
- •Розділ 1. Теоретичні засади моніторингу кліматичних умов навколишнього природнього середовища
- •1.1 Кліматичний моніторинг
- •1.2. Групи аналізу змін клімату
- •1.3. Клімат та чинники його формування
- •1.4. Державна гідрометеорологічна служба
- •Розділ 2. Метеорологічні прилади
- •2.1. Вимірювання температури, види термометрів
- •2.2. Вимірювання вологості повітря, прилади для вимірювання вологості повітря
- •2.3. Вимірювання атмосферного тиску
- •2.4. Визначення напряму та швидкості вітру
- •2.5. Вимірювання атмосферних опадів і випаровування
- •2.6 Спостереження за хмарами
- •Список використаних джерел
- •Клименко м.О., Прищепа а.М., Вознюк н.М. Моніторинг довкілля. Підручник - к.: Видавничий центр "Академія", 2006. - 360 с.
- •Моргунов в.К. Основы метеорологии, климатологии. Метеорологические приборы и методы наблюдений. Ростов н/д.: Феникс, 2005. - 331 с.
- •Хромов с.П. Метеорология и климатология для географических факультетов.Учебник.- 3-е изд. — л.: Гидрометеоиздат, 1983. — 456 с.
2.6 Спостереження за хмарами
Характеристика хмарності потрібна синоптикам для отримання даних про поточну погоду, для прогнозувальних цілей, а також при обслуговуванні авіації. На метеорологічних станціях визначають: кількість хмар, форми хмар і висоту нижньої межі. Кількість і форму хмар визначають візуально, а висоту – інструментально.
Визначення форм та кількості хмар. Кількість хмар (хмарність) оцінюють в балах сумарної частки небосхилу, занятих хмарами. Один бал складає 0,1 частину всього видимого небосхилу. Кількість хмар менше одного балу відмічають як “сліди”. При спостереженні оцінюється загальна кількість хмар всіх ярусів (загальна хмарність) і кількість хмар тільки нижнього ярусу (нижня хмарність).
При визначенні форм хмар користуються Міжнародною морфологічною класифікацією, наведеною в Атласі хмар (1976 р.). По Атласу хмар визначають форму, вид та різновид хмар.
Вимірювання висоти нижньої межі хмар. Під висотою хмар розуміють висоту їх нижньої межі над поверхнею землі. В основному вимірюють висоту хмар нижнього та середнього ярусів (не вище 2500 м). при цьому визначається висота самих нижніх хмар[9].
В сучасний час на метеорологічних станціях переважаючим, а при обслуговуванні авіації основним методом вимірювання висоти нижньої межі хмар є світлокаційний метод: висота хмар визначається за часом проходження світлом відстані від датчикасвітлового імпульсу до нижньої межі хмар і назад до приймача[9].
Список використаних джерел
Клименко м.О., Прищепа а.М., Вознюк н.М. Моніторинг довкілля. Підручник - к.: Видавничий центр "Академія", 2006. - 360 с.
Боголюбов В. М., Клименко М. О., Мокін В. Б., Сафранов Т. А., Горова А. І., Прилипко В. А., Адаменко О. М., Полєтаєва Л. М., Картавцев О. М. Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. — Вінниця : ВНТУ, 2010. — 232 с.
Проценко Г.Д. Метеорологія та кліматологія. Київ: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2007, - 265 с.
Кобрін В.М., Вамболь В.В., Клеєвська В.Л., Яковлєв Л.Б. Метеорологія і кліматологія / – Навч. посібник. - Харків: Нац. аерокосм. ун-т „Харк. авіац. ін-т. 2006. - 82 с.
Бенуа К.М. Метеорология. М.: Военмориздат, 1941. - 503с.
Зверев А.С. Синоптическая метеорология. Л.: Гидрометеоиздат, 1977. - 711 с.
Моргунов в.К. Основы метеорологии, климатологии. Метеорологические приборы и методы наблюдений. Ростов н/д.: Феникс, 2005. - 331 с.
Хромов с.П. Метеорология и климатология для географических факультетов.Учебник.- 3-е изд. — л.: Гидрометеоиздат, 1983. — 456 с.
Юрим М.Ф. Метеорологія та кліматологя. Навч. Посібник. – Львів: ЛДУБЖД, 2011. – 104 с.