11.1.2Звернення до даних через покажчики

Якщо відома адреса якихось даних, то мабуть можна отримати і значення цих даних. Операцію отримання даних через їх адресу називають операцією розадресації і позначають знову ж таки символом *, що ставиться перед ім’ям покажчика. Звертання до даних через покажчик можна використовувати всюди, де можна звертатися до даних через ім’я змінної.

Нехай оголошено зміну z і проініціалізовано покажчик на неї pz:

double z, *pz = &z;

У цьому випадку вирази

z = 12.37; z += 2.5; z *= 2;

можна записати і так:

*pz = 12.37; *pz += 2.5; *pz *= 2;

Як бачимо з цього прикладу, вирази &z та pz позначають адресу змінної z, а вирази z та *pz позначають поточне значення змінної z.

Працюючи з покажчиками у програмах на мові С слід пам’ятати, що ніякого контролю за значеннями покажчиків, що використовуються для доступу до даних нема. Ви можете звернутися до «своїх даних» з будь якою адресою, але отримаєте невідомо що. Ще гірше, якщо ви зміните значення цих «своїх даних». Це може призвести до катастрофічних наслідків для вашої програми.

11.1.3Використання кваліфікатора const для покажчиків

Покажчики можна оголошувати з кваліфікатором const. При цьому можливі три варіанти оголошення.

Перший варіант полягає у тому, що кваліфікатор const забороняє зміювати дані на які він посилається. Для реалізації цього варіанту слово const має бути записано перед типом покажчика:

const int z = 100;

const int *ptc = &z;

Зверніть увагу, ініціалізувати покажчик на константні дані можна тільки адресою константи.

Покажчики на константні дані часто використовуються в оголошеннях параметрів функцій.

Другий варіант використання кваліфікатора const передбачає незмінність самого покажчика. Для реалізації цього варіанту слово const має бути записано перед іменем покажчика:

int *const cpt = &z;

Оголошений таким чином покажчик cpt не може змінювати свого значення, а змінна z на яку він посилається змінюватися може. Такі покажчики називають константними.

Третій варіант використання кваліфікатора const передбачає незмінність як самого покажчика, так і даних, на які він посилається. Для реалізації цього варіанту слово const має бути записано двічі, перед типом та перед іменем покажчика:

const int z = 100;

const int *const ptc = &z;

11.1.4Адресна арифметика

Над покажчиками можливі такі операції:

• присвоєння;

• порівняння;

• збільшення/зменшення;

• віднімання.

За допомогою операції присвоєння покажчику можна присвоїти значення адресної константи, адресу якоїсь змінної або результат обчислення виразу, що знаходиться праворуч від знака присвоєння. Необхідною умовою операції присвоєння для покажчиків є однаковість базових типів вказівника і значення, що йому присвоюється.

Для порівняння покажчиків можна використовувати звичайні операції порівняння. Найчастіше з цих операцій використовуються операції == та !=.

До значення покажчиків можна додавати (або віднімати) цілі числа. При цьому значення покажчика збільшується на величину числа, що додається, помножену на кількість байтів, що займає у пам’яті елемент даних відповідного типу. У результаті виконання наведеного нижче прикладу значення покажчика ptn буде на 20 більшим, ніж значення покажчика ptz. Тут мається на увазі що елемент даних типу int займає 4 байти.

int z = 100;

int *ptn, *ptz = &z;

ptn = ptz +5 ;

Таким чином, вираз, у якому збільшується або зменшується значення покажчика, наприклад, на величину k, формує адресу елементу даних, розташованого на k елементів правіше, або лівіше у разі операції віднімання.

Для зміни значень покажчиків можна також застосовувати операції інкременту та декременту. Операція інкременту зміщує покажчик до наступного елементу, а декременту – до попереднього. Найчастіше такі операції використовуються під час роботи з масивами.

Операція віднімання, що виконується над двома покажчиками повертає кількість елементів базового, типу що може розміститися між адресами, на які вказують перший та другий операнди операції.