Висновки

1. Цивілізаційні зміни в розвитку людства, його доіндустріальна, індустріальна і постіндустріальна стадії однозначно демонструють наявність безпосередньої взаємодії і взаємозв'язку освітньої сфери з іншими сферами суспільного буття: економікою, політикою, ідеологією, культурою, правом. Глобальні проблеми людства (екологічні, військово-політичні, економічні, демографічні, етнічно-расові та ін.) завжди виступали найважливішим і визначаючим чинником трансформації освітніх систем, стимулювали прогресивні зміни в змісті і формах навчання, у формуванні світогляду людини, її життєвих принципів і ідеалів.

2. На рубежі ХХ–ХХІ століть, з настанням епохи постіндустріального, інформаційного суспільства розвиток освіти все більш виразно переходить у пряму залежність від економічного потенціалу цивілізації, від величини сукупного суспільного продукту і національного доходу, від їх частки, що виділяється на освіту.

3. У свою чергу освіта в глобальному масштабі перетворюється на стратегічну основу розвитку особи, суспільства, нації і держави, стає заставою їх майбутнього. Вже зараз освіта є найбільшою галуззю трудової діяльності населення (у цивілізованих країнах світу – до 30% дорослого населення зайнято в цій сфері), найбільш масштабної і людиноємкої складової державного устрою, його політичної, соціально-економічної, культурної і наукової організації.

4. Освіта є способом відтворення і нарощування інтелектуального і духовного відновлення народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, поліпшення життя людей і затвердження національних інтересів будь-якої країни на міжнародній арені.

Список рекомендованої літератури

1. Національна доктрина розвитку освіти України : затв. Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002 // Освіта України. – 2002. – 23 квіт. (№ 33). – С. 4–6.

2. Ерохин А. К. К вопросу об изменении целей высшего образования / А. К. Ерохин // Alma mater – Вестн. высш. шк. – 2008. – № 10. – С. 21–21.

3. Золин И. Н. Культура и образование наших пращуров (от античности к средневековью) / И. Н. Золин // Высш. образование в России.– 2001. – № 5.– С. 125–138.

4. Ильин В. Образование в контексте глобализации / В. Ильин, М. Омаров, Ю. Золотовский, Н. Купчин, К. Ромашкин // Высш. образование в России. – 2008. – № 7. – С. 120–124.

5. Императив модернизации // Высш. образование сегодня.– 2002.– № 3.– С. 2–6.

6. Міщенко В. Особливості функціонування вищої школи України в ринкових умовах / В. Міщенко, С. Науменко // Вища шк.– 2001.– № 1.– С. 6–17.

7. Піч М. Глобалізація освіти в Іспанії / М. Піч // Вища шк. – 2001.– № 2/3.– С. 93–113.

8. Романовский Н. В. Социология знания – новые вызовы / Н. В. Романовский // Социол. исслед. – 2001. – № 3.– С. 54–63.

9. Селиванова И. В. Современные образовательные тенденции / И. В. Селиванова // Образование и культура России в изменяющемся мире. – Новосибирск : НГПУ, 2007. – 217 с.

10. Социология образования перед новыми вызовами (материалы круглого стола) // Социол. исслед. – 2000.– № 2.– С. 58–65.

11. Саймон Б. Общество и образование / Б. Саймон. – М.: Прогресс, 1990.– 150 с.

12. Стратегия гуманизма : коллектив. монография / под. общ. ред. В. И. Астаховой и Л. Л. Товажнянского. – Харьков : Изд-во НУА, 2004. – 210 с.

13. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М., 1999.

14. Чупров В. И. Методология целостного подхода в социологии молодежи / В. И. Чупров, Ю. А. Зубок // Россия: новые цели и приоритеты / под. ред. Г. В. Осипова, В. Н. Кузнецова, В. В. Локосова ; РИЦ ИСПИ РАН. - 2006. – С. 84–107.