Контрольні запитання:

1. Методи визначення енерговитрат людини.

2. Поняття про коефіцієнт фізичної активності.

3. Фізична і розумова діяльність.

4. Статична й динамічна робота.

5. Фактори, що впливають на продуктивність праці.

6. В яких одиницях вимірюються енергетичні витрати людини під час тієї чи іншої діяльності?

1. Метод прямої енергометрії (калориметрії) дозволяє визначити енерговитрати організму на підставі урахування тепла, що виділяється організмом у навколишнє середовище в різних умовах існування. Енергія, що виділяється як певна кількість тепла, визначається шляхом вимірювання об’єму води, яка циркулює, i ступеня її нагрівання у процесі дослідження.

До основних недоліків методу енергометрії відносять:

• складність будови камери;

• неможливість відтворення видів трудової діяльності людини у зв’язку з розмірами камери;

• ізоляція досліджуваного від факторів виробничого середовища та побутової сфери;

• неможливість вивчення впливу на процеси обміну речовин і енергії кліматичних, соціальних та інших факторів середовища.

Все це призводить до достатньо обмеженого використання методу прямої калориметрії у практиці гігієнічних досліджень.

Метод непрямої або респіраторної енергометрії (калориметрії) заснований на визначенні хімічного складу повітря, що вдихається та видихається.

Тому для оцінки енерговитрат за допомогою методу респіраторної енергометрії запропоновано багато різних приладів та систем . Складовими частинами цих систем є:

• резервуари для збирання повітря, що видихається, які з’єднані шлангами зі спеціальною маскою або загубником;

• прилади для вимірювання об’єму повітря, що видихається (газові годинники);

• газовий аналізатор.

2. Коефіцієнт фізичної активності (КФА) - відношення загальних енерговитрат при певному рівні фізичної активності до величини основного обміну. Інтенсивність обмінних процесів в організмі значно зростає в умовах фізичного навантаження. Об'єктивним критерієм для оцінки енерговитрат, пов'язаних з руховоюактивністю різних професійних груп, є коефіцієнт фізичної активності. Він являє собою відношення загальних енерговитрат до величини основного обміну. Пряма залежність величини енерговитрат від тяжкості навантаження дозволяє використовувати рівень енерговитрат в якості одного з показників інтенсивності виконуваної роботи.

3. Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву неї певної потреби. Діяльність людини можна поділити на дві категорії – фізичну та розумову. Фізична діяльність – діяльність, пов’язана з конкретними предметними діями(наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо). Розумова діяльність пов’язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами. Фізичну роботу(роботу м’язів) можна поділити за її характером на два види – статичну і динамічну.

При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але меншою мірою ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена втомлювала дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м’язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічні робота пов’язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла. У результаті енергія, яка витрачається при такій праці, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м’язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, своєю чергою, призводить до меншої втомлюваності.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функції уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза.