Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції по Міжнародному інвестиційному праву.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
559.62 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

К У Р С Л Е К Ц І Й

З Н А В Ч А Л Ь Н О Ї Д ИС Ц И П Л І Н И

МІЖНАРОДНЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРАВО

Ст.викладач кафедри міжнародних відносин

Казакова Л.О.

Ужгород 2013

Тема 1 загальна характеристика міжнародних інвестицій.

План

  1. Інвестиції як фінансовий вклад у виробництво.

  2. Поняття «Міжнародної інвестиції».

  3. Складові елементи поняття «Інвестиція».

  1. Інвестиції як фінансовий вклад у виробництво.

Будь-який економічний процес може бути представлений за формулою «ресурси — фактори виробництва — продукт». Це означає, з одного боку, що в економіці спочатку необхідно здійс­нити витрати, тобто — вкласти кошти, які лише згодом будуть здатні привести до відповідного економічного ефекту завдяки реалізації виробленого продукту (товару). З іншого боку, це свід­чить, що для організації виробництва необхідно або доставити ресурси в місцеперебування факторів виробництва, або, навпа­ки, забезпечити переміщення цих факторів в місцеперебування ресурсів. Проте, в обох цих випадках необхідною умовою май­бутнього виробництва залишається його фінансування.

Фінансовий вклад у виробництво здійснюється або у формі «капіталовкладень», або у формі «інвестицій». З економічної точ­ки зору, як зазначається, наведені терміни є синонімами1, хоча під «капіталовкладенням» зазвичай розуміють вкладення фінан­сових коштів тільки в процес відтворення основного капіталу (основні засоби виробництва) і вкладення у розвиток оборот­ного капіталу, в той час як поняття «інвестиції» охоплює фінан­сування в будь-які економічні об'єкти чи процеси — і в засоби виробництва, і в товарні запаси, резерви, інформаційні ресурси, і в цінні папери, і в «людський капітал» тощо.

На початок нинішнього століття щорічний міжнародний рух капіталів оцінювався в суму близько одного трильйона дола­рів, а частка «вільного» капіталу (тобто того, що потенційно мо­же інвестуватися) становила, на думку фахівців, щонайменше 200 млрд дол. Не зайвим буде підкреслити й те, що переважно інвестиційні потоки мали місце між промислове розвиненими країнами (напрямок Північ — Північ). Тільки близько третини прямих приватних інвестицій припадає на частку держав, що розвиваються2.

Тому проблема «руху капіталів» є вкрай суттєвою, її буде розглянуто під кутом зору руху прямих іноземних інвестицій, оскільки в другій половині минулого сторіччя вони росли швид­ше, ніж валовий національний продукт розвинених країн світу і натепер перетворилися в один з найбільш динамічних факто­рів світової економіки.

2. Поняття «міжнародної інвестиції».

Переміщення капіталу з однієї країни до іншої здійсню­ється в одній з двох головних форм — у вигляді позикового або підприємницького капіталу. У першому випадку має місце на­дання кредитів у грошовій або товарній формі з метою отри­мання прибутку за рахунок позикових відсотків, тобто в цьому випадку йдеться про відносини, пов'язані з кредитуванням, які, входячи до предмета МЕП, до сфери міжнародних інвестицій не належать. Позиковий капітал не призводить до виникнення власності за кордоном.

Інвестиції являють собою рух підприємницького капіталу і такий рух має своїм наслідком виникнення зазначеної вище власності. Виходячи з форм та/або цілей, керуючись якими під­приємницький капітал здійснює своє проникнення на іноземні ринки, інвестиції поділяються на певні види.

За формою інвестиції можуть здійснюватись:

  • у матеріально-речовинній формі (об'єкти, що будуються; машини та обладнання; товари);

  • у неречовинній формі (об'єкти інтелектуальної власності; інші права та законні інтереси, що охороняються) та

  • у грошовій формі.

Інвестиції спрямовуються або на приріст економічного, про­мислового, матеріально-речовинного потенціалу (так звані «ре­альні» інвестиції), або у фінансову сферу — в акції, облігації, ін­ші цінні папери (фінансові інвестиції). Якщо інвестиції здійс­нюються таким чином, що інвестор отримує право здійснювати управлінський контроль над підприємством, яке він фінансує, такі інвестиції позначають як прямі1. У складі фінансових інве­стицій прийнято виділяти так звані портфельні інвестиції, які

не розраховані на зв'язок з управлінням підприємством, а є ли­ше вкладенням коштів у розрахунку на прибуток або на збере­ження капіталу1.

Хоча сталого визначення поняття «інвестиція» у міжна­родному економічному праві не існує, певне уявлення щодо да­ного феномена можна скласти з таких міжнародно-правових ак­тів, як Кодекс лібералізації руху капіталів, що було розроблено в 1961 р. під егідою ОЕСР, та Сеульської конвенції про засну­вання Багатостороннього агентства з гарантії інвестицій (БАГІ), 1985 р. (набрала чинності 12.04.1988 p.).

Згідно з Кодексом, у якому йдеться тільки про прямі інвес­тиції, під ними розуміються інвестиції, що здійснюються з ме­тою встановлення тривалих економічних зв'язків між підприєм­ницькими організаціями, а також інвестиції, які забезпечують їх власникам ефективний контроль за управлінням підприємством.

За цим Кодексом пряма інвестиція має місце тоді, коли існує комбінація таких ознак:

  • йдеться про певний внесок;

  • цей внесок має форму капіталу;

  • він повинен сприяти встановленню довгострокових зв'яз­ків, хоча не обов'язково, щоб ці зв'язки були юридичними;

  • ці довгострокові зв'язки повинні встановлюватися між ін­вестором та підприємством, тобто організацією, яка здійснює економічну діяльність;

  • інвестор завдяки цим довгостроковим зв'язкам повинен мати можливість здійснювати реальний вплив на управління підприємством, яке він інвестує.

Неважко бачити, що остання з наведених ознак саме і є тим критерієм, який відрізняє пряму інвестицію від усіх інших ви­дів інвестицій.

Підхід, який реалізовано в Кодексі, доволі ясний. Під інвес­тиціями в ньому розуміється рух капіталу, що є джерелом фі­нансування для вільного облаштування фізичних осіб або для заснування підприємств. Інтереси міжнародної спільноти в еко­номічній сфері вимагають, щоб підприємці і підприємства мали можливість працювати в певному місці, вільно переміщуватися і повертатися залежно від рентабельності в середньостроковій або довгостроковій перспективі. Причому мобільність інвести­цій зовсім не означає, що вони є нестійкими, бо вимога тривалості зв язків залишається невід'ємною частиною поняття «ін­вестиція».