Алгоритм забору крові на дослідження методом іфа

Необхідні матеріали	Послідовність дій	Примітка
1. Бікс зватою. 2. 70 ° етиловий спирт. 3. Шприци однора­зові або скляні на 5-10.мл. 4. Голки ін'єкційні для внутрішньо­венних ін'єкцій. 5. Стерильні про­бірки з гумовими корками. 6. Стерильні пасте­рівські піпетки. 7. Стерильні пені-цилінові флакони або одноразові пробірки типу "Епендорф". 8. Термостат, холодильник.	1. Дотримуючись правил асептики, з ліктьової вени забрати 5 мл. крові, використовуючи стерильні шприци і голку. 2. Кров перенести у пробірку з гумо­вим корком. 3. Пробірку із зразком крові помістити у термостат на ЗО хв. при темпе­ратурі 37 ° С. 4. Стерильною пастерівською піпет­кою відділити згусток від стінок пробірки і на 1 год. помістити її у холодильник при температурі +2 -+4°С. 5. Набрати сироватку у піпетку і пе­ренести в стерильний пеніци-ліновий флакон або пробірку.	1. Як і при інших маніпуляціях з кров'ю, кристуються гумовими рукавичками і до­тримуються усіх правил асептики. 2. У випадку, коли сироватка недос­татньо відокре­милась, проби центрифугують 5 хв. при 15000 об./хв. 3. Флакони і пробір­ки обов'язково повинні бути про­маркованими.

Завдання № 19

1.3А даними карти профілактичних щеплень оцініть своєчасність, повноту і якість проведених дитині щеплень ( карта додається).

2. У 2 хворих, які лікуються в реанімаційному відділенні, в один і той же день з'явилися диспепсичні явища. В одного з них бактеріологічне дослідження калу засвідчило наявність S. typhimurium Тиждень тому спалах сальмонельозу було зареєстровано у хірургічному відділенні цього ж стаціонару. Обидва відділення обслуговує спільний харчоблок.

Складіть план обстеження і протиепідемічних заходів для ліквідації осередку.

Сальмонельоз

Сальмонели стійкі в зовнішньому середовищі. У кисломолочних продуктах за температури +4 °С саль­монели зберігаються протягом 48 год, в молоці за кім­натної температури —до 4—10 діб, у холодильнику — до 20 днів, у вершковому маслі при + 4 °С — до 128 діб, у сирах — від 7 до 13 міс. В яйцях вони можуть зберіга­ти життєздатність до 3—9 міс, у ковбасних виробах — від 6 до 130 днів, у замороженому м'ясі — від 6 до 13 міс. Соління та копчення м'ясних продуктів не га­рантує від зараження, оскільки в копченому м'ясі з 12—19 % вмістом солі збудник зберігається до 75 днів (в умовах кімнатної температури), в м'ясному розсолі з 29 % вмістом солі при 6—12 °С —до 4—6 міс.

Здатність сальмонел виживати тривалий час у про­дуктах, а за сприятливих умов інтенсивно розмножу­ватися в них визначає важливу роль харчового шля­ху передачі збудника при сальмонельозі. А здатність зберігатися в об'єктах зовнішнього середовища, грун­ті створює можливість зараження побутовим шляхом.

Добрим поживним середовищем для розмноження сальмонел є молоко та молочні продукти. У стери­лізованому молоці вони можуть зберігатися до 2 ро­ків.

Сальмонели добре переносять низькі температу­ри, але за температури 65—80 °С гинуть протягом 20—45 хв, під час кип'ятіння — миттєво.

Говорячи про стійкість сальмонел у зовнішньому середовищі, слід підкреслити, що найвищу життє­здатність мають внутрішньогоспітальні штами. Спосте­реження останніх років свідчать про формування внутрішньогоспітальних штамів деяких сероварів сальмо­нел. Вони мають особливу біологічну характеристи­ку, відмінну від штамів, які циркулюють поза лікар­няними установами, а саме: високу полірезистентність до дії антибіотиків, стійкість до типових бак­теріофагів, меншу патогенність для лабораторних тварин, підвищену стійкість до дії високих темпера­тур тощо.

Найбільша патогенність властива S. typhimurium.

Джерело збудника інфекції. Джерел сальмонельозної інфекції надзвичайно багато. В природних умовах саль­монели зустрічаються практично в усіх видів тварин.

Основним джерелом збудника інфекції для людей є велика рогата худоба, свині, домашні птахи. За да­ними багатьох дослідників, інфікованість великої рогатої худоби становить 2—50 %, свиней — 6—22 %, овець— 1—6,7 %.

Крім названих тварин носіями збудників можуть бути собаки, коти, щури, миші, голуби, горобці та ін.

Виявленню джерел збудників інфекції серед сіль­ськогосподарських тварин перешкоджає велика кіль­кість стертих і безсимптомних форм, а також наяв­ність тривалого бактеріоносійства, за рахунок якого і підтримується епізоотичний процес.

Генералізована інфекція перебігає з бактеріемією та дисемінацією збудника у внутрішні органи і м'язи. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, слизом із носа. Бактеріоносійство може тривати місяцями і навіть роками.

Джерелом інфекції можуть бути і люди, хворі на сальмонельоз, та бактеріоносії. Особливу небезпеку вони являють, якщо працюють на харчових під­приємствах, у дитячих дошкільних і лікувальних за­кладах, пологових будинках, оскільки можуть спри­чинити епідемічні спалахи сальмонельозу.

Інкубаційний період триває від декількох годин до 2—3 діб, максимально — 7 діб.

Механізм передачі сальмонел — фекально-оральний. У продуктах сальмонели не тільки тривалий час зберігаються, а й розмножуються, створюючи значну інфікуючу дозу. Інфікування людини у більшості випадків відбувається аліментарним шляхом, що по­в'язано з уживанням таких продуктів, як м'ясо і м'яс­ні вироби — 61—68 % випадків, риба і рибні консер­ви — 26 %, яйця та вироби з них — 12 %, молоко і молочні продукти —6,8 %, овочі та фрукти — 3 % .

У дитячих дошкільних закладах, пологових будин­ках у разі порушення протиепідемічного режиму та незадовільних санітарно-гігієнічних умов сальмоне­ли можуть поширюватися через забруднені руки та різні предмети. Побутовий шлях зараження спосте­рігається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого віку та ослаблених. У деяких випадках не виключається можливість аерогенного зараження.

Особливості епідемічного процесу сальмонельозу

Внутрішньолікарняні спалахи виникають пере­важно в дитячих соматичних та інфекційних стаціонарах для дітей раннього віку. Найнебезпечніші вони в пологових будинках та відділеннях новона­роджених і недоношених, де перебувають діти з несформованими функціональними і морфологічни­ми механізмами захисту. Особливо важкий перебіг з високою летальністю відзначається у недоношених дітей. Осередкам внутрішньолікарняного сальмоне­льозу властиве тривале існування.

Лабораторна діагностика базується на бактеріоло­гічних і серологічних дослідженнях. Матеріалом для бактеріологічного дослідження можуть бути кал, блю­вотиння, промивні води шлунка та кишок, сеча, жовч, кров, гній, залишки їжі. Посіви роблять на щільні ди­ференціальні середовища (Ендо, Плоскирєва) та сере­довища збагачення.

Із серологічних методів діагностики сальмонельо­зу частіше використовують РНГА, РА, які ставлять з парними сироватками крові наприкінці 1-го тижня хвороби та через 7—10 днів, мінімальний діагностич­ний титр антитіл 1:160.

Специфічна терапія спрямована на зменшення ін­токсикації, нормалізацію водно-електролітного обмі­ну, гемодинамічних розладів. З метою усунення втрат рідини і солей, циркуляторних розладів широко ви­користовують стандартні сольові розчини, які вво­дять перорально або внутрішньовенне хворим із важ­ким та середньої важкості перебігом сальмонельозу.

При генералізованій формі одночасно з патогене­тичною терапією призначають антибактеріальні за­соби.

Специфічну профілактику при зоонозних сальмо­нелах не застосовують.

Протиепідемічні заходи при сальмонельозі прово­дяться комплексно санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами.

В епідемічному осередку сальмонельозу особливу увагу звертають на наявність епізоотій серед домаш­ніх тварин, визначають підозрілий продукт. Госпіталізації підлягають хворі з важким і середньої важ­кості перебігом сальмонельозу та особи, які нале­жать до декретованих груп.

В осередку проводять заключну дезінфекцію. Якщо хворого залишили вдома, проводять поточну дезінфек­цію. За членами сім'ї, особливо дітьми раннього віку, встановлюють медичне спостерігання протягом 7 днів.

Реконвалесцентів виписують із стаціонару і допу­скають до роботи відразу, якщо вони не належать до декретованих груп населення.

Працівників харчових підприємств і осіб, прирів­няних до них, виписують після отримання негатив­них результатів трьох бактеріологічних досліджень сечі, калу і одного — жовчі. Диспансерний нагляд за цими особами здійснюють протягом 3 міс, а потім протягом усієї трудової діяльності кожні півроку з обов'язковим лабораторним дослідженням калу та сечі. Осіб, у яких встановлено хронічне бактеріоносійство, усувають від роботи.

Епідеміологічний нагляд повинен здійснюватися за підприємствами харчової промисловості, громадсько­го харчування та торгівлі. Необхідно контролювати технологію виготовлення, зберігання, транспортуван­ня та термін реалізації продуктів.

Ветеринарна служба повинна контролювати стан худоби та птиці, які підлягають забою, проводити екс­пертизу м'яса та м'ясних продуктів.

Необхідно проводити постійний контроль за сані­тарно-епідемічним режимом у лікувально-профілак­тичних закладах з метою запобігання внутрішньо-лікарняному сальмонельозу.