6.5. Особливості індустріалізації сша. Колоніальне господарство

Територія північноамериканського материка стала у XVII ст. англійською переселенською колонією. Якщо кадри колонізаторів Південної Америки набиралися, головним чином, з військово-феодальних авантюристів, що зневажали працю, то основну масу іммігрантів Північної Америки складали трудящі, такі, що бігли від властей і релігійних переслідувань. Колонізація Північної Америки відбувалася у жорстокій кровопролитній боротьбі з корінним населенням континенту – індійцями, які врешті-решт були насильственно позбавлені своєї землі.

Серед північноамериканських колоній Англії виділяють три групи господарств. У південних колоніях (Мериленд, Вірджинія, Північна і Південна Кароліна і Джорджія), з величезними масивами родючої землі, утворилися крупні плантації (рис, тютюн, індиго), що обслуговувалися працею негрів-рабів, які ввозилися з Африки (у кінці XVIII ст, тут налічувалося 900 тис рабів). Північні колонії (Нью-Гемпшир, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут, відомі під загальною назвою Нової Англії) і центральні (Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Делавар, Пенсільванія), були ареалом вільних фермерських господарств. У Північній Америці переселенці знайшли різноманітну промислову сировину. Перш за все це величезні лісові масиви, що послужили сировинною базою розвитку лісопереробки і суднобудування. В кінці ХVIII ст. 1/3 частині судів англійського флоту була побудована в американських колоніях. Значна частина населення займалася морським рибальством. Широке розповсюдження вівчарства дало можливість розвивати шерстяну мануфактуру. В кінці XVIII ст, північноамериканські колонії могли вже повністю обійтися власними шерстяними тканинами. Могутні поклади залізняку зумовили розвиток металургії і металообробки. Вже у середині XVIII ст. американський чавун широко ввозився у метрополію. В цілому економіка майбутніх Сполучених Штатів носила аграрний характер. 90% населення було зайнято у сільському господарстві.

Своєрідний комплекс склався у прибережних районах, де процвітало виробництво спиртних напоїв, особливо рому з патоки з островів Вест-Індії. Американські купці вивозили ром до Африки для спаювання негритянських вождів, які за безцінь продавали їм своїх підданих. Їх відвозили до Америки і перепродували плантаторам. На виручені гроші знову купувалася у Вест-Індії патока... Так без порожніх рейсів функціонував торговий «трикутник»: патока – ром – раби.

Природно, економічний розвиток американських колоній супроводжувався виникненням серйозних суперечностей з метрополією. Колонії не влаштовувала політика Англії, що прагнула перетворити їх на свій аграрний-сировинний придаток. Ці суперечності привели до війни, яка закінчилася повною перемогою колоній і виникненням нової держави, – Сполучених Штатів Америки. В результаті національно-визвольної боротьби американського народу проти колоніального гніту в країні встановився буржуазно-демократичний суспільний устрій.

Особливості промислового перевороту. Утворення США створило сприятливі умови для промислового перевороту, який завершився у першій половині XIX ст. Механічні прядилки і ткацькі верстати з'явилися в Америці в 1789 р. Англійські закони забороняли вивіз креслень машин, проте, дізнавшись, що в Америці оголошена премія за винахід ткацької машини, англійський робочий-емігрант С. Слейтер по пам'яті склав потрібне креслення. Через рік в Америці запрацювала перша текстильна фабрика, а через 50 років – споживання бавовни на фабриках США зросло більш ніж у 22 рази. Проте широке впровадження парових двигунів почалося тільки з 40-х рр. XIX ст. («винна» велика кількість водної енергії, оскільки водяний двигун був порівняно дешевим).

Дуже важливу роль в ході промислового перевороту в США зіграли залізниці. За 1830 – 1850 рр. відбувся більш ніж 300-кратний приріст залізничної мережі. У 1807 р. по річці Гудзон вже ходив пароплав. Механізація транспорту викликала прискорене зростання металургії і добувної промисловості. За першу половину XIX ст. виробництво чавуну виросло у 12 разів, а видобуток вугілля – в декілька тисяч разів. До середини XIX ст. у США було власне машинобудування, зокрема, великі заводи парових двигунів (Нью-Йорк, Пенсільванія та ін.).

Одною з особливостей промислового перевороту в США була найактивніша участь вітчизняної інженерної думки (головні винаходи середини XIX ст. – швейна машина Зінгера, револьвер Кольта, ротаційна друкарська машина, електромагнітний телеграф Морзе – багато в чому змінили повсякденне життя людей), а також швидкий розвиток сільськогосподарського машинобудування, викликаний потребами вільного фермерського господарства. У 40-50-і рр. в США створені відмінні механічні сівалки, молотарки, сінокосарки і т.д. Особливо велику роль зіграли жнивна машина Маккорміка і комбінована молотарка з віялкою Хейрема.

За півстоліття обсяг експорту і імпорту США зросли відповідно у 3,7 і 4 рази, але до середини XIX ст. у американському експорті ще домінували сировина і сільськогосподарські продукти – шкіра, шерсть, бавовна. США в основному дотримувалися протекціоністської політики. Це була доктрина капіталістів Півночі, а південні плантатори займали фритредерські позиції – вони потребували дешевих промтоварів.

Фермери і плантатори. Не дивлячись на значний розвиток промисловості, США у першій половині XIX ст. залишалися переважно аграрною країною. Швидке зростання промисловості, міського населення, залізничне будівництво (все це викликало стійкий попит на продукцію сільського господарства) визначило галузеву спеціалізацію. Північ і Центр перетворилися на житницю США. Виробництво пшениці з 1840 по 1860 рр. потроїлося. Фермери стали серйозною політичною силою країни.

Інший тип економіки панував на плантаторському Півдні. До промислового перевороту в Англії не було такого товару, який би стимулював розширене відтворення господарства на Півдні США. Промисловий переворот і розвиток англійської бавовняної промисловості у корені змінило ситуацію. Господарство американського Півдня отримало монокультуру – виробництво бавовни, а все необхідне для цього (техніка, меблі, одяг та ін.) став поставляти ринок. За першу половину XIX ст. виробництво бавовни зросло у 23 рази, а кількість чорних рабів – втричі (з одного до трьох мільйонів чоловік). Оскільки рабовласницьке господарство, незалежно від часу свого існування, може мати тільки екстенсивний характер (плантатори не застосовували добрив і хижацьке використання землі приводило до її повсюдного виснаження), для нього було потрібне безперервне збільшення посівних площ і числа рабів.

Проблема відтворення робочої сили, не дивлячись на офіційну заборону работоргівлі, ще якось вирішувалася: деякі старі рабовласницькі штати (Віргінія, Мериленд), де грунт був вже дуже виснажений, стали спеціалізуватися на «виробництві» рабів для інших південних штатів США. Значно складніше йшла справа з розширенням посівних площ під бавовну. На Заході США знаходилися великі масиви незайнятих родючих земель. Саме на ці землі спрямувалися і плантатори з Півдня і фермери з Півночі. До середини XIX ст. гостра проблема Заходу – рабовласницькі плантації або вільні фермерські господарства – стала однією з основних соціально-економічних суперечностей у країні.

Економічні наслідки Громадянської війни. Центральним пунктом американського соціально-політичного життя стала відміна рабства (аболіціонізм). При створенні майже кожного нового американського штату (бути йому рабовласницьким або вільним?) відбувалися озброєні зіткнення між фермерами і плантаторами. В середині XIX ст. крупна промислова буржуазія Півночі, до певного моменту що мирно співіснувала з південними плантаторами, різко виступила за відміну рабства. Розвиток капіталістичного господарства вимагав збільшення місткості внутрішнього ринку, зокрема, ринку робочої сили, що було несумісне з рабовласництвом.

Непримиренні суперечності між Північчю і Півднем врешті-решт привели до Громадянської війни в США (1861 – 1865 рр.), що закінчилася повною перемогою Півночі. Громадянська війна привела до здійснення ряду важливих демократичних перетворень, які остаточно знищили всі перепони на шляху до швидкого розвитку капіталізму у країні. Переміг «американський шлях» розвитку капіталізму у сільському господарстві – панування на землі фермерів – без феодалів і поміщицького землеволодіння. У 1962 р. був виданий «гомстед-акт», що давав будь-якому громадянинові право придбати ділянку землі розміром до 160 акрів (близько 65 га) із сплатою 10 дол. спеціального збору. Після 5-річного користування за умовою особистої її обробки, земля переходила в повну власність фермера. За 20 років після видання цього акту у руки американських фермерів перейшло практично безкоштовно 45 млн. акрів родючої землі.

Після громадянської війни американська промисловість, що отримала ємкий внутрішній ринок, зробила дуже великий крок вперед. До 70 рр. XIX ст. промисловість США вийшла на друге місце у світі (після Англії). Жодна країна ще не знала таких бурхливих темпів промислового розвитку, які показали США після Громадянської війни і, перш за все, в області машинобудування. Американська промисловість стала цілком самостійною. Верстатний парк країни піддався серйозній реконструкції, з'явилися перші фрезерний і револьверний верстати, а також оригінальні конструкції строгальних, шліфувальних і інших металоріжучих верстатів. Розвиток верстатобудування дозволив виготовляти у масових (недосяжних для Європи) масштабах різні побутові машини (швейні машинки Зінгера виготовлялися вже сотнями тисяч). Після Віденської усесвітньої виставки 1873 р. світу стало ясно, що США вже перевершують Англію у промислово-технічному суперництві. У 1880 р. вартість валової продукції промисловості США у 2,5 рази перевищила вартість сільськогосподарської продукції.