1.Поняття та мета курсу Охорона праці в галузі Мета вивчення навчальної дисципліни “Охорона праці в га-лузі” — формування у майбутніх фахівців свідомого та від-повідального ставлення до питань особистої безпеки і оточен-ня, вміння розпізнавати й оцінювати потенційні небезпеки у виробничих умовах, визначати шлях надійного захисту від них та оперативно ліквідовувати їх наслідки у різноманітних сфе-рах виробничої діяльності, формування знань з охорони праці у професійній діяльності. Навчальна дисципліна “Охорона праці в галузі” передбачає опанування системою знань і умінь, необхідних для вирішення однієї з основних проблем сучасності — збереження життя і здоров’я окремої людини в умовах виробництва

2.Законодавча база України про охорону праці в галузі В Україні діють закони, які визначають права і обов'язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція України - основний закон держави - декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про дорожній рух", "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.

3.Які основні принципи державної політики в галузі ОП У Законі України "Про охорону праці" задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:- пріоритет життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства;- повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції;- обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;- використання економічних методів управління охороною праці;- комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;- запровадження єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності й виду діяльності;- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;- співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці;- міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

4.Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи

Підчас укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі їх наслідки впливу на здоров’я та про права працівників на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин та механізмів та інших засобів виробництва, а також санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про ОП. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася ситуація, небезпечна для його здоров’я, людей які його оточують або для виробничого середовища чи довкілля. За період простою за ним зберігається середній заробіток до усунення недоліків. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо не додержуються умов з ОП на його робочому місці і тоді йому виплачується вихідна допомога в розмірі три місяці ЗП Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

5.Права працівників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови

Працівники,зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці,безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення,скорочення робочого часу,додатково оплачувану відпустку,пільгову пенсію,оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації що надаються в порядку,визначеному законодавством. У разі розїздного характеру роботи працівникові оплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором працівникові пільги і компенсації не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен,не пізніше як за два місяці,письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій,з урахуванням тих,що надаються йому додатково.

6.Відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоровя чи нанесення моральної шкоди

Власник зобов’язаний відшкодувати шкоду працівнику, заподіяну йому каліцтвом, пошкодження здоров’я, що пов’язано з виконанням трудових обовязків в повному обсязі втрати заробітку,а також сплатити потерпілому(членам сімї)одноразову допомогу.Пенсії та інші доходи працівника не враховуються. Уразі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше 5-ти річного заробітку і не менше річного на кожного утриманця померлого і на дитину яка народиться після його смерті .Якщо НВ трапився внаслідок недотримання працівником нормативних вимог актів про ОП,розмір відшкодувань може бути зменшено не більше як на 50%(за рішенням власника і провспілки) Прицьому діє комісія з рослідувань НВ. Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування(в т. ч.сніторне –курортне),протезування,придбання транспортних засобів,по догляду за ним,інші види мед. і соц. допомоги відповідно до медичного висновку. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором.Якщо потерпілий отримав стійку втрату працездатності, то ця допомога має бути не менше ніж середньо місячний заробіток за кожен % втрати професійної працездатності. За працівниками що втратили працездатність у зв’язку з НВ на виробництві зберігається місце роботи та середня ЗП на період відновлення працездатності або визнання їх інвалідами. Якщо працівник не може виконувати попередню роботу, власник повинен здійснити його перепідготовку і працевлаштування з пільговими умовами роботи.Якщо власник не може працевлаштувати осіб ,які частково втратили працездатність на своєму підприємстві,він повинен відрахувати до держ. Фонду сприяння зайнятості населення коштів у розмірі середньо річної ЗП працівників.Таких працівників влаштовує Державна служба зайнятості.Термін перебування на інвалідності в зв’язку з НВ нараховується як стаж роботи для призначення пенсії.