2.4. Урок правознавства в сучасній школі, вимоги до нього

Урок – логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів. У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків.

За способами їх проведення виділяють: урок-лекція, урок-бесіда, урок самостійної роботи учнів, урок-екскурсія, урок практичне заняття.

Залежно від дидактичної мети: спеціалізований урок (одна мета), комбінований (дві або більше мети).

Різновиди спеціалізованих уроків: урок засвоєння знань, умінь і навичок, урок застосування знань, урок корекції та систематизації знань.

За характером діяльності вчителя та учнів виділяють такі типи уроків: уроки подання нового матеріалу, заняття лабораторного типу, семінари, повторювальні узагальнюючі уроки, підсумкові співбесіди, залікові уроки. За ланками навчального процесу – уроки подання нового матеріалу, закріплення та повторення, перевірка знань та комбіновані уроки

До нетрадиційних форм проведення уроків відносять, рольові ігри, «круглі столи», колоквіуми тощо.

Кожен урок, згідно з тематичним плануванням, виконує завдання, що дає можливість реалізувати певну мету та отримати очікувані результати у процесі викладання дисципліни. Можуть застосовуватися наступні традиційні типи уроків:

• урок набуття нових знань, який передбачає головну дидактичну мету – вивчення нового матеріалу з набуттям нових знань, категорій та їх дефініцій;

• урок формування вмінь та навичок, що направлений на формування та застосування на практиці певних засвоєних знань з метою поглиблення нових умінь та практичних навичок;

• урок узагальнення та систематизації знань має мету – приведення засвоєних учнями знань у систему;

• урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь та навичок має мету оцінити процес навчання та його результати;

• комбінований урок направлений на формування стійких умінь, знань та навичок та їх систематизацію.

В сучасній школі класно-урочна система залишається домінуючою. Проте, поряд з традиційними уроками все частіше запропоновуються нестандартні уроки, що передбачають застосування елементів інноваційних технологій. Найбільш популярними та ефективними фахівці вважають інтерактивні форми уроку - це такі форми організованого спілкування, психологічний вплив якого засновано на активних методах навчання. Сучасні науковці визначають інтерактив як можливість взаємодіяти.

Інтегрований урок – урок, що проводиться з метою розкриття загальних теорій, ідей, відображених в різних науках та навчальних дисциплінах.

Бінарний урок – різновид інтегрованого уроку, що передбачає вивчення двох предметів (наприклад, правознавства та політології), зміцнення предметних знань, удосконалення умінь та навичок.

Проблемний урок – урок, в якому існує нестандартна форма організації аналітичної роботи учнів, створені умови для розв’язання алгоритму дослідження, позитивної мотивації навчання та глибокого засвоєння знань.

Урок-суд – форма вивчення навчального матеріалу, що має мету – розгляд певної типової події у вигляді судового засідання з прокурором, суддею, адвокатом та іншими учасниками судового процесу.

Урок-екскурсія – форма організації навчального процесу, що спрямована на вивчення учнями поза межами школи політико-правових явищ та інших процесів через безпосереднє їх сприймання.

З урахуванням загальних положень дидактики особливостей специфіки курсу «Основи правознавства» як логічно поєднаної системи знань виділяють такі вимоги до проведення уроку:

– урок має вирішувати завдання освіти, виховання та розвитку учнів з урахуванням навчальної мети уроку;

– тема уроку визначається програмою та викладається відповідно до змісту підручника;

– інформація повинна бути доступна для розуміння та засвоєння учнями, дозування навчального матеріалу повинно сприяти реалізації мети уроку та запобігати перевантаженню школярів домашніми завданнями;

– додатковий матеріал має ілюструвати та конкретизувати поняття курсу, в той же час слід використовувати дискусійні концепції з відповідної теми; слід використовувати ділові ігри, організовувати роботу з текстами нор­мативно-правових актів. Для вироблення навичок аналізу доцільно пропонувати учням юридичні задачі, обговорювати відомі їм з власного життєвого досвіду, з творів літе­ратури та мистецтва ситуації правового характеру, слід звертатися й до публікацій засобів масової інформації.

– зміст кожного уроку має бути пов'язаний з реаліями сьогодення, процесами та явищами, що відбуваються у найближчому соціальному оточенні школяра та суспільстві в цілому; інакше засвоєні морально-правові поняття можуть перетворитися на абстрактні, не пов’язані з особистим досвідом учня;

– урок має будуватися з урахуванням реалізації головної навчально-виховної мети курсу;

– будучи частиною педагогічного процесу урок має бути тематично цілісним і завершеним;

– урок курсу «Основи правознавства» повинен сприяти розвиткові пізнавальної активності та самостійності учнів, тому під час підготовки до нього необхідно ретельно добирати ефективні засоби та методи правового навчання із застосуванням самостійної роботи учнів;

– курс «Основи правознавства» вимагає реалізації на уроках між предметних зв’язків (з урахуванням знань, які здобуваються у процесі вивчення інших предметів гуманітарного циклу, історії, літератури); подана у вигляді правових ситуацій інформація має на меті формувати правові поняття, набувати правові знання, засвоювати терміни та використовувати знання у повсякденних життєвих ситуаціях, при вивченні інших дисциплін.

Уроки правознавства орієнтовано на такі завдання:

• закласти основи системи правових поглядів і переконань учнів;

• ознайомити учнів з основами конституційного ладу України, дати початкові знання з цивільного, сімейного, трудового, кримінального та інших галузей права;

• поглибити знання учнів про походження, типи та форми держави, історію творення української держав­ності;

• сформувати навички правомірної поведінки, навчи­ ти учнів відповідно до норм права діяти в типових життє­вих ситуаціях, виконуючи соціальну роль громадянина, глави чи члена сім’ї, робітника, фермера, підприємця, студента чи учня, власника майна тощо;

• виховати в учнів переконання у необхідності суворого дотримання законів, непримиренності до протиправної поведінки;

• виробити у школярів уміння аналізувати суспільно-політичні події в Україні та світі, спираючись на знання з теорії та історії держави і права, користуватися вітчизняними нормативними та міжнародно-правовими актами, різноманітними джерелами права, юридичною літерату­рою.

Метою уроків правознавчого спрямування є формування наступних учнівських компетенцій:

• у сфері пізнавальної діяльності: засвоєння методів самостійного отримання юридичних знань, користуючись різними джерелами інформації, нормативно-правовими актами, кодексами;

• в сфері суспільної діяльності: виконання ролей соціально-активного громадянина, політика, споживача, члена сім`ї, управлінця;

• в сфері трудової діяльності: уміння аналізувати політико-правові ситуації в країні, на ринку праці, орієнтуватися в нормах трудових правовідносин;

• в інформаційній сфері: за допомогою інформаційних технологій формувати вміння шукати та аналізувати, передавати інформацію;

• в культурній сфері: формування навичок безпечної поведінки, попередження віктивної, вибір шляхів з метою культурного та духовного збагачення.

Міжпредметні і внутрішньокурсові зв'язки правових дисциплін

Загальновідомо, що в системі шкільної освіти ми не готуємо професіоналів в області права, а тому завдання учителя полягає в тому, щоб системою грамотних прийомів навчити дитину важливим умінням правильної поведінки в правовій сфері, зіткнувшись з основами окремих наук.

Навчання сучасного школяра в освітній установі носить системний характер, а це означає, що вибудовування різних учбових курсів, повинне здійснюватися логічно, за наявності певного взаємозв'язку один з одним.

Забезпечення міжпредметних зв'язків полягає у виявленні взаємозв'язків між компонентами учбового процесу, що виділяються за предметною ознакою. Узгодження учбових предметів, як правило, обумовлене їх змістом. В процесі реалізації міжпредметних зв'язків забезпечується послідовність у формуванні наукових поглядів, світогляду учнів, розуміння закономірності розвитку.

Міжпредметні зв'язки в правовому навчанні проявляються у виді:

1. Змістовно інформаційний вид (групуються залежно від видів знань), тобто встановлення взаємозв'язків учбових курсів по змістовних аспектах (між явищами, подіями, фактами).

2. Організаційно-методичний вид (способи реалізації міжпредметних зв'язків), тобто проведення взаємоузгоджених форм учбової роботи.

3. Операційно-діятельнісний вид (залежно від видів умінь), тобто встановлення спадкоємності у формуванні умінь і навичок діяльності.

Велику роль в системі методики навчання правознавства грають прийоми встановлення внутрішньокурсові зв'язків, забезпечені внутрішньою логічною єдністю правового змісту учбового предмета. Основні правові курси погострені дуже логічно: спочатку учень опановує комплекс знань в області теорії права, закріпивши поняття «право», «структура права», «галузь права», «юридична відповідальність» і тому подібне, а потім на базі вивчених понять розглядає особливості правового регулювання конкретних громадських стосунків (сімейних, трудових, цивільних, процесуальних). Таким чином, приступаючи, припустимо, до вивчення теми «і сім'я» учитель пропонує навчаним згадати суть таких понять, як «галузь права», «сімейне право», «норми права», «приватне право» і так далі. Знання про них дитина отримала в попередніх розділах. Методичні прийоми встановлення внутрішньопредметного зв'язку відрізняються різноманіттям і повинні застосовуватися з урахуванням відведеного на це учбового часу. Найбільш ефективні методи: бесіда, комплекс спеціальних відтворюючих питань – завдань. Але минулий матеріал має бути лише фоном для вивчення нового. При встановленні внутрішньопредметних зв'язків використовують наочні посібники: схеми, таблиці, які швидко допомагають учням згадати вивчений матеріал.

Міжпредметні зв'язки в навчанні розглядаються як дидактичний принцип і як умову, включаючи цілі, завдання, зміст, методи, засоби, форми навчання різним предметам. Необхідно бачити ті зв'язки, які враховуються в змісті права, і ті, які йдуть від права і в інші учбові предмети.