ціну, щоб отримати не менший прибуток, ніж інша.

5) Модель ламаної кривої попиту.

Більшість вчених вважають її як найбільш точну. Попит на продукцію олігополіста в більшій мірі залежить від реакції його конкурентів, які можуть чи не реагувати на зміну цін першої фірми (тоді попит на продукцію даного олігополіста еластичний), чи зреагувати (тоді попит нееластичний).

D₁E – еластичний попит;

ED₂ – нееластичний попит.

Вважається, що відхилення ціни в сторону підвищення викликає еластичний попит, а зниження ціни – нееластичний попит на продукцію олігополіста. Тому крива попиту є ламаною, а крива граничного доходу (MR) має розрив. Як наслідок, витрати підприємства можуть змінюватись, не викликаючи зміни цін, тому вважається, що олігополіст консерватор (часто не змінює ціни).

6) Модель таємної змови.

При певних умовах фірми можуть домовитись про єдину політику цін. Тоді галузь виступає як монополія (модель ціноутворення як у чистого монополіста). Офіційною формою такої змови є картель.

Класичний приклад - угода в 70-і роки країн експортерів нафти – ОПЕК. Як правило картелі контролюють пропозицію товару і встановлюють вищу ціну.

Перешкоди на шляху до таємної змови:

• кількість фірм (чим більше фірм, тим важче з усіма домовитись);

• різні витрати у різних фірм;

• недотримання угод із сторони інших (у кожний час у фірм-учасників картелю є спокуса знизити свої ціни та отримати надприбутки);

• антимонопольне законодавство.

7) Лідерство у цінах.

Провідна фірма може проявити ініціативу в ціноутворенні. Тоді інші олігополісти йдуть за нею. Це як правило при знижені ціни, але може бути й при підвищенні цін.

Спонукати до збільшення цін можуть:

• підвищення заробітної плати працівників;

• зростання цін на ресурси;

• зростання податків;

• бажання збільшити прибутки.

8) “Витрати плюс”.

Фірма встановлює ціну, додаючи до собівартості продукції певний прибуток в абсолютному значені або у відсотках до собівартості продукції.

P=ATC + Прибуток

3. Фактори, що спонукають олігополістів до нецінової конкуренції:

• наявність значних ресурсів у олігополістів;

• олігополісти вважають, що нецінова конкуренція дає більш довгострокові переваги (ціну конкуренти можуть змінити швидко, а розробити нові нецінові фактори - ні).

4. Є два погляди на ефективність олігополії.

1) так як олігополія ближча до монополії, то вона не досить ефективна;

2) олігополія ефективна завдяки ефекту, масштабу (зниження ATC) і здатності до впровадження НТП.

Тема 13. Попит на ресурси та варіації факторів виробництва

1. Особливості попиту на ресурси.

2. Детермінанти попиту на ресурси та еластичність попиту на ресурси.

3. Проблеми оптимального використання ресурсів:

а) правило використання ресурсів;

б) правило мінімізації витрат при використанні ресурсів;

в) правило максимізації прибутку при використанні ресурсів.

4. Метод ізокост та ізоквант у вирішенні проблеми використання ресурсів.

1. Фірма виступає як покупець ресурсів: праці, капіталу, землі. Ціни на ресурси є витратами для фірми, яка їх купує. Від ціни на ресурси залежить доход фірми та її прибуток.

Ціни впливають на розподіл ресурсів між галузями. В ціноутворення на ресурси активно втручається держава.

Попит на ресурси є похідним від попиту на товари, вироблених за допомогою цих ресурсів. Отже попит на ресурси залежить від продуктивності ресурсу, а також цін на продукти, вироблені з допомогою цих ресурсів.

Крива попиту на ресурси є частина кривої MRP, яка знаходиться нижче кривої ARP.

MRP – граничний продукт у грошовій формі (гранична доходність ресурсу).

MRP=TRP/Q_{ресурсу}

ARP – середній продукт у грошовій формі (середня продуктивність ресурсу):

ARP=TRP/Q_{ресурсу}

TRP= TP*P_{продукту}

2. Детермінантами попиту на ресурси є:

- зміни в попиті на продукт (при збільшені попиту на продукт, який вироблений з даного ресурсу, збільшується попит на ресурс);

- зміни в продуктивності ресурсу (на більш продуктивний ресурс більший попит);

- зміни в цінах на інші ресурси (замінники та доповнювачі). При збільшені ціни на ресурс замінник даного ресурсу попит на даний ресурс зростає. При збільшені ціни на ресурс доповнювач попит на даний ресурс зменшується.

Еластичність попиту на ресурси залежить від:

- наявності ресурсів замінників (якщо вони є попит на ресурси більш еластичний);

- еластичності попиту на продукт (якщо попит на продукт еластичний, попит на ресурс, із якого вироблений продукт, теж еластичний);

- питомої ваги ресурсу у витратах фірми (якщо вона незначна - попит менш еластичний);

- тривалості періоду часу (чим більше часу в розпорядженні фірми, тим попит більш еластичний).

3.1. Фірмі доцільно купувати ресурс при умові, коли граничний продукт у грошовій формі (MRP) дорівнює граничним витратам у грошовій формі (MRC).

MRP=MRC

MRP – доход, який отримує фірма при використанні додаткової одиниці ресурсу.

MRP=MP*P_{продукту}

MRC – додаткові витрати, які несе фірма при купівлі ще однієї додаткової одиниці ресурсу.

MRC=MC*P_{ресурсу}

3.2. Фірма буде здійснювати мінімальні витрати при виробництві певної кількості продукції при умові купівлі такого набору ресурсів, при якому кожна додаткова грошова одиниця, витрачена на придбання ресурсів буде приносити фірмі однаковий граничний продукт.

Якщо MP_L – граничний продукт ресурсу праця.

MP_K – граничний продукт ресурсу капітал,

P_L – ціна ресурсу праця,

P_K – ціна ресурсу капітал, тоді фірма буде нести мінімальні витрати при рівності.