Тема: Короткі історичні відомості про виникнення та розвиток ремесел по обробці деревини та інших матеріалів
Мета уроку: ознайомити учнів з найпоширенішими ремеслами, узагальнити й повторити організацію робочого місця, правила безпечної праці і санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання роботи; навчити розрізняти вида ремесел; виховувати почуття прекрасного, акуратність та позитивне ставлення до ремесел.
Інструменти та пристосування: ручка, зошит, набір для креслення
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Хід уроку
І. Організаційна частина.
1) підготовка до уроку 2) перевірка присутніх 3) призначення чергових
ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів
Бесіда
Які ремесла ви знаєте?
Чи доводилось вам самостійно щось робити руками?
3) Як ви думаєте, чому потрібно сучасній людині вміти щось робити руками?
III. Мотивація навчальної діяльності
Час від часу з'являється привід, який передбачає вручення подарунка рідним або близьким. Однак цілком допустимо виготовити оригінальну композицію, в основі якої знаходяться і матеріали, що вам подобаються. Таке незвичайне привітання надовго залишиться в пам'яті винуватця свята, а подарунок зроблений власними руками завжди буде радувати власника. Тому, сьогодні ми ознайомимось з різними ремеслами, і можливо в майбутньому ви оборете якеь ремесло собі за професію.
IV. Вивчення нового матеріалу
V. Зміст поняття ремесло, відмінність від суміжних понять
Ремесло — дрібне виробництво за допомогою примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування.
З завмиранням натурального господарства ремесло відокремилося від хатнього виробництва (для власних потреб і для сусідів) і, щораз більше спеціалізоване, зосередилося головне в містах і містечках у вигляді дрібних підприємств. Вироби виконувалися на замовлення, рідше на ринок.
У ремісничих підприємствах майже нема поділу праці, хіба часткова допомога членів родини чи підмайстрів (челядників) і учнів-практикантів. Ремісник є власником майстерні і засобів виробництва, він сам (чи разом з вишколеним підмайстром) є самостійним виробником того чи ін. предмета, здатним виконати його від початку до кінця. Ремесло є його основним зайняттям і джерелом прожитку.
З розвитком техніки ремесло, крім хисту й хатнього досвіду, вимагало щораз докладнішого й спеціалізоіваного навчання. У добу найбільшого свого розквіту ремісники творили окрему, досить замкнену соціальну групу міщанського стану, характеристичну своїм побутом і громадським значенням, з особливими правами й обов'язками, визначеними цеховою організацією. Цим ремесла відрізняється від кустарної промисловості, яка переважно буває лише додатковим зайняттям (наприклад, у вільний від сільсько-господарських робіт час). Ремесло відмінне від мануфактури, в якій є більший поділ праці, господарська ініціатива і засоби виробництва не належать виробникам; крім того, наявні відповідні технічні прилади і двигуни (вода, вітер тощо). Але в індустріальну добу у ремісничому виробництві застосовуються, крім основної ручної праці (чи ручних або ножних машин), також досконаліші (наприклад, електричні) прилади.
Серед основних ремесел можна виокремити:
Бо́ндарне виробни́цтво
Теслярство
Столя́рство
Рі́зьблення по де́реву
Килимарство
Ткацтво
Кравецтво
Бо́ндарне виробни́цтво
Бо́ндарне виробни́цтво — традиційне українське ремесло, виготовлення із дерев'яних клепок бочок, чанів, діжок, барил, відер, цебрів тощо.
В минулому бондарне виробництво основане було виключно на ручній праці. Тепер у бондарному виробництві застосовуються спеціальні верстати: клепкостругальні, уторні (за допомогою яких вистругують клепки і вирізують в них пази для вставляння дна), дно вирізні, обрученасаджувальні та ін. Порівняно новим видом бондарного виробництва є виготовлення фанерних бондарних виробів за допомогою склеювання основних елементів їх з трьох і більше шарів шпони. Щоб бондарним виробам надати більшої вологонепроникності, їх іноді покривають всередині емаллю, а зовні — олійними або емалевими фарбами. Поширення металевої тари в багатьох галузях витіснило бондарні вироби, але поки що вони посідають важливе місце в господарстві і побуті.
Бондарство — один із видів українських народних деревообробних промислів.
В асортименті виробів українських бондарів були:
діжі для тіста
діжі — 50-60-відерні бочки із двома денцями для кінного транспортування води
діжі — 20-30-відерні бочки для пива, квасу, соління овочів, грибів, риби
бодні — низькі діжі з кришкою, призначені для зберігання сала, квашення овочів
барила — невеликі дерев'яні посудини для рідини, з двома днищами та опуклими стінками, стягнутими обручами
баклаги (бокляги) — плоскі посудини для води чи іншої рідини.
Порівняно з теслярством та іншими деревообробними промислами бондарство в Україні поширилося пізніше, проте швидко набуло значного розвитку, особливо на Поліссі.
Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства, хоч потреба у дерев'яних місткостях, що надають специфічного смаку солінням, медам, квасам, сокам та іншим напоям, залишається незадоволеною.