8. Основні риси філософської думки в культурі Київської Русі.

Перший період історії української філософії припадає на час існування Київської Русі та охоплює час Від XI ст. до XV ст. Початок цього періоду повязують зі Словом про Закон і Благодать Іларіона — найбільш ранньою оригінальною памяткою цієї доби, що збереглась. А закінчення періоду повязують із сукупністю таких подій — у 1340 р. після загибелі князя Юрія II втрачає незалежність Галицько-Волинське князівство, культура якого безпосередньо наслідує здобутки духовності Київської Русі, але розвиток духовної культури Київської Русі продовжувався у Великому князівстві Литовському і лише після скасування Київського удільного князівства по смерті київського князя Симеона Олельковича у 1470 р, коли влада перейшла до воєводи литвина-католика, історія культури княжої доби завершується. Саме у межах києво-руської культури склався притаманний українській духовній традиції тип мислення, для якого не властиве було абстрактне, відірване від життя філософське теоретизування. Філософська думка цього періоду є адекватним відображенням греко-словянського, Християнського типу культури з притаманним йому акцентом на проблему Людина — Бог, крізь призму якої здійснюється осмислення граничних підстав людського існування. Зустріч і взаємодія християнської і релігійно-міфологічної картини світу спричинила плюралізм різноманітних філософських позицій, кожна з яких певним чином відображала результат накладання християнських уявлень на модель світу, вироблену у культурі східних словян у більш ранній період їхньої історії.

9.Охарактеризуйте теологічні теорії походження релігії.

Є 2 теорії походження релігії :теологічна та містична. Теологічні — надприродні причини.До них належить: 1.Традиціоналістська — релігію відкрив Богне потребує доведення,грунт.на вірі,стосується тільки християнства. 2.Теїстична — Бог- джерело усього і релігії в тому числі.Релігія — результат розумового розвитку людини. 3.концепція вроджених ідей -ідея Бога притаманна людині від народження.Декарт. 4.споглядальний теїзм Фіхте — релігія як ставлення людини до Бога, є комплексом певних почуттів,усвідомленням людиною скінченності свого буття —благоговіння.

10. Охарактеризуйте наукові теорії походження релігії.

Англійський лінгвіст Ф.Мюллер 1830 — 1900, досліджуючи мови стародавніх народів, висунув припущення, що початком релігії є міф про Сонце, який він знайшов у мовних памятках. Так була започаткована міфологічна теорія походження релігії — релігія стародавніх починалася з обожнення життєдіяльного світла. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. великого поширення набула анімістична теорія, засновником якої був Е.Тейлор 1832 — 1917. Цілком відкидаючи надприродне походження релігії, Тейлор вважав, що релігія почалася з віри в духів і в душу. Цю віру він назвав анімізмом від лат. anima, animus — душа, дух. В процесі критики анімістичної теорії виникла ще одна концепція виникнення релігії аніматизм, згідно якої анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, всієї природи. Вважалося, що кожна річ, кожне явище має свого хазяїна, свій голос. Це був примітивний пантеїзм. З критики анімізму виросла також концепція преанімізму. Англійський вчений Р.Маретт 1866 — 1943 вважав, що анімізму передувала віра в силу, позбавлену індивідуальності і фізичних властивостей, яка не звязана з матеріальними тілами, але виявляється в них. Наукове пояснення походження релігії хоче дати магічна теорія, яку запропонував Д.Фрезер 1854 — 1941, автор відомого твору Золота гілка. Духовний розвиток людства він розглядав як процес з трьох стадій: магії, релігії, науки.

11. Предмет, обєкт, значення релігієзнавства як науки, що досліджує природу релігії. Релігієзнавство як відносно самостійна наука складалося починаючи з XIX ст., Хоча релігієзнавчі знання — філософські, теологічні, історичні, психологічні та ін — накопичувалися протягом століть. Предметом релігієзнавства є закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігії, її різноманітні феномени, як вони поставали в історії суспільства, взаємозвязок і взаємовплив релігії й інших галузей культури. Сьогодні очевидно, що релігія відіграє помітну роль у житті суспільства, і що вона зазнає глибокі і необоротні зміни. Велике значення вивчення релігієзнавства для утвердження гуманістичних цінностей сучасного світу, забезпечення громадянської злагоди, гармонізації міжлюдських відносин, в тому числі представників різних релігійних і нерелігійних світоглядів. З