Тема 16: Організація і контроль рухової діяльності в спеціальних медичних групах у школах.

План:

1. Організація занять фізичної культури в спеціальних медичних групах.

2. Принципи фізичного виховання в спеціальних медичних групах.

3. Особливості методики занять зі спеціальними медичними групами.

4. Загальні правила розвитку окремих рухових якостей в спеціальних медичних групах.

5. Контроль рухової діяльності в спеціальних медичних групах.

1. Основною формою занять фізичною культурою в СМГ є урок. Який є обов'язковим і затверджений у розкладі. Триває до 45 хв. і складається з чотирьох частин: ввідної, підготовчої, основної та заключної. У групах займається до 15 дітей. Діти розподіляються на підгрупи за ураженнями (хворобами) органів (систем) та за їх важкістю на підгрупи А і Б.

2. Фізичне виховання ослаблених дітей базується на загальних принципах фізичної культури ( Матвєєв, 1991): свідомості та активності, індивідуалізації, доступності, послідовності, систематичності, міцності, наочності, диференціально-інтегральних оптимумів.

3. Для школярів СМГ заняття організовуються у позаурочний час, проводить спеціаліст фізичного виховання під контролем медичного персоналу школи. Заняття в СМГ поділяються на два періоди: підготовчий та основний. Відмінна особливість занять в СМГ – наявність чотирьох частин занять: ввідної, підготовчої, основної та заключної. Під час занять постійно поєднують фізичні вправи з дихальними вправами. Періодично вимірюють у дітей ЧСС.

4. Проводити фізкультурно-оздоровчу роботу з розвитку рухових якостей можна лише після досягнення достатнього рівня розвитку функціонального стану ведучих систем організму. Вправи на розвиток гнучкості та координації (якщо немає протипоказань) можна застосовувати з перших занять. Вправи на розвиток витривалості, сили та швидкості можна застосовувати лише після досягнення необхідного рівня фізичної підготовленості і за відсутності протипоказань.

5. Лікарсько-педагогічне спостереження повинно проводитись 2 рази в місяць. Висновки фіксуються у медичному журналі та особовій медичній картці.

На уроці ступінь втоми учнів визначається за суб'єктивними висловами, візуальним спостереженням та фізіологічними показниками. За даними частоти серцевих скорочень будується фізіологічна крива уроку на основі якої робиться висновок про величину фізичного навантаження та стан і роботу серцево-судинної системи.

Тема 17: Зміст рухової діяльності в спеціальних медичних групах у школах.

План

1. Особливості засобів фізичного виховання ослаблених дітей

2. „Програма з фізичної культури для спеціальної медичної групи 1-9 класів середньої загальноосвітньої школи”.

3. Підбір та дозування рухової діяльності для дітей різних підгруп та з різними захворюваннями.

3.1. Особливості методики фізичного виховання при функціональних порушеннях внутрішніх систем.

3.2. Особливості методики фізичного виховання при порушеннях опорно-рухового апарату.

3.3. Особливості методики фізичного виховання школярів, які часто хворіють респіраторними захворюваннями.

1. Засоби фізичного виховання ослаблених дітей – це загартовування, фізичні вправи (релаксаційні, ідеомоторні, дихальні, ритмопластичні, на координацію, у рівновазі, корегуючи), ігри (народні, спортивні), самомасаж.

Загартовування – це ціле направлений вплив на організм дитини природними чинниками з метою підвищення рівня здоров'я шляхом формування механізмів адаптації до впливу несприятливих температур повітря, води, атмосферного тиску, сонячної радіації.

На заняттях з ослабленими дітьми використовують вправи малої, помірної та великої інтенсивності.

2. Програми з фізичної культури для спеціальної медичної групи 1-9 класів середньої загальноосвітньої школи створені на основі існуючих програм для основної медичної групи, але з певними змінами і доповненнями. Програма складається з теоретичних відомостей, дихальних вправ, практичних вмінь та орієнтовних домашніх завдань.

Програмою передбачено проведення максимальної кількості уроків на відкритому повітрі.

3. При різних захворюваннях треба підбирати спеціальні вправи та правильно їх дозувати.

3.1. При порушеннях дихальної системи рекомендується обмеження вправ на розвиток витривалості, швидкості, сили та дотримання „розсіювання” навантаження, розподілення її таким чином, щоб поступово залучались в роботу всі м'язові групи у хвилеподібному порядку.

При функціональних порушеннях серцево-судинної системи використовують спеціально-оздоровчі (лікувальні) вправи. Найбільш ефективними є вправи циклічного характеру.

3.2. Найчастіше порушення опорно-рухового апарату виражені у викривленнях хребта та плоскостопості.

Постава – це звичне положення тіла при сидінні, стоянні, ходьбі та інших видах діяльності, яке людина приймає без зайвого м'язового напруження.

Порушення постави бувають у сагітальній та фронтальній площинах.

Плоскостопість – це деформація стопи, що проявляється зниженням її зводів. За ступенем деформації розрізняють плоскостопість І – ІV ступенів.

Для усунення цих недоліків використовують вправи на розслаблення, розтягнення, на збільшення рухливості хребта, корегуючи, направленні на формування м'язового корсету, дихальні та формуючі навичку відчуття правильної постави. Особливого значення набувають заняття плаванням.

3.3. Діти, що часто хворіють гострими респіраторними захворюваннями (ГРЗ) схильні до неправильної постави, порушень розвитку органів дихання, порушеннями пропорцій тіла між вагою, ростом, ОГК.

Діти, що часто хворіють гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ) характеризуються зниженням функціональних показників, індекса Робінсона та Руф'є. Особливості методики: чергування ЗРВ та спеціальних вправ з вправами на розслаблення та дихальними; розвиток загальної витривалості; вправи на розвиток правильної постави та її укріплення; використання інтервалів активного відпочинку.