Тема 7. Операції комерційного банку з векселями

Вексель як форму міжгосподарських розрахунків, характерис­тику та види векселів, класифікацію банківських операцій з векселями студенти вивчають аудиторна, на лекціях.

Самостійно необхідно ознайомитися з кредитнимиі операції банків з векселями підприємств, Авалювання та акцептування векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів, Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів), Зберігання банками векселів клієнтів, Емісія та використання банківських векселів.

На самостійне вивчення відводиться 8 години.

Питання для самостійного вивчення.

1. Авалювання та акцептування векселів.

2. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів,

3. Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)

4. Зберігання банками векселів клієнтів

5. Емісія та використання банківських векселів

Інформаційні джерела

1. Банківські операції: Навчальний посібник / Сковира Л.А. – К.: Аграрна освіта, 2010. – с. 122 - 132

2. Котковський В.С., Нєізвестна О.В. Банківські операції: Навчальний посібник – К.: Кондор, 2011. – 139 – 152

3. Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Закон України від 06.07. 1999 р. № 826-ХІУ.

4. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 04.05. 2001р. № 2374-Ш.

5. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23.02. 2006 р. № 3480-ІУ.

6. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: Затв. Постановою Правління НБУ від 16.12. 2002 р. № 508.

Методичні рекомендації

Спочатку прочитайте матеріал підручника (Інтернет – видань). Осмисліть інформацію, виділіть головне, складіть конспект.

 Авалювання та акцептування векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів

   Функціонування комерційного кредиту і вексельного обігу можливе лише за наявності впевненості кредитора в оплаті боржником поставленої продукції (наданих послуг). Часто гарантії боржника, навіть такої, що спирається на силу вексельного права, виявляється недостатньо, і тоді відповідальність за невиконання боржником своїх зобов’язань може взяти на себе третя особа, відома своєю платоспроможністю у формі гарантії, поручництва.

   Найбільш прийнятними вважаються гарантії солідних комерційних банків. Надання банківської гарантії як забезпечення оплати векселів є формою кредитування клієнта, що здійснюється згідно з загальними принципами банківського кредитування. Вексельні гарантії комерційних банків можуть мати явний або прихований вигляд. В явному вигляді видається аваль. Прихований вигляд мають учинені у формі окремої гарантії платежу (гарантійні листи), надписи банку на векселі як однієї із зобов’язаних за векселем осіб, але не аваліста.

   Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

   Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватись і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі. Аваль виражається словами “Вважати за аваль”, “Гарантую”, “Як аваліст за ...” або іншими рівнозначними формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.

   В авалі повинно бути зазначено, за кого він виданий, наприклад: “За Торговий Дім “Комета”. АКБ “Бізнесферм”. За відсутності такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця.

   Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Як правило, можуть бути авальовані векселі, в яких точно визначений строк платежу, а саме: визначено-строкові, дато- і візо-векселі, причому на останніх має бути відмітка про дату подання. Аваль може бути наданий у будь-який час: при складанні, видачі та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

   Аваліст може бути як третьою особою, котра не має відношення до векселя, так і одним із надписантів векселя.

   Аваліст відповідає так само, як і особа, за яку видана гарантія, однак аваліст є боржником “другої черги”, і аваль набуває чинності лише після невиконання зобов’язань особою, за яку він виданий. Зобов’язання аваліста є дійсними навіть у тому разі, якщо те зобов’язання, яке він гарантував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, крім дефекту форми.

   За умови невиконання клієнтом своїх зобов’язань банк має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя як проти тієї особи, за котру був виданий аваль, так і проти тих осіб, які зобов’язані перед цією особою.

   Наданню авалю має передувати перевірка репутації клієнта, його кредитоспроможності, для чого банки вимагають подання, крім заяви, інших документів, які характеризують фінансовий стан клієнта, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі. Також банки встановлюють ліміти з авалювання векселів для кожного платника за векселем, а також кожного пред’явника векселя.

Оплата векселів за дорученням клієнта (доміциляція векселів)

   Доміциляція векселя — це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження (доміциль) особи, котра зазначена як платник за векселем. Відповідно, вексель, що підлягає оплаті в місці доміциляції, називається доміцильованим.

   Ті векселі, оплата яких повинна здійснитися за місцезнаходженням платника, вважаються недоміцильованими, а особа, призначена для оплати таких векселів, є особливим платником. Натомість особа, призначена для оплати векселів поза місцезнаходженням платників, виступає в ролі доміциліата.

   Уповноваження на оплату векселя дає векселедавець простого чи переказного векселя (або акцептант переказного векселя). Коли в тексті векселя доміциліата не визначено, його може назначити трасат при акцептуванні або векселедавець при представленні векселя до платежу. Якщо ж останні не вказують доміциліата, то вважається, що оплату векселя вони здійснять самі.

   Зовнішньою ознакою доміцильованого векселя є надпис, учинений на лицьовому боці векселя (під ім’ям платника) векселедавцем простого або переказного векселя або ж акцептантом переказного векселя типу “Доміцильований в ... (назва банку й особливого місця платежу)”, або “Платник ... (назви банку й особливого місця платежу)”, “Підлягає cплаті в ... (назви банку й особливого місця платежу)” або іншими рівнозначними виразами, разом з підписом особи, котра здійснює доміциляцію — доміциліата.

   Ознакою недоміцильованого векселя з особливим платником є наявність на лицьовому боці векселя надпису “Підлягає сплаті в ... (назви місця платежу і банку)” або “Платник ... (назви банку і місця платежу)”.

   Поширеним є призначення доміциліатом чи особливим платником установи комерційного банку. При цьому основним завданням банку є здійснення платежів за векселями у встановлений строк. На відміну від інкасової послуги, банк у ролі доміциліанта виступає не отримувачем платежу, а платником за векселем.

   Для виконання послуги доміциляції між банком і векселедержателем укладається спеціальна угода, згідно з якою банк зобов’язується здійснити оплату за наданими йому клієнтом (довірителем) векселями за відповідну винагороду — комісію. Клієнт дає зобов’язання до настання терміну платежу за векселями, але не пізніше визначеного угодою терміну (звичайно 3—5 днів) зарезервувати у банку грошові кошти в сумі доміцильованих векселів. Договір може укладатися на певний термін або на оплату визначеної суми та/або визначених векселів.

   Після підписання угоди довіритель сплачує комісійну винагороду (якщо послуги доміциляції не є для нього безкоштовними за умовою договору на розрахунково-касове обслуговування) і передає в банк векселі, попередньо вчинивши на них надпис про доміцилювання.

   Працівники банку безумовно приймають до сплати подані доміцильовані векселі довірителя згідно з реєстром і реєструють їх у Книзі обліку доміцильованих векселів. Довіритель зобов’язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого довірителю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк як особливий платник, або доміциліат здійснює платіж за векселем законному векселедержателю в такому порядку:

- оплата векселів, за якими установлено день погашення, здійснюється в день погашення, проставлений на бланку векселя;

- оплата векселів, за якими не встановлено терміну платежу (таких, що погашаються за поданням), здійснюється протягом одного банківського дня після його подання, якщо інше не передбачено змістом векселя.

   Банк здійснює платіж лише при виконанні таких умов:

   1) Подання оригіналу (але не копії!) векселя і супровідного реєстру векселів, поданих до оплати. Якщо подаються переказні векселі, складені в кількох примірниках, то платіж виконується проти того акцептованого й індосованого примірника (або примірників), який поданий до оплати першим;

   2) Наявності коштів для оплати на відповідному рахунку. Платіж за векселем може бути здійснений у повній сумі за наявності достатньої суми коштів і частково (у межах наявних коштів) у разі їх недостатності для оплати векселя у повній сумі.

Зберігання банками векселів клієнтів

   Комерційні банки за дорученням своїх клієнтів можуть здійснювати операції зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів). Операції зберігання векселів клієнтів можуть полягати в:

  а) схові;

   б) передаванні оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя;

   в) передаванні примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;

   г) передаванні оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, указаних довірителем.

   Зберігання векселів в установах банків здійснюється у вигляді “закритого” та “відкритого” зберігання. Закрите зберігання передбачає зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями і здійснюється на підставі договору схову.

   При відкритому зберіганні векселів у банк подається супровідне до векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються, якого достатньо для здійснення схову.

   Банк бере на себе зобов’язання зберігати передані йому векселі, відповідати за всі наслідки, пов’язані з їх знищенням та псуванням, за винятком випадків форс-мажорних обставин, гарантуючи повернення або передавання векселів за призначенням як щодо якості й кількості, так і щодо зовнішнього вигляду. Відтак банк не відповідає за зменшення вартості векселів, що приймаються на зберігання, за їх неналежне оформлення і добросовісність придбання векселів довірителем, а також за затримку вимоги векселя особою, якій вони мають бути передані згідно з інструкціями доручення на зберігання, за втрату або знищення векселів під час їх пересилання.

   При здійсненні схову з подальшим передаванням векселів довірителю або особам, указаним довірителем, банк не бере на себе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, справжність, підроблення, юридичне значення векселів, так само як і за загальні та/або окремі умови, що є в векселях, а також жодним чином не відповідає за відповідність даних, що містяться в дорученні на зберігання, умовам договору між довірителем і особою, якій передаються векселі. Також банк не відповідає за неплатоспроможність, недбалість, помилку тощо особи, якій згідно з інструкціями доручення на зберігання має бути переданий вексель.

   Банк не повинен приймати векселі на зберігання, а доручення на зберігання до виконання, якщо:

1. реквізити хоча б одного із векселів не відповідають зазначеним у дорученні на зберігання (реєстрі векселів, переданих на зберігання) даним;

2. якщо банк упевнений, що виконання цього доручення негативно позначиться на його діловій репутації.

   При передаванні векселя для зберігання здійснення індосаменту не потрібне. При поверненні векселів зі зберігання вони можуть бути одержані тільки представником довірителя з належним чином оформленими повноваженнями після юридичної експертизи копії векселя.

   При врученні векселя представник довірителя має дати розписку про його одержання, після чого банк направляє довірителю повідомлення про вручення у термін і способом, що встановлені договором про зберігання. За передавання векселя неналежному держателю банк несе відповідальність згідно з договором про зберігання та чинним законодавством. Банк здійснює зберігання векселів тільки самостійно, незалежно від мети зберігання і не має права передоручати зберігання іншій установі цього самого банку. Він також не має права користуватися і розпоряджатися векселями без письмового дозволу довірителя.

   За здійснення операцій зі зберігання банк може утримувати на свою користь винагороду. Розмір винагороди може встановлюватись як у відсотках до вартості або суми векселів, так і становити фіксовану суму за один вексель.

Емісія та використання банківських векселів

   Низка вітчизняних комерційних банків, здійснюючи діяльність у сфері вексельного обігу, виконує роль емітентів векселів. При цьому можна виділити дві основні сфери застосування комерційними банками України емісії векселів.

   По-перше, як і інші суб’єкти підприємницької діяльності, банки використовують векселі для оформлення своїх господарських боргів, а також для переоформлення власної фінансової заборгованості.

   По-друге, трапляються випадки використання векселів, виписаних банком, для залучення ресурсів, кредитування клієнтів, організації системи розрахунків між підприємствами. І якщо практика застосування векселя в господарській діяльності банку ідентична його використанню нефінансовими компаніями, то в цих випадках можна говорити про появу специфічного продукту, який у нашій країні прийнято називати банківським векселем.

   Найбільшого поширення набули прості векселі комерційних банків, хоч банківський вексель може бути випущеним і в формі переказного векселя. Правила заповнення реквізитів векселів комерційних банків та їх кількість аналогічні векселям нефінансових компаній.

   Оскільки банківські векселі можуть випускатись не лише одноразовими примірниками, а й серійно, на їх лицьовому боці зазначаються серія і номер векселя.

   Найчастіше застосовуються банківські векселі, виписані на певну дату, хоч банки можуть емітувати й векселі у визначений строк від дати складання, а також на певний строк від дати подання. Згідно зі способом зазначення терміну платежу у векселі визначається метод визначення процентної ставки. При заповненні векселя на строк або на такий-то строк від моменту виписки зазначається номінал векселя, а сам він реалізується з дисконтом. Коли ж вексель виписано терміном за поданням або на певний строк від подання, у ньому визначається процентна ставка, за якою нараховуватимуться доходи, а сам вексель продається за номіналом.

   Як було зазначено, банківський вексель може використовуватися для залучення ресурсів. Клієнт вносить у банк грошові кошти взамін на виписаний на його ім’я і підписаний банком вексель. У такому разі можна говорити про особливу природу банківського векселя: на відміну від класичного векселя, який виникає в результаті кредитних відносин, вексель, емітований банком, має депозитний характер, оскільки засвідчує зобов’язання банку повернути внесені клієнтом кошти.

   Отже, за економічною суттю банківський вексель є аналогом ощадного сертифіката, однак у правовому відношенні є векселем: при емісії векселів банки керуються “Положенням про переказний і простий вексель”. Водночас у Положенні НБУ “Про операції банків з векселями” серед операцій комерційних банків у сфері вексельного обігу емісійних операцій не передбачено. Така правова невизначеність дає змогу здійснювати емісію векселів без її реєстрації в державних органах і уникати обов’язкового резервування коштів, залучених за підсумками такої емісії.

   Привабливість банківського векселя полягає у підвищенні гарантії оплати, а також у його здатності до обертання, що, на відміну від ощадного і депозитного сертифіката, дає змогу використовувати даний інструмент у розрахунках і як заставу за банківськими кредитами. З метою підвищення ліквідності своїх векселів банки-емітенти часто пропонують клієнтам можливість враховувати векселі та надавати під них кредит за першою вимогою, що теж досить зручно для векселедержателів.  

   Строк погашення векселів може бути меншим або більшим від терміну користування кредитом. Найбільш прийнятно, як для банку, так і для позичальника, використання векселя зі строком погашення після погашення кредиту, оскільки такий підхід дає змогу банкові застосувати нижчі процентні ставки порівняно зі звичайним кредитуванням.

   Низка банків, що тісно пов’язана з промисловими підприємствами (особливо підприємствами одного виробничого циклу), розробила схеми використання банківських векселів для вирішення проблеми неплатежів між членами фінансово-промислової групи, а також для приховування виторгу від оподаткування. Це призвело до двозначного ставлення до практики емісії банківських векселів з боку регулюючих органів: не заперечуючи в принципі проти застосування цих схем для прискорення розрахунків, вони вказують на проблеми у контролі за їх обігом. Невизнання банківського векселя як окремого інструменту виявляється і у вимозі Національного банку до комерційних банків використовувати при емісії векселів звичайні вексельні бланки, хоч значні номінали векселів, а також маркетингові спонукання висувають до захисту бланків банківських векселів суворіші вимоги.

   Емісія векселів провадиться банками — юридичними особами, котрі мають ліцензію на здійснення операцій з цінними паперами, і не може передоручатись філіям та безбалансовим відділенням.

Термінологічний словник

Векселедавець - це особа, що приймає участь в операції з векселем як боржник, що виписує вексель і зобов'язується здійснити оплату за ним. У векселі векселедавцем можуть виступати кілька платників, які підписують вексель та зазначають власні реквізити та юридичні адреси.

Векселедержатель - це особа, що приймає участь в операції з векселем як кредитор, який через зазначений строк виставляє вексель для оплати його платником (векселедавцем)

Простий вексель - є свідоцтвом боргу, тобто слугує для офрмлення відносин боргу за реалізовані в кредит товару (надані послуги), видані грошові кошти. В складанні простого векселя беруть участь два суб'єкта: векселедавець (боржник), який виписує вексель і зобов'язується виплатити суму боргу у зазначений термін та підписує його, а потім - передає векселедержателю (своєму кредитору). Такий вексель дає його власнику можливість достроково вилучати капітал.

Переказний вексель (тратта) - призначений для переміщення коштів від однієї особи до іншої за допомогою передавального напису - індосаменту. В складанні переказного векселя беруть участь три суб'єкти: 1) кредитор (трасант, векселедатель) - особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж; 2) боржник (трасат, платник) - особа, яка отримує наказ заплатити; 3) ремітент(векселедержатель, перший покупець векселя) - особа на користь якої видано вексель.

Комерційний вексель - з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі - продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Звідси походять синоніми комерційного векселя: товарний, торговий.

Акцепт векселя - означає згоду платника оплатити вексель, прийняття ним зобов'язань за векселем. Він вчиняється надписом "акцептовано", "заплачу" тощо та підписом боржника в лівому боці лицьового боку векселя, після чого акцептант стає основною зобов'язаною за векселем особою.

Врахування (дисконт) векселів - це операція, що полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка ще називається дисконтом, а також - накладних витрат на здійснення операції.

Кредитними вексельними операціями - вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активними - врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів, або пасивними - переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів.

Торговельними вексельними операціями - це операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних - продаж придбаних векселів.

Гарантійні вексельні операції - це операції, які супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів (наприклад, при розрахунках з допомогою документарного акредитиву). Розрахунковими вексельними операціями - операції, які поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів банком кредиторові банку; видача банком переказних векселів на боржника банку; видача банку простих векселів боржником банку) та на операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Комісійні та довірчі операціяї з векселями - це операції, виконання яких пов'язано з інкасуванням векселів; оплатою векселів, у яких банк є особливим платником (доміциліатом); зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників); купівлею - продажем, а також обмінів векселів за дорученням клієнтів.

Аваль - це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання однієї із зобов'язаних за векселем осіб(векселедавця, акцептанта, індосанта). Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі) із зазначенням місця видачі.

Банківські акцепти (banker's acceptsance) - це акцептовані векселі за якими банк гарантує оплату поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом здійснення власного акцептування замість клієнта переказного векселя. Мова йде про наявність подвійної гарантії оплати: імпортера (платника), який надає кошти на оплату векселя, і банку, що гарантує і здійснює безпосередній платіж. Векселі, акцептовані банком через свою високу ліквідність та надійність виступають як міжнародний платіжний засіб.

Дамно мінімальне - це винагорода яка утримується банком в процентному відношенні до повної суми векселя, але не менше встановленої банком суми на кожний пункт.

Порто - це винагорода, яка утримується банком у визначеному розмірі на кожний пункт.

Інкасування векселів - це виконання банком за дорученням клієнтів - векселедержателів, зобов'язань щодо подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів. В інкасовій операції беруть участь 5 учасників:

1) принципал - векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель;

2) ремітент - банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя;

3) інкасуючий банк - банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком - ремітентом;

4) платник за векселем;

5) пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів платнику.

Доміциляція векселя - це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження (доміциль) особи, яка зазначена як платник за векселем. Відповідно, вексель, що підлягає оплаті в місці доміциляції, називається доміцильованим, його зовнішньою ознакою є надпис на лицьовому боці векселя здійсненим векселедавцем простого або переказного векселя або акцептантом переказного векселя разом з підписом особи, яка здійснює доміциляцію. Ті векселі, оплата яких повинна здійснитися за місцезнаходженням платника, вважається недоміцильованими, а особа призначена для оплати таких векселів є особливим платником.

Доміциліант - це особа, призначена для оплати векселів поза місцезнаходженням платників.

Закрите зберігання векселів - це зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь - яких інструкцій щодо дій банку з векселями. Здійснюється на підставі договору схову.

Відкрите зберігання векселя - це зберігання векселя на умовах, які вказуються у дорученні на зберігання, що подається у банк супровідним до векселя і містить точні і повні інструкції щодо дій банку з векселями. Таке доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються. Його достатньо для здійснення схову.