Завдання № 10

1. Серед 200 осіб щеплених пентаанатоксином виявлено 2 особи з підвищенням температури тіла до 38,5° С, 8 осіб зі - 38,0° і 15 осіб -37,2 - 37,5 ° С. Проаналізуйте ситуацію і дайте відповідні рекомендації по застосуванню анатоксину.

При введенні бак препаратів можливі як місцеві, так і загальні реакції. Місцеві у вигляді інфільтрації, ущільнення, гіперемії шкіри в місці ін’єкції.

Загальні: підвищення температури, загальне нездужання, слабкість.

Всі реакції поділяють на нормальні, сильні і гиперергічні реакції.

Нормальні реакції : незначне підвищення температури тіла, гіперемія і незначний набряк м’яких тканин. Сильна загальна реакція : температура вище 38,5⁰ С може бути у 1% щеплених осіб, сильна місцева реакція у вигляді набряку м’яких тканин більш ніж 5 см і інфільтрат більше 2 см в діаметрі не повинні перевищувати 4 %. При гіперергічних реакціях можуть бути у вигляді алергічних проявив різної інтенсивності , анафілактичного шоку, неврологічних симптомів та ін.

В даному випадку % реакцій є допустимим, тому можна продовжувати вакцинацію . У випадках коли реакцій більше ніж допустимо – необхідно зупинити вакцинацію даною партією вакцини і сповістити інститут – виготовлювач про реактогенність вакцини.

2. У дитячу поліклініку з невеликою різницею у часі звернулися батьки з дітьми, у яких діагностований епідпаротит. Відомо, що діти відвідують один дитсадок.

Складіть план протиепідемічних заходів.

Це гострий вірусний антропоноз, що характеризується запаленням привушних, а іноді й інших залоз, ураженням нервової системи і перебігає з температурною реакцією.

Актуальність. Епідемічний паротит - одна з найбільш поширених дитячих інфекцій, що нерідко супроводжується різними ускладненнями (орхіт, отит, менінгіт). Попри те, що рівень захворюваності вдалось знизити за допомогою специфічної профілактики, останнім часом у нашій країні ця інфекція має тенденцію до зростання.

Етіологія. Збудник належить до РНК-вірусів. У довкіллі малостійкий. Чутливий до висихання, дії підвищеної температури, швидко інактивується ультрафіолетовими променями, гине при контакті з хлорвмісними розчинами. Тільки при низькій температурі зберігається тривалий час.

Джерело збудника - люди з явними, стертими і безсимптомними формами інфекції. Найвагоміше епідеміологічне значення мають вірусоносії. Хворі заразні протягом останніх 4-6 діб інкубаційного періоду і наступних 5-9 діб захворювання. Тривалість здорового вірусоносійства не перевищує 1 тижня.

Механізм і шляхи передачі. Збудник виводиться з організму лише із секретом слинних залоз, тому найважливіший механізм передачі - краплинний. Разом з цим, поширення вірусів епідемічного паротиту менш інтенсивне порівняно з грипом, кором, краснухою, позаяк для цієї інфекції не характерні катаральні явища (кашель і нежить).

Не можна виключити й зараження через заслинені предмети побуту (посуд, іграшки), хоча у зв'язку з низькою стійкістю вірусів у довкіллі такий шлях реалізується рідко.

Прояви епідемічного процесу. При епідемічному паротиті спостерігаються як спорадичні випадки, так і окремі невеликі спалахи. Найбільша захворюваність відзначається у дітей віком понад 3 роки (переважно у тих, хто відвідує дитячі дошкільні заклади).

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. При обстеженні осередку епідемічного паротиту слід виявити джерело збудника і можливі фактори передачі (посуд, іграшки тощо). Крім цього, ведуть активний пошук хворих, вдаючись до клінічних, серологічних і вірусологічних методів дослідження (виділення вірусу із слини на курячих ембріонах і культурі тканин, РЗК або РГГА з парними сироватками крові).

Протиепідемічні заходи передбачають вплив на усі ланки епідемічного процесу. Нейтралізацію джерела збудника досягають шляхом

• виявлення та ізоляції хворих (вдома або за клінічними чи епідеміологічними показаннями - у стаціонарі) на період не менше 9 діб від початку хвороби (до зникнення клінічних проявів);

• недопущення у колективи контактних з хворим дітей до 10 років, котрі не хворіли на паротит, з 11-го до 21-го дня від моменту контакту;

• накладання на дитячі дошкільні заклади карантину протягом 25 діб.

Щоб розірвати механізм передачі, необхідно

> дотримуватися гігієнічного режиму в осередку (часте провітрювання і вологе прибирання приміщення, де перебуває хворий, виділення йому окремого посуду, іграшок).

На третю ланку епідемічного процесу впливають,

>• щеплюючи дітей, котрі не хворіли на епідемічний паротит і не вакцинувалися проти нього.

Специфічна профілактика. Найбільш ефективним заходом у боротьбі з паротитом є планова активна імунізація паротитною вакциною. Вона проводиться дітям у віці від 15-18 міс. до 7 років, які раніше не хворіли на паротит. Щеплення роблять одноразово шляхом підшкірного введення вакцини.

Якщо є трикомпонентна вакцина проти кору, епідемічного паротиту і краснухи, вакцинацію нею проводять у віці 12 міс. (замість щеплення проти кору й епідемічного паротиту). При її відсутності щеплення рекомендується поєднувати з вакцинацією проти кору (обидві вакцини вводять у різних шприцах). Таку процедуру можна проводити не раніше ніж через 2 міс. після щеплення проти іншої інфекції.