Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
іспит з філософії практика.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
208.38 Кб
Скачать

19. Сутність поняття відчуження в філософії марксизму.

Маркс, услід за Феєрбахом, констатував відчуження людини в сучасному йому суспільстві, але це відчуження він трактував універсальніше, ніж творець антропологічногої філософії. На його думку, релігійне ідеологічне взагалі відчуження основане на приватній власності, яка є джерелом відчуження. Подолання приватної власності зумовлює, на його думку, падіння всіх інших форм відчуження. Він не бачив того, що людина як особа може реалізовуватися лише за умов приватної власності й права. Цим породжене його негативне ставлення до громадського суспільства. Маркс не помічав того, що відчужені форми, подібно до облаштунків рицаря, є чужими для тіла, але водночас і захищають його. Концепція відчуження суперечлива і методологічно. Поняття відчуження сутності людини має сенс за умови визнання певної незмінної сутності, істинної природи людини, яка викривляється певним неістинним суспільством. Іншими словами, поняття відчуження має сенс за антропологічної інтерпретації людини, інтерпретації, подібної до феєрбахівської, коли людина мислиться як істота з певними усталеними рисами.

20. Вчення про вроджені ідеї р.Декарта.

Вчення Декарта про вроджені ідеї являє собою своєрідний розвиток платонівського положення про справжній знанні як пригадування того, що закарбувалося в душі, коли вона перебувала у світі ідей. Під вроджених ідей Декарт розумів всього лише ембріональний, якому зачатковому стані характер думок, для прояснення яких необхідна діяльність природного світла розуму, можлива тільки у дорослих людей. Сама по собі ідея Декарта про природженість знань була помилковою в будь-якому її варіанті, але вона не була абсурдною як постановки проблеми, бо кожне нове покоління вбирає в себе досвід і знання минулих поколінь, причому якусь частину цього знання воно отримує при народженні у вигляді задатків, здібностей і набору безумовних рефлексів. Останнє, звичайно, не є знання в повному значенні цього слова, але воно може бути витлумачено як певна інформація.

21. Пантеїстичні погляди б.Спінози.

Субстанція для Спінози — це Бог. Водночас Бог ототожнюється з природою. Спінозівський Бог не має нічого спільного з Богом християнської, іудейської чи будь-якої іншої релігії, де він постає як жива особистість, що має власний розум, волю і стоїть поза створеним нею світом. Бог Спінози — це внутрішня щодо природних речей причина, що не діє на них іззовні й практично нічим не відрізняється від них. Його могутність — це закони і необхідність самої природи. Він і є ця природа, взята в її необхідності та безконечності.Такі погляди на природу і Бога характеризували світогляд Спінози як матеріалістичний та атеїстичний.Зводячи Бога до природи, Спіноза, однак, не ототожнював природу з матерією. Тільки у випадку такого ототожнення його світогляд без жодних застережень можна було б охарактеризувати як матеріалістичний. Але ж у Спінози матеріальне буття є лише одним із безконечних вимірів природи. У Спінози природа має безконечну кількість атрибутів. Я розумію під природою не одну лише матерію та її стани, але, крім матерії, й інше безконечне.