Завдання № 12

1. Серед дітей першого класу підберіть контингент на ревакцинацію проти туберкульозу.

а) дитина 7 років (реакція Манту негативна), 3 мес тому перехворів на менінгококовий менінгіт;

б) дитина 7 років, здоровий (реакция Манту позитивна);

в) дитина 7 років (реакція Манту негативна), 2 мес тому перехворів на грип;

г) дитина 7 років (реакція Манту негативна), 3 мес тому ревакцинований проти дифтерії по епідемічним показанням. Відповідь: проти туберкульозу можна ревакцинувати дітей, які мають негативну реакцію Манту, не хворіли на протязі 1 місяця (після менінгіту не можна проводити щеплення на протязі півроку), після проведеного іншого щеплення повинно пройти не менше, ніж 2 місяці. Таким чином підлягають щепленням : в,г

2. У населеному пункті, у зв'язку з порушенням санітарного режиму, в закладах громадського харчування минулого літа було зареєстровано спалах шигельозу.

Перерахуйте протиепідемічні заходи, які необхідні для запобігання нового підйому захворюваності шигельозом з настанням теплої пори року.

ШИГЕЛЬОЗ (дизентерія)

Це бактерійний антропоноз із переважним ураженням сли­зової оболонки товстої кишки, яке супроводжується проносом і загальною інтоксикацією.

Етіологія. За ферментативною активністю і антигенними властивостями розрізняють 4 види збудника: Sh. dysenteriae, Sh. flexneri, Sh. boydii, Sh. sonnei. В Україні найчастіше вияв­ляють шигели Зонне і Флекснера, зрідка - шигели Бойда. Мікроби мають різну стійкість у довкіллі. Найбільшою стійкістю відзначається Sh. sonnei, найменшою - Sh. dysenteriae. Водночас ступінь патогенності цих збудників характеризується зворотною залежністю: найбільш патогенною є Sh. dysenteriae, найменш - Sh. sonnei. Шигели досить добре зберігаються у воді, грунті, молоці, на поверхні багатьох харчових продуктів (від де­кількох діб до місяця і навіть довше). Разом з тим, вони дуже чутливі до підвищення температури (при 56-60 °С гинуть за 10 хв), дії ультрафіолетових променів, дезінфектантів, які містять хлор.

Джерело збудника. Джерелом є хвора на дизентерію люди­на або бактеріоносій. Виділення збудників з фекаліями починаєть­ся одночасно з першими проявами хвороби, досягає максимуму на 3-5-й день і триває навіть в період реконвалесценції (аж до загоєн­ня слизової). Найбільша епідеміологічна роль належить хворим з легким і стертим перебігом інфекції (80-90 % заражень), а також реконвалесцентним носіям. Особливу небезпеку становлять хворі та носії збудників серед осіб, що працюють у системі харчування і водопостачання, дошкільних дитячих закладах.

Механізм і шляхи передачі. Як і при інших кишкових інфек­ціях, механізм передачі збудників шигельозу ~ фекально-оральний. Розповсюдження відбувається харчовим, водним, побуто­вим шляхами, а також за допомогою мух. Відповідно, найчасті­шими факторами передачі є:

а) харчові продукти, що безпосередньо перед вживанням не підлягають термічній обробці (переважно при шигельозі Зонне);

б) забруднена нечистотами вода (переважно при шигельозі Флекснера);

в) предмети побуту (іграшки, посуд, дверні ручки тощо).

У разі харчового шляху поширення захворювання перебіга­ють на кшталт харчової токсикоінфекції з коротким інкубацій­ним періодом й одночасним захворюванням багатьох людей, котрі споживали один і той самий продукт.

Водні спалахи шигельозу характеризуються стрімким підйо­мом захворюваності й таким же її спадом. Епідеміологічні ознаки таких спалахів визначаються особливостями джерела водопоста­чання (водопровідна мережа, колодязі чи інші відкриті водойми), інтенсивністю забруднення, здатністю водойм до самоочищення та ін. Поява в осередку декількох захворювань через інтервали в межах інкубаційного періоду (від 12 год до 7 діб), є одним з непрямих доказів водного або харчового поширення інфекції.

Інфікування на побутовому рівні відбувається внаслідок безпосереднього контакту з хворим чи забрудненими його виділеннями предметами побуту. Оскільки збудники, як правило, із забруднених предметів побуту попадають на харчові продукти через руки, шигельоз називають «хворобою брудних рук». Такі захворювання характеризуються спорадичністю або сімейними спалахами і переважно легким перебігом.

Часто механічними переносниками шигел є мухи, якщо вони мають доступ до нечистот і харчових продуктів.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. З ме­тою виявлення джерела, шляхів і факторів передачі інфекції вив­чають характер харчування, водопостачання, побутові особли­вості та інші умови появи шигельозу.

Підозрілих на шигельоз обстежують клінічне, з'ясовують епіданамнез і здійснюють лабораторні дослідження. Випорожнення забирають на бактеріологічне дослідження до початку етіотроп-ного лікування. Для виділення шигел використовують штучні живильні середовища (Плоскірєва, Ендо, Левіна). Допоміжне значення має визначення у крові специфічних антитіл у РПГА.

Епідемічне обстеження в осередках включає спостереження за контактними особами (контроль за випорожненнями, у дітей -ще й термометрію). Декретованих осіб та «організованих» дітей обстежують бактеріологічне, а в разі позитивного результату -також інших членів колективу. Для аналізу групового спалаху доцільно скласти картограму захворювань.

Протиепідемічні заходи, спрямовані на джерело збудни­ка, такі:

• виявлення та ізоляція хворих (їх госпіталізують за наяв­ності відповідних клінічних та епідеміологічних показань);

• встановлення спостереження за контактними в осередку протягом 7 діб від часу ізоляції останнього хворого;

• одноразове бактеріологічне обстеження (у квартирних осе­редках) декретованих працівників і організованих дітей;

• припинення ізоляції лише після клінічного одужання і (для декретованих і прирівнюваних до них осіб) негативного результату бактеріологічного дослідження калу.

Розірвати механізм передачі можна шляхом:

• поточної (при лікуванні вдома) і заключної (при госпіталі­зації) дезінфекції 3 % розчином хлорвмісних препаратів;

• встановлення санітарно-протиепідемічного режиму в ди­тячих, лікувальних установах і закладах громадського хар­чування, в яких може відбутися інфікування;

• забезпечення населення доброякісною водою та харчовими продуктами.

Профілактика шигельозу зводиться до того ж комплексу санітарно-гігієнічних і санітарно-технічних заходів, що й при тифо-паратифозних захворюваннях.

Усім, хто влаштовується на роботу до харчових і дитячих закладів, а також дітям, які поступають у ясельні групи, здійсню­ють одноразове бактеріологічне дослідження калу на шигели. Надалі декретованих осіб обстежують за спеціальними показан­нями (як правило, без попередження).

Здійснюють постійний контроль за роботою молокозаводів, інших харчових закладів і системою водопостачання. Виняткове значення має санітарна культура населення, налагоджування належного санітарного стану ясел, будинків перестарілих та ін.

Специфічна профілактика. Запропоновані в минулому вбиті вакцини виявилися малоефективними, тому вони вже не використовуються. Зараз випробовуються ентеральні вакцини.

Епідеміологічне обстеження осередку шигельозу розпочинають зі спроби виявлення інших зареєстрованих і незареєстрованих хворих з числа осіб, котрі донедавна контактували з хворим чи харчувалися разом з ним. Доцільно відвідати квартиру хворого, місце його роботи чи навчан­ня, провести опитування родичів, сусідів, співробітників. Така інформа­ція дозволяє оцінити розміри епідемічного осередку, запідозрити можливі шляхи і фактори передачі, а також виявити джерела збудника.

Особливу увагу звертають на з'ясування анамнестичних даних про контактних осіб (чи хворіли раніше на шигельоз, чи буває у них періодичний пронос тощо). Працівників харчових підприємств і осіб, які до них прирівнюються, потрібно направити на обстеження в КІЗ по­ліклініки або провести їм бактеріологічне дослідження випорожнень. Це ж стосується дітей, які відвідують дошкільні заклади.

Для цього використовують горшки або підкладні судна, поперед­ньо оброблені лише окропом. Можна користуватися спеціальними рек­тальними трубками або тампонами, якими забирають матеріал безпосе­редньо з поверхні слизової оболонки прямої кишки. Слід дотримуватися ряду правил: 1) випорожнення засівають на спеціальні живильні сере­довища, 2) при можливості з калу відбирають грудочки слизу, 3) мате­ріал забирають до початку етіотропної терапії, 4) посів здійснюють яко­мога раніше: не пізніше 2 год після забору матеріалу.

У випадку групового захворювання з'ясовують, чим і де харчува­лися потерпілі. Важливо уточнити місце придбання продуктів, час спо­живання, особливості кулінарної обробки, умови зберігання. Цікавлять­ся, якою водою (кип'яченою чи ні) користувалися хворі, з яких джерел її було отримано.

Вода і продукти, які, ймовірно, стали факторами передачі інфекції, підлягають бактеріологічному дослідженню. Масло, сметану, крем за­бирають стерильною ложкою у кількості 100-200 г. Стерильними тампо­нами, змоченими в ізотонічному розчині хлориду натрію, роблять змиви з тарілок, іншого кухонного начиння.

Вивчення спалахів шигельозу повинно враховувати динаміку зах­ворюваності, територіальне поширення хвороби, віковий та професій­ний фактори, їх зв'язок з особливостями клінічного перебігу тощо.

Аналізуючи отримані дані, звертають увагу на виявлені недоліки санітарного стану харчових і комунальних об'єктів, що могли сприяти поширенню інфекції.