
- •16. Капітал, як економічна теорія.
- •17. Перетворення грошей у капітал.
- •18. Основний і оборотний капітал.
- •19. Заробітна праця, як ринкова ціна праці.
- •20. Витрати виробництва, їх суть класифікація.
- •21. Короткострокові витрати виробництва.
- •22. Ефективність підприємницької діяльності фірми.
- •23. Поняття, основні принципи та функції ринку.
- •24. Критерії класифікації та структура ринків.
- •25. Інфраструктура ринку та її елементи.
- •26. Ринковий механізм, його функції та межі дії.
- •27. Попит, закон попиту та чинники попиту.
- •28. Пропозиція, закон пропозиції та чинники пропозиції.
- •29. Ринкова рівновага.
- •30. Конкуренція, суть види і роль у ринковій економіці.
16. Капітал, як економічна теорія.
Капітал — одна з найважливіших категорій економічної науки, обов'язковий елемент ринкової економіки, необхідний фактор і ресурс виробництва, головний об'єкт ринку капіталу.
Серед економістів нема єдності щодо визначення такої важливої економічної категорії як капітал. Зокрема, марксистська політична економія трактує капітал як сукупність певних економічних відносин, характерних для системи найманої праці, — відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результатів неоплаченої праці найманих робітників. Згідно марксистської теорії системою виробничих відносин капітал стає лише при капіталізмі, коли переважна маса безпосередніх виробників позбавлена засобів виробництва і предметів споживання, але є юридично вільною, і щоб прогодувати себе, сім'ю, змушена продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва, які оплачують їм лише частину затраченої сили у процесі праці.
Класична політична економія визначала капітал з точки зору його речового, а не суспільного змісту — як сукупність засобів виробництва. Неокласична теорія трактувала капітал як річ, що здатна приносити дохід залежно від її суб'єктивної оцінки (корисності). Сучасні монетаристи під капіталом розуміють гроші у формі кредитних грошей.
Сьогодні прийнято визначати капітал як вартість чи цінність, яка приносить дохід. Капітал існує в різноманітних формах. Це, перш за все, продуктивний капітал, що діє у виробництві (промисловості, будівництві, сільському господарстві, на транспортні то- що) і може приймати форму грошового (капітал як передумова виробництва), виробничого (капітал як засіб виробництва) і товарного (капітал як товар) капіталів; торговельний, що діє у сфері обміну; позичковий, що діє у сфері кредитних відносин.
Економічну категорію «капітал промисловий» вперше обґрунтував К. Маркс. Оскільки складовими елементами економічних відносин є техніко-економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності (виробничі відносини), то розвиток і функціонування промислового капіталу діє в межах кожного з них.
Умовами функціонування капіталу є:
1) високо розвинуті товарне виробництво, обіг і ринок;
2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку;
3) зосередження в частини господарюючих суб’єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів;
4) наявність людей праці, юридично вільних, але які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.
17. Перетворення грошей у капітал.
Розглянемо категорію «капітал» у тісному зв’язку з грішми. Ще в середньовічній Західній Європі гроші виступали не тільки як загальний еквівалент, а і як найбільш абстрактна форма суспільного багатства та абсолютний ліквідний засіб. Саме ці характеристики сприяли перетворенню грошей у капітал.
Гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для прибутку, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена.
Якщо продаж одного товару здійснюється задля купівлі іншого, то форма товарного обігу має такий вигляд: Т—Г—Т. Тут гроші обслуговують обмін товарів у функції засобу обігу. Безумовно, що і за такої форми товарного обігу в руках окремих осіб можуть сконцентруватися значні суми грошей.
Виникне майнове розшарування, але воно не розкриває сутності категорії «капітал».
Загальна формула руху капіталу така: Г—Т—Г ’, де Г ’ = Г + ’Г, а ’Г — це приріст грошей над первісною сумою (різниця між початковою і кінцевою сумою).
Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості ’Г, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал.
Докорінний поворот відбувається тоді, коли поряд з грошовим капіталом виникає продуктивний капітал, формуючи специфічний спосіб організації виробництва, який К. Маркс назвав капіталістичним.
Формула руху капіталу Г—Т—Г ’ є загальною, тому що в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу виступає в цій формі. Крайні буквені члени цієї формули свідчать, що їй властива суперечність. Оскільки Г’ > Г, то виникає питання, що є джерелом ’Г, прибутку. Це є однією з ключових проблем даного курсу політичної економії