1.4. Типологічні чинники історії економіки та економічної думки

Під типологічними маються на увазі чинники об'єктивного і суб'єктивного характеру, які здатні впливати на хід економічного розвитку тієї або іншої країни, хоча по своїй суті ці чинники можуть і не бути економічними (у строгому сенсі) або можуть бути тільки частково економічними. До таких чинників відносяться:

а) політичні чинники: характер політичного режиму в країні; основні характеристики держави і модель відносин держави з суб'єктами господарсько-економічної діяльності; ступінь політичної стабільності суспільства і ступінь прогнозованості основних політичних процесів і подій;

б) чинник науково-технічного прогресу: наявність в країні розвиненої наукової і технологічної інфраструктури; ступінь впровадження у виробництво новітніх технологій;

в) природно-географічний і кліматичний чинники: географічне положення країни, наявність власного виходу до моря, ступінь близькості до міжнародних транспортних комунікацій; наявність запасів природних корисних (енергоносії, метали, мінерали) копалини, а також водних (річки, озера), лісових, рибних, хутрових та інших ресурсів; ступінь сприятливості кліматичних умов, якість ґрунту, ризики для заняття господарською діяльністю із-за несприятливих кліматичних явищ (землетрус, урагани, тайфуни, цунамі тощо); ступінь привабливості країни з погляду розвитку інфраструктури індустрії відпочинку, туризму, спорту, подорожей і розваг;

г) соціально-демографічний чинник: статевовіковий, національно-етнічний, релігійний склад населення країни, ступінь кваліфікації робочої сили; щільність народонаселення; співвідношення міського і сільського населення і ступінь урбанізації; темпи приросту населення, ступінь організації і рівень дисциплінованості ринку праці;

д) геополітичний чинник: характер відносин держави з країнами-сусідами; ступінь інтегрованості держави в міжнародні організації; наявність (або відсутність) стратегічних національних інтересів країни поза межами національної території;

е) правовий чинник: ступінь юридичної регламентації економічних процесів і відносин; рівень реального дотримання законів; рівень реальних правових гарантій для суб'єктів господарсько-економічної діяльності;

ж) ментально-психологічний чинник: цей чинник обумовлений специфікою зміни стійких стереотипів поведінки народів різних країн у повсякденному житті і в процесі праці, їх ціннісних орієнтацій на досягнення певної мети, уявлень про межі дозволеного, звичний рівень матеріального комфорту і добробуту, стереотипів споживання тощо.

Залежно від конкретного ступеня розвитку, формату і конфігурації вищезазначених чинників, у кожній конкретній країні в різні історичні періоди формується певна сукупність типологічних чинників, які неминуче впливають на хід економічних відносин, впливаючи на модель розвитку економіки країни.

1.5. Основні принципи історико-економічного пізнання

Під принципами економіко-історичного дослідження розуміють ті головні ціннісні орієнтири, яких завжди повинен дотримуватися дослідник для досягнення позитивного результату. До таких ціннісних орієнтирів можна віднести:

а) науковість, тобто об'єктивне, адекватне, правдиве і усестороннє віддзеркалення реальної картини всесвітньо-історичного процесу в історико-економічних дослідженнях;

б) доказовість, що означає високий рівень переконливості, аргументованості висновків і концепцій, опори на достовірні джерела;

в) аналітичність, яка означає необхідність систематизації конкретного фактичного матеріалу в обґрунтовані концепції, достовірні теорії;

г) комплексність – необхідність дослідження історико-економічних подій, процесів і явищ, враховуючи все різноманіття чинники, які їх формують або впливають на них;

д) конкретність і хронологічність означають обов'язкову опору на конкретні чинники і події історико-економічного процесу як першооснову дослідження при дотриманні історично достовірної хронологічної послідовності;

е) гуманістичність припускає, що значна частина всякого історико-економічного дослідження повинна обов'язково враховувати характер впливу тієї або іншої події, процесу або явища на зміну якості життя людей: враховувати ті втрати, на які люди вимушені були піти для досягнення мети; зіставляти досягнуті результати з “ціною питання” з погляду доль людей.

У широкому сенсі поняття гуманістичність означає, що вищим ціннісним мірилом будь-якого історико-економічного процесу є людина, його життя, доля, гідність, можливість реалізувати свої таланти, інтелектуальні, творчі здібності, цілі і мрії, зробити життя краще, вільніше, цікавіше.