1.Охарактеризуйте причини, рушійні сили та характер суспільно-політичних перетворень в цсє на межі 80-90-х рр..

Суспільні зміни, які почалися на рубежі 80— 90-х років XX ст. в регіоні Центральної та Східної Європи, стали підсумком циклу історичного розвитку, що завершився, — невдалої спроби форсування переходу від капіталізму до соціалізму без урахування багатоманітності й поліваріантності об'єктивних процесів.У другій половині 80-х років стало особливо очевидним, наскільки теорія й практика «реального соціалізму» не універсальні, а з певного моменту — не адекватні тенденціям цивілізованого розвитку. Всі країни регіону відставали, хоча й різною мірою, від розвинутих капіталістичних країн і за величиною національного доходу на душу населення, і за продуктивністю праці. Рівень життя населення в ряді країн перебував у стані стагнації, в інших — знижувався. Метою політичної трансформації, що розгорнулася в країнах Центральної Європи, був демонтаж автократичних режимів і утвердження в цих державах демократичної політичної системи.

За цей період розпалися три федеративні держави — Радянський Союз, Чехословаччина та Югославія, на місці яких утворилися 22 нові суверенні держави з населенням 340 млн. осіб, а загалом з'явилося 28 нових європейських держав. Як зазначають експерти ООН, більшість країн Центральної та Східної Європи пройшли момент найглибшого економічного спаду ще в 1992—1993 pp. (а Польща навіть у 1991 р.) і показують приріст виробництва. У цьому контексті безперечно корисним є хоча б побіжний аналіз тих змін, які спостерігаємо в країнах Центральної та Східної Європи в політичній, економічній, соціальній сферах, виявлення спільних рис чи відмінностей порівняно з тим, як відбуваються ці процеси в Україні.

Аналіз процесів, які супроводжують політичні та економічні перетворення в країнах Центральної та Східної Європи, свідчить: свідомість громадян у постсоціалістичному суспільстві здебільшого не сприймає радикального лібералізму й виступає за поновлення елементарного порядку і справедливості. Мільйони жертв «шокової терапії» спроможні оцінити, що вони втратили: гарантовану заробітну плату, безкоштовну освіту й медичне обслуговування, низьку квартплату, дитячі садки, ясла й літні табори відпочинку. Цей, хай і мінімальний, рівень життя, на їхню думку, — кращий від тієї бідності, яку спричинили політичні зміни.

1.Зміни, що відбувалися у країнах ЦСЄ на рубежі 80-90-х рр. були основою для більш потужних змін на континенті, сприяли цивілізованому дистанціюванню країн Вишеградської групи від Москви в період ослаблення радянського, а потім російського полюсу сили.2.Трансформаційний розвиток країн Вишеградської групи призвів до припинення діяльності таких організацій як ОВД і РЕВ, спонукав до національного волевиявлення народів СРСР і його розпаду, що об'єктивно сприяло подоланню Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин.3.Інтеграційна політика держав ЦСЄ мала успіх тому, що вона, з одного боку, спиралася на національні інтереси, а з іншого - лежала у площині глобалізації розвитку, зокрема посилення інтеграційних процесів у Європі.

. Політичні процеси, що відбулися на рубежі 80-90-х рр. призвели до зміни суспільно-політичного ладу, утвердження парламентської демократії. У державах регіону склалася демократична політична система, що функціонує відповідно до нових конституцій, розподілу компетенцій і повноважень поміж законодавчою, виконавчою та судовою владою, а також завдяки розвитку інститутів громадянського суспільства.Парламентська система здебільшого чистої форми склалася в Чехії та Угорщині, де президент обирається парламентом. Парламентська демократія характерна для Польщі і Словаччини, де президенти обираються прямим голосуванням громадян. Парламентська система слугує чинником прискорення процесів демократизації, сприяє досягненню відповідної злагоди серед політичних еліт, а також становленню сильних політичних партій, без яких демократія неможлива. Водночас наголошується, що демократизація в цих державах - це відкритий, незавершений процес, який відбувається специфічно в кожній країні.Зміна суспільно-політичного ладу в державах Вишеградської групи (як і в інших постсоціалістичних країнах) призвела до якісних змін їх зовнішньополітичних засад і орієнтирів.