Лабораторна робота № 11. Основи роботи з покажчиками

Мета роботи:

• Ознайомитися з поняттям покажчик.

• Навчитися оголошувати та ініціалізувати покажчики.

• Ознайомитися з особливостями масивів символів.

• Навчитися оперувати масивами, як параметрами функцій.

• Познайомитися з операціями над масивами.

• Створити програму для обробки масивів.

Короткі теоретичні відомості

Покажчик або вказівник – це особливий тип даних, значенням якого є адреса певного байту оперативної пам’яті. Цей тип даних найчастіше використовується у системному програмуванні, але і прикладні програмісти успішно використовують цей інструмент. Слід сказати, що не усі мови програмування надають можливість використовувати покажчики, але у таких популярних мовах програмування як С та Паскаль робота з покажчиками можлива. Більш того, можна сказати, що покажчики – це візитна картка мови С.

Вважається, що використання покажчиків дає змогу скоротити текст програми та підвищити її ефективність. Але тут є і зворотна сторона. Покажчики – це не зовсім простий у використанні засіб програмування і часто стають джерелом помилок, виявити які у програмі дуже складно. Тому у деяких мовах прикладного програмування (наприклад, Java) принципово відмовилися від покажчиків.

11.1.1Оголошення та ініціалізація покажчиків

Оголошення вказівника має вигляд, представлений на рисунку 11.1.

Рисунок 11.1 – Синтаксис оголошення покажчика

У цьому оголошенні тип даних визначає тип елементу програми, адресу якого може зберігати даний покажчик. Це може бути будь який допустимий у мові тип, простий або складений

Ім’я покажчика – це ідентифікатор написаний за правилами запису імен у мові С.

* – це ознака того, що наступне ім’я є покажчиком.

Приклад оголошення покажчика з ім'ям px, на дані типу int наведено нижче:

int *px ;

Слід мати на увазі, що символ * відноситься не до типу, а до імені покажчика, тому в разі оголошення декількох покажчиків символ * треба ставити перед кожним іменем. Нижче наведено приклад оголошення двох покажчиків pw, pz одночасно із оголошенням простої змінної pv:

int *pw, *pz, pv ;

Під час оголошення покажчика його можна ініціалізувати константою цілого типу, але цю константу слід явно привести до типу покажчика. У прикладі наведеному нижче покажчику pd на дані типу double присвоюється значення 1024 (нагадаємо, що значення покажчика – це адреса даних):

double *pd = (double*)1024;

Зверніть увагу, у конструкції, що використовується для приведення до типу покажчика символ * відноситься вже до назви типу даних.

Покажчик можна проініціалізувати і адресою деякої, вже оголошеної змінної. Для отримання адреси змінної використовується операція визначення адреси - &. Нижче наведено приклад такої ініціалізації:

double z, *pz = &z;

У цьому прикладі оголошені проста змінна z, і покажчик pz, який проініціалізований адресою змінної z. Таким чином вказівник pz містить адресу змінної z.

Якщо покажчик не проініціалізовано, то його значенням буде «сміття», тобто будь яка адреса. Для того, щоб не мати справи із «сміттям», у тих випадках, коли невідомо, як ініціалізувати покажчик, йому присвоюють значення NULL. Вважається, що покажчик, значенням якого є NULL, ні на що не посилається і його називають порожнім покажчиком. Нижче наведено приклад такої ініціалізації:

int *pw = NULL ;