9.4. Зародження нової історичної школи.

У свою чергу історичними умовами виникнення нової історичної школи були: завершення об’єднання німецьких земель і становлення єдиної Німеччини. Формування внутрішнього ринку країни; швидкий розвиток промисловості на основі досягнень науки і техніки другого етапу промислового перевороту; становлення і розвиток перших монополістичних угруповань у промисловості; розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві (“пруський шлях”); загострення соціально-економічних суперечностей, поширення робітничого руху і впливу соціально-демократичних партій.

Нова історична школа продовжує наукові традиції старої історичної школи Німеччини у трактуванні предмета і методів дослідження. Проводить лише нормативні дослідження, підпорядковуючи їх обґрунтуванню політичних реформ. Носить чітко виражений антимарксистський характер.

Карл Бюхер (1847 – 1930) здійснює поділ історії розвитку народного господарства за трьома етапами, покладаючи в основу класифікації ступінь віддаленості споживача від виробника продукції: замкнене господарство (продукти виступають як споживча вартість); міське господарство (частина продуктів виступає як мінова вартість); народне господарство (більшість продуктів є міновою вартістю).

Густав Шмоллер (1838 – 1917). Основний твір – “Основи загального вчення про народне господарство”. Розвиває ідею про те, що пруська монархія є “соціальною монархією”, яка носить надкласовий характер і веде боротьбу за скасування привілеїв у суспільстві. Виступає проти розповсюдження профспілкового руху. Вважає, що запобігти поширенню революційного руху можна шляхом проведення своєчасних соціальних реформ. Виділяє три сфери діяльності в економічній практиці: приватне господарство; державне господарство; харитативне господарство. У першому випадку переважає приватний інтерес, у другому – суспільний, базований на принципі примусу, а в третьому – благодійність.

Луї Брентано (1844 – 1931). Головним фактором “класового миру” вважає активну діяльність профспілок, які здатні знищити експлуатацію і поліпшити економічне становище трудящих. Закладає основи теорії “організованого капіталізму”, стверджуючи, що картелі виступають дієвим інструментом запобігання кризам надвиробництва, тому що намагаються пристосувати виробництво за допомогою планування до потреб споживачів. Для сільського господарства вважав за необхіде роздрібнення господарств і визначав останнє законом розвитку даної сфери виробництва.

Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.)

10.1.Інтернаціоналізація господарської діяльності і економічна інтеграція

Післявоєнний розвиток світової економіки можна розділити на два основні етапи. Перший почався після закінчення Другої світової війни і тривав до 70-х років. Розвинені країни відновили свої господарства після війни і вийшли на траєкторію стійкого зростання. Економічні теорії, взяті на озброєння урядами, були близькі до ідей Д.М. Кейнса. У США і Західній Європі у 60-і роки процвітала ідеологія «суспільства загального добробуту». Проходження країною такого етапу у наш час вважається абсолютно необхідним, щоб країна могла надалі сприйняти ідеї постіндустріального суспільства.

У липні 1944 р. в американському містечку Бреттон-Вудс відбулася конференція 44 країн, на якій були визначені не тільки основні риси післявоєнного економічного устрою, але і розстановка сил у світовому господарстві. На цій конференції Англія прощалася зы своїм статусом світового лідера, що зберігався за нею два сторіччя.

У Бреттон-Вудсі було вирішено, що у післявоєнний період діятиме завуальований золотий стандарт. Світовими грошима залишалося золото, а як розрахунковий інструмент могла використовуватися валюта окремих держав, яка у такому разі повинна була бути забезпечена золотом. Формально будь-яка країна могла запропонувати свою валюту як світові гроші, але реально на це зважилися тільки дві – США і Великобританія. Проте коли після війни Великобританія спробувала на практиці здійснити прив'язку своєї валюти до золота, її золоті запаси стали стрімко виснажуватися, оскільки решта країн стала міняти фунти на золото. Через декілька місяців після початку цього експерименту Великобританія відмовилася підтримувати фунт і у світі залишилася одна резервна валюта – долар, який був прив'язаний до золота у пропорції: 1 троїцька унція = 35 дол. Решта країн повинна була підтримувати курс своїх валют фіксованим по відношенню до долару.

Для забезпечення працездатності нової валютної системи був створений Міжнародний валютний фонд (МВФ), у кредитній сфері організований МБРР (Міжнародний банк реконструкції і розвитку).

До початку 80-х років багато країн ще могли, не звертаючи уваги на решту світу, будувати свою, самобутню, незалежну від інших економіку, проводячи індустріалізацію імпортозаміщуючого типу (як це відбувалося у соціалістичних країнах і країнах Латинської Америки). Проте у 80-і роки почався наступний етап розвитку світового господарства – етап рішучої лібералізації і прискореної інтернаціоналізації.

У економічній теорії відбулися неоконсервативні зрушення і на перший план вийшли переконання, що робили акцент на волі і заповзятливості (монетаризм, теорія раціональних очікувань, економіка пропозиції). Роль держави піддалася рішучому перегляду, і стало зрозуміло, що в умовах глобальної інтернаціоналізації економічного і соціального життя посилена регулююча роль держави може пригнічувати економічну активність, призвести до втечі капіталів з країни.

Післявоєнний період характеризується створенням нових міжнародних інститутів та органів, регулюючих різні аспекти світової системи, постійним формуванням регіональних і міжнародних блоків і угрупувань.